Повінь у п’яти районах Одеської області стала однією із «найгарячіших» тем практично в усіх засобах масової інформації країни. Не дивно, адже такої води не пам’ятають навіть старожили. Багато людей у буквальному значенні слова залишилися без даху, необхідних речей та їжі. Їх довелося розселяти по родичах, які мешкають у населених пунктах, не зачеплених стихією, або по гуртожитках найближчих районних центрів.
Громадські організації активно розгорнули збирання та відправлення гуманітарної допомоги. ЗМІ публікували номери телефонів і рахунків, за якими можна було надавати допомогу.
Одеситка та постійна наша читачка Леонора Кузьменко (читач, напевно, пам’ятає Леонору Миколаївну за абеткою у віршах, опублікованих у дитячій сторінці «Сонечко» (див. «ОВ» від 21.09.2013 р.) вирішила не залишатися осторонь і, по змозі, допомогти потерпілим. Вона зателефонувала за одним із номерів, зазначених у газеті, і повідомила, що хоче допомогти. Її запевнили, що на цьому тижні виділять транспорт і заберуть приготовлені речі.
– Дивуюся, як люди пережили це горе. Одразу залишитися без того, на що працював усе життя і збирав для дітей та онуків, – говорить Леонора Миколаївна. – У мене є речі, які можуть знадобитися потерпілим. То чому б ними не поділитися?! Дуже хочеться, щоб ця повінь була останнім тяжким випробуванням у їхньому житті.
Речі, про які говорила одеситка, ледве помістяться у причепі легкового автомобіля. Два килими, подушки, спальний мішок, теплий одяг, взуття, постільна білизна, посуд, фраже. Такий неповний перелік того, що приготувала для співвітчизників Леонора Миколаївна.
Перейнялася гуманною ідеєю і сусідка Л. Кузьменко Лариса Костюкевич. Вона також зібрала теплі речі і принесла до подруги, щоб організатори збирання допомоги забрали і її внесок.
Послухавши бабусь, сусідський хлопчик Микита побіг перебирати свої іграшки:
– Поламані не буду віддавати, – міркував хлопчик, поглядаючи на свою улюблену машинку. – Дітям же потрібні машинки з усіма колесами. А мені батьки ще куплять.
Пакет з машинками, пазлами, солдатиками та набором динозаврів теж вирушить до складу речей бабусі Лори, яка очікує прибуття організаторів збирання.
Жінки рішуче відмовилися фотографуватися:
– Це ж не подвиг якийсь, – аргументували вони, – а звичайне людське співчуття та бажання допомогти близьким.
Можливо, відмовився б зніматися і хлопчик, але так був захоплений вибором іграшок для дітей, які постраждали від повені, що не помітив фотографа.
Втішно, що небайдужі одесити не самотні у бажанні допомогти бессарабцям. На сайті Одеси «048.ua» повідомляється, що адміністрація промтоварного ринку «7-й кілометр» також виділила гуманітарну допомогу потерпілим.
