В наших серцях...

23 листопада Україна віддавала данину пам’яті жертвам Голодомору та політичних репресій. В Одесі жалобні заходи почалися з покладання квітів до пам’ятника жертвам Голодомору на Лідерсівському бульварі. Букети червоних троянд біля постаменту залишили й керівники області.

Голова облдержадміністрації Микола Скорик відзначив:

– 80 років після завершення Голодомору 1932-1933 років – одна з найтрагічніших і найстрашніших річниць в історії нашого народу. Тоді Україна втратила мільйони синів і дочок, які віддали свої життя заради якихось політичних ігор і амбіцій. Для мене це не тільки трагедія країни, але й особиста трагедія. У роки Голодомору загинули брати й сестри моєї бабусі, вона залишилася одна в родині з 9 чоловік.

Потрібно розуміти: тільки незалежність країни є запору­кою того, що ці події ніколи не повторяться. Сьогодні на­шу країну намагаються «роз­гой­дувати в різні боки». Я спо­діваюся, що сьогоднішня скорботна дата послугує пош­тов­хом для об’єднання всіх громадян України.

Про уроки історії говорив у своєму інтерв’ю й голова облради Микола Тіндюк.

– Такі події – це трагедія всієї держави й українського народу, трагедія людей, які не були українцями, але жили на території нашої країни й теж постраждали від лихоліття, – сказав Микола Андрійович. – Батько й мати розповідали мені про страшні випадки під час Голодомору тридцятих років, і про голод 47-го року… Мене тоді ще не було на світі, але наша родина втратила чотирьох дітей. Я вважаю, що всі ресурси держави мають бути спрямовані на те, щоб не допустити повторення подібних подій. В Україні зараз нормальна ситуація на продовольчому ринку, зібрано хороший урожай зернових. Тільки в Одеській області зібрали понад 3,5 міль­йона тонн зерна. І я вже зараз можу говорити про те, що 2014 року з обласного бюд­жету виділятимуться кошти на компенсацію закупівель по борошну, що ми не допустимо збільшення цін на хліб. Про уроки історії повинні пам’ятати керівники всіх рівнів і всі громадяни, що живуть у нашій країні.

Жалобна музика на Лідер­сівському бульварі змінилася звуками метронома, що від­лічував хвилину мовчання. Хвилина минула, але пам’ять залишається з нами.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті