На межі ХХ і ХХІ століть санкції стали потужним знаряддям політичного й економічного тиску на певні країни, організації та фізичні особи. Вони поділяються на комерційні або торговельні, фінансові, дипломатичні, культурні, процесуальні, ембарго на постачання енергоносіїв або військової техніки й озброєнь та інші. Санкції зазвичай застосовуються Радою Безпеки ООН, іншими міжнародними організаціями, а також окремими країнами. США є лідером у їх застосуванні, поширивши на початку XXI століття на 75 країн і вдавшись до такого способу впливу 61 раз за період із 1993-го по 2002 рік.
Сьогодні проти Росії санкції застосовують багато які країни світу. Безпрецедентність, парадоксальність і драматизм ситуації полягає в тому, що вперше з часу заснування ООН 1945 року вони висуваються проти держави – постійного члена РБ ООН, що порушила міжнародне право, яке покликана захищати. Однак ця держава має право вето і заблокує будь-які санкції ООН проти неї. Вони можуть бути введені тільки з боку інших міжнародних організацій (ЄС, ОБСЄ, НАТО, ОЕСР, G-8 та ін.), а також окремих держав.
Що порушила Москва
За визначенням авторитетних європейських експертів, у подіях у Криму та на Донбасі Росія порушила основні принципи міжнародного права, які були визначені ще на Ялтинській міжнародній конференції 1945 року й закріплені у Статуті ООН. По-перше, визнання Росією самопроголошеної та нелегітимної влади Криму є протиправним, оскільки півострів не є суб’єктом міжнародного права. У міжнародних відносинах його може представляти тільки Україна. По-друге, анексія Росією Криму та підтримка сепаратистів і терористів на Донбасі цілком підпадають під визначення агресії, закріпленому в резолюції Генасамблеї ООН 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року. По-третє, порушено принцип міжнародного права, що забороняє застосування військової сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності іншої держави (п. 4 ст. 2 Статуту ООН, підтверджений Декларацією про принципи міжнародного права 1970 року і Гельсінським актом НБСЄ 1975 року). Крім цього, порушено норми низки двосторонніх міждержавних договорів між Україною і Росією, зокрема ряд основоположних статей Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною від 1997 року, а також угоди про базування ЧФ РФ у Криму.
Кремль віроломно порушив Будапештський меморандум 1994 року, відповідно до якого США, Велика Британія та Росія оголосили себе гарантами територіальної цілісності України й Білорусі в обмін на відмову останніх від ядерної зброї. Москва цинічно знехтувала Меморандумом 1995 року про підтримку миру і стабільності в СНД.
Реакція світової спільноти
Перший пакет санкцій Європейського союзу і США проти Росії через її агресивні дії стосовно України було застосовано вже в лютому-березні. Під них підпадають деякі українські та російські громадяни і юридичні особи. Також припинений ряд програм співробітництва з російськими органами влади. Мається на увазі заморожування активів і введення візових обмежень для осіб, включених у «чорні списки», а також заборона компаніям країн, що наклали санкції, підтримувати ділові відносини з особами та організаціями, включеними в ці списки.
Ще наприкінці квітня Європейська комісія підготувала документ, який визначає три можливі сценарії застосування санкцій третього – «найвищого» – рівня проти РФ – низької, середньої та високої інтенсивності. Кожен сценарій передбачає введення обмежень за декількома категоріями. Досі частково вводилися деякі категорії низької та середньої й лише робилися попередження про можливе застосування санкцій високої інтенсивності.
Лідери ЄС домовилися, що економічні санкції будуть застосовані, якщо Росія введе війська на сході нашої країни. Хоча формально Росія поки що не оголосила війну й не ввела свої регулярні частини на територію України, проте Москва переправляє через російсько-український кордон тисячі бойовиків, «зелених чоловічків», сучасну бойову техніку та озброєння.
На саміті в Брюсселі 16 липня представники 28 країн ЄС домовилися про поширення санкцій на ті російські компанії й організації, дії яких підривають суверенітет і територіальну цілісність України. Євросоюз заборонив Європейському інвестиційному банку та Європейському банку реконструкції й розвитку фінансувати нові інвестпроекти в Росії. Євросоюз також перегляне низку двосторонніх і регіональних програм із РФ щодо можливості припинення їх фінансування.
24 липня члени Комітету постійних представників країн ЄС домовилися про розширення списку осіб та організацій, що підпадають під обмежувальні заходи Євросоюзу у зв’язку з агресивними діями Росії проти України. Комітет також обговорив додаткові заходи щодо обмеження торгівлі та інвестицій в Криму і Севастополі. Пропозиції постпредів були затверджені Радою ЄС та опубліковані. Посли країн Євросоюзу продовжили обговорення секторальних санкцій проти РФ. Голова європейської дипломатії Кетрін Ештон заявила, що ЄС готовий негайно ухвалити пакет подальших значних обмежувальних заходів стосовно Росії, якщо не побачить повної співпраці з її боку. Таким чином, Євросоюз продовжує лякати Москву санкціями і ніяк не наважиться їх застосувати, що по суті заохочує Кремль до ескалації конфлікту на сході України.
Як уже відзначалося, перше місце за кількістю санкцій проти Росії посідають США. На даний момент – 16 відповідних постанов. Найвідчутніші для Росії санкції були введені 17 липня стосовно ключових секторів російської економіки. Вони торкнулися компаній «Роснефть», «Новатэк», «Стройтрансгаз» і ряду інших, пов’язаних із найближчим оточенням В. Путіна, державних «Внешэкономбанка» і «Газпромбанка», банків «Россия», «Собинбанк», підприємств російського оборонно-промислового комплексу. У Конгресі США триває робота над законопроектом «Акт про запобігання агресії з боку Росії 2014», який, зокрема, передбачає виділення допомоги Україні на закупівлю різних видів озброєнь, а також завершення створення системи ПРО в Європі, покликаної «нейтралізувати військовий потенціал Росії й захистити Європу від зростаючої загрози ракетного удару».
Крім США, санкції проти Росії ввели десятки інших країн, які переважно призупинили військову співпрацю з нею і долучилися до санкцій ЄС. Канада майже цілком повторює санкційний список США. Вдалися до цього заходу й окремі компанії та організації багатьох європейських країн, які здебільшого призупинили співпрацю зі своїми російськими партнерами.
23 липня Прем’єр-міністр України А. Яценюк оголосив про створення Комітету зі введення санкцій проти Російської Федерації. До його складу ввійшли представники МЗС, Мін’юсту, Мінекономрозвитку, силових і правоохоронних структур. Дії комітету торкнуться російських громадян, організацій та компаній, що підтримують терористів і сепаратистів в Україні прямо або опосередковано.
Збитки для Росії
На даний час найзгубнішими для економіки Росії є введені 17 липня Вашингтоном фінансові обмеження. Відтепер російські компанії не зможуть залучати середньострокові та довгострокові позики від компаній і інвесторів зі США, що поставить під сумнів усі оголошені плани розвитку капіталомістких секторів економіки, передусім нафтогазового. Тільки інвестпроекти «Роснефти» в Арктиці оцінюються в 400 млрд дол. Загалом сума банківського боргу російських компаній станом на 1 липня 2014 р. перевищила рекордні 650 млрд дол.
З урахуванням масштабів інвестиційних проектів, у Росії жодних «власних коштів» не вистачить. Москва практично не може розраховувати на одержання кредитів від європейських банків. Проблеми із цими фінансовими установами почали виникати починаючи з березня, коли пішла ціла серія закриття кредитних ліній для РФ. Крім західних, великі суми Росії можуть виділити тільки банки КНР, але це означатиме «продати себе китайцям», бо кредити Пекін виділяє на досить невигідних для позичальника умовах.
Що стосується санкцій стосовно ОПК, то вони будуть мати досить серйозні наслідки, оскільки Росія активно імпортує з європейських країн різні електронні компоненти для озброєнь. На даний час США, Велика Британія і Німеччина чинять тиск на Президента Франції Ф. Олланда з вимогою відмовитися від постачання Росії двох вертольотоносців типу «Містраль». За даними «EUobserver», французькі виробники донедавна постачали до РФ гарматні приціли для танків Т-90, компоненти для російських супутників-шпигунів, авіоніку для російських винищувачів «МиГ», прилади спостереження і наведення для танків і вертольотів тощо. На досить високому рівні досі перебувало співробітництво РФ у військово-технічній сфері й з іншими країнами НАТО, однак зараз воно практично повністю припинене.
Ще ніколи за останні 70 років жодна велика держава не зазнавала такої нищівної обструкції з боку світової спільноти й не перебувала в такій майже абсолютній міжнародній ізоляції, як Росія. І це є запорукою провалу авантюрної політики В. Путіна.
Зворотний бік санкцій
Якщо США проявляють принциповість і послідовність у розглядуваному питанні, то цього не можна сказати про їхніх союзників у Європі. Що не дивно. Одна справа, коли рішення ухвалюється керівництвом однієї країни, і зовсім інша, коли слід узгодити позиції 28 держав, що входять до Європейського союзу. Багато які з них не хотіли б втрачати економічні дивіденди від співпраці з Москвою. Обсяг товарообігу РФ із країнами ЄС у 2013 році склав понад 410 млрд дол., близько половини всієї російської зовнішньої торгівлі. Обсяг інвестицій європейських компаній до Росії за підсумками 2013 року склав 288 млрд дол. На ЄС припадає не менше 60% російських закордонних інвестицій – близько 80 млрд дол.
Економічні санкції завдають збитків тією чи іншою мірою практично кожній європейській країні. Так, наприклад, у результаті санкцій Берліна проти Росії може виникнути загроза втрати близько 25 тис. робочих місць у Німеччині, враховуючи, що на даний час в РФ діє близько шести тисяч німецьких компаній. Одні країни йдуть на економічні втрати свідомо та принципово, інші вагаються й намагаються якось зарадити ситуації. Так, на найпринциповішу позицію стосовно агресії Москви проти України стали Велика Британія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Польща, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Норвегія, Литва, Латвія, Естонія. Помірніша або навіть проросійська позиція у Австрії, Італії, Угорщини, Болгарії, Сербії, Чехії, Словенії та Словаччини. Слід зазначити, що більшість цих країн пов’язує спільний проект будівництва газопроводу «Південний потік».
Знищення 17 липня цивільного літака «Боїнг-777», що належить авіакомпанії «Malaysia Airline», відкрило очі багатьом європейським політикам і державним діячам на події на Донбасі. Якщо досі під впливом російської пропаганди ці події сприймалися як регіональна проблема і внутрішній конфлікт, то тепер практично всім стала очевидною неоголошена збройна агресія Росії проти України, яка, якщо її не зупинити, становитиме загрозу всій Європі.
Вимушений крок
Я не вірю путінській статистиці. Я не вірю, що більшість громадян Росії відчувають захват від анексії Криму, вбивства тисяч людей і руйнування інфраструктури на Донбасі. Поки що тільки на Донбасі. Я не вірю, що більшість кримчан сьогодні раді своєму насильницькому переміщенню до Росії. Я впевнений, що, незважаючи на сотні вбитих і тисячі поранених українських військовослужбовців і мирних жителів, більшість людей в Україні не зазнають великої радості з приводу застосування міжнародних санкцій проти Росії, бо від них будуть страждати насамперед прості російські громадяни, нехай і обдурені путінською пропагандою. Однак, на жаль, альтернативи немає.
Але чи зможуть самі тільки санкції зупинити агресора? Гадаю, що ні. Це лише необхідна умова для його приборкання, а головна роль випала на долю українського народу та його Збройних сил. Але щоб вистояти перед агресією однієї з найпотужніших країн світу, потрібна допомога світової спільноти, і насамперед у військовій сфері. Як заявив Президент П. Порошенко 21 липня в інтерв’ю телеканалу «CNN», якщо санкції проти Кремля не спрацюють, то Україна може звернутися до американського Конгресу з проханням надати їй спеціальний статус союзника США поза блоком НАТО для вирішення проблем безпеки. Але це може розглядатися як тимчасовий і негайний захід. Щоб витримати конфронтацію з Росією, Україна буде змушена вступити до НАТО. Це неминуче, іншого виходу у нас просто немає. Якщо хтось знає інший спосіб – як уберегти нашу країну від путінської агресії, нехай напише про це.
