Після ухвалення Одеською обласною радою звернення до Президента України щодо забезпечення національної безпеки людини, громадянина, суспільства і держави деякі депутати та громадські діячі прокоментували ситуацію, що склалася в країні.
– Нічого спільного з мирним протестом і демократичним вираженням точки зору події ані на Майдані, ані на Грушевського вже не мають. Глава держави зобов’язаний вдатися до дій, щоб не допустити громадянської війни або розпаду нашої країни, – така точка зору депутата облради Марії Попової.
На її думку, представники опозиції повинні відповісти за сотні потерпілих і псування майна.
А голова фракції Партії регіонів в обласній раді Віктор Волков висловив обурення захопленням будинків облдержадміністрацій у Львові та Рівному. Такі дії можуть викликати колосальний збій у роботі комунальних підприємств, систем життєзабезпечення, що особливо небезпечно в зимовий період.
У всіх цивілізованих країнах, вважає депутат облради Валентин Волканов, захоплення адмінбудинків, а також непокора законному уряду кваліфікуються як заколот. І політики, що підбурюють демонстрантів до подібних акцій, повинні розуміти їхню згубність для української державності. Вихід із кризової ситуації В. Волканов вбачає один – переговори.
Дуже емоційно оцінила події в столиці голова Громадської ради при Одеській облдержадміністрації Таміла Афанасьєва:
– Чиї зірчасто-смугасті роги стирчать за всім цим шабашем? Гадаю, розумні й патріотичні люди давно вже знають відповідь на це питання.
Спілкуючись із одеськими журналістами (а їх тривожать не тільки ухвалені «закони 16 січня», але й напади на працівників мас-медіа під час зіткнень), Таміла Афанасьєва висловила свою точку зору: чинна влада не зацікавлена в атаках на працівників ЗМІ.
Від редакції. Президент України Віктор Янукович провів позавчора черговий раунд переговорів із лідерами опозиції. Проте наступні захоплення будинку Мінагрополітики, штурм адмінбудинків у Львові, Рівному, Тернополі та інших обласних центрах свідчать, що не всі згодні вирішувати конфлікт мирним шляхом.
Не можна забувати, що Україна не тільки країна компромісів, але й країна-компроміс. У 1991 році на референдумі мільйони людей дали згоду жити в одній державі. І тим самим узяли на себе відповідальність за її майбутнє.
Політикам слід пам’ятати, що творити набагато важче, ніж руйнувати. Підпалити набагато легше, ніж побудувати.
Провокаціям і насильству настав час покласти край.
