На зборах із нагоди Міжнародного дня боротьби з корупцією представникам низки одеських служб, що займаються запобіганням згаданому антизаконному явищу, було вручено Почесні грамоти облдержадміністрації та обласної ради. Обласну адміністрацію представляв її голова Микола Скорик, а облраду – Інна Поповська, керуюча справами апарату обласної ради.
Не дуже давно (в останні дні листопада) на прес-конференції в Одеській обласній прокуратурі наводилася така статистика: за минулий період у регіоні розпочато понад триста кримінальних проваджень із приводу корупційних дій. Найбільше подібних зловживань було розкрито за такими напрямами: вища школа, банківська справа, сфера приватизації. Втім, до відповідальності залучалися й держслужбовці досить високого рангу.
– Декларацію про боротьбу з корупцією підписали близько 140 держав, – відзначив на зустрічі Микола Скорик. – Серед них не тільки країни третього світу. Ту ж Італію, країну з розвинутою економікою та політичною системою, періодично стрясають корупційні скандали на найвищому рівні. Тобто корупція – це соціальне явище, яке, на жаль, тією чи іншою мірою присутнє в будь-якій державі. І завдання держави – боротися з цим злом. Як говорив кіноперсонаж Гліб Жеглов: «Лад у країні визначається не наявністю злодіїв, а вмінням влади з ними боротися». Згоден із цією тезою. Але корупцію не перемогти самим лише «закручуванням гайок». Адже таке явище було навіть у 30-ті роки, коли «затискати» далі було нікуди. Тут потрібні комплексні заходи: починаючи від координації та посилення роботи правоохоронних органів до формування психології молодого покоління. Умовно кажучи, в тій же Бельгії навіть не спаде на думку давати поліцейському хабара замість штрафу за перевищення швидкості. Той просто не зрозуміє, про що йдеться.
Керівництво України розуміє, що рівень корупції в країні досить високий, що це вже загроза національній безпеці й що боротьба із цим явищем потребує консолідації всього суспільства. Важливим моментом при цьому є вдосконалення законодавства, яке зробило б прийняття всіх рішень прозорим.
Інна Поповська додала, що якщо спиратися на дані експертів неурядової організації «Transparency International», які вивчали стан справ у 177 країнах, то доводиться з прикрістю констатувати: за рівнем дієвості антикорупційних механізмів Україна посіла у списку 144-те місце – останнє місце серед європейських держав. І це є сумний факт.
– Як будь-яка хронічна хвороба, корупція потребує тривалого й уважного лікування, – сказала далі керуюча справами апарату обласної ради. – Коріння цього згубного явища сягає глибокої давнини. Перші згадки про боротьбу з ним трапляються ще в давньошумерських документах. Та й сам «міжнародний статус» свідчить про те, що й сьогодні воно досить поширене в багатьох куточках світу. Але це не привід відмовлятися від боротьби. Підтримаю точку зору Миколи Леонідовича: тут велика роль не тільки відповідних органів, але й психології пересічної людини, менталітету, громадської думки. Не забуваймо також, що часто причиною корупції стає непродумана бюрократична система, погана організація праці, коли люди самі схильні радше заплатити, ніж гаяти час на нескінченні черги, погодження, оформлення потрібних документів. Таким чином, говорити про антикорупційну боротьбу можна тільки в контексті реформування всього нашого суспільства, наближення послуг до людини. Ну а поки що просто віддаймо належне людям, до чиїх професійних обов'язків належить боротьба з корупцією. Спасибі їм за працю, за відповідальність і готовність стояти на варті інтересів суспільства.
Як відзначалося на зустрічі, на жаль, проти корупції, як і проти СНІДу, поки що немає стовідсоткових ліків. Але з цього не випливає, що нам слід відмовитися від надії на видужання.
