Брати плавали чудово. Ще б пак – вони зросли в Ізмаїльському районі, у Новій Некрасівці, вважайте, на воді. Того спекотного липневого дня чоловіки вирішили освіжитися в каналі. Ах, благодать! Із задоволенням плавали та пірнали, як раптом… Раптом один із них помітив, що другого немає. Довго він спостерігав за поверхнею води – тихо. Шукав на березі, гукав, але брата ніде не було…
Усі, що потонули, вміли плавати…
Приїхавши з Рені, водолазне відділення аварійно-рятувального загону спеціального призначення обстежило місце купання.
– Я знайшов потонулого в хащах водоростей, – розповідає працівник відділення водолазно-рятувальних робіт Олександр Марков. – Схоже, він пірнув і поплив під водою, зненацька втрапив у зону водоростей, у яких і заплутався. Заплутався так, що я ледве вивільнив тіло й витягнув загиблого на берег.
У ці спекотні дні, коли вода так і вабить своїм холодком, а узаконених безпечних пляжів на півдні Одещини практично немає, почастішали випадки загибелі людей. Цими днями біля Рені, на так званому «старому пляжі», де води – по коліно, зник під водою чоловік. Як доросла людина загинула в цьому «жаб’ятнику», коли на березі відпочивали друзі, – не збагнеш!
А що казати про ті випадки, коли компанії відпочивальників, добряче хильнувши, йдуть купатися в Дунай з його стрімким плином?! Як, наприклад, це було з компанією в Кілії. Течія вмить підхопила й віднесла жінку… І якщо в каналі та ставку є шанси знайти тіло потопельника, то в Дунаї вони практично дорівнюють нулю.
У Дунаю – «подвійне дно»
– Вода в річці така каламутна, що ледь видно власну витягнуту руку, – ділиться враженнями після першого тренувального занурення в цю водойму водолаз-початківець Сергій Сирбу.
Він нещодавно пройшов курс навчання, успішно склав іспити, зокрема й практичні в Чорному морі. Але хіба можна порівняти прозору солону воду з дунайською каламуттю? Коли поринаєш у цю річку, відразу пропадає орієнтація: не зрозуміло, де дно, де поверхня води – в який бік пливти?!. Страхувальний канат – єдина надія.
Навіть дайвер із десятирічним досвідом Олександр Марков, що має документи міжнародного класу, каже, що Дунай вкрай небезпечний:
– Ще Жак-Ів Кусто, коли досліджував цю річку, з’ясував, що під нею є ще одна річка, причім тече навспак. Глибини, сильна течія, відсутність видимості – усе це дуже небезпечно навіть для досвідченого водолаза, і я в цьому вже переконався особисто.
– Щиро скажу: я став боятися Дунаю, – говорить Юрій Станілов, водолаз із 35-річним стажем, якому в сімдесяті роки, під час служби в армії, випало розмінувати у В’єтнамі бухту Камрань, полишену американцями. У складі групи з 17 фахівців, підготовлених у Севастополі, Юрій Станілов витягав міни замалим не рік. Сьогодні його рівень підготовки й досвід для молодих колег – просто безцінні.
Фахівець-початківець Сергій Сирбу, перекваліфікований дайвер Олександр Марков і колишній водолаз Юрій Станілов ввійшли до відділення водолазно-рятувальних робіт, створене два з половиною роки тому й дислоковане на території Ренійської служби порятунку. До його складу також належать капітан-механік Василь Ткаченко, оскільки підрозділ укомплектовано трьома плавзасобами різного типу, і водій Василь Баланчук, який забезпечує довіз фахівців і спорядження до місць рятувальних робіт. Очолює це відділення Афанасій Антипович Христя. Саме він чекає на березі, коли водолази обстежать чергову водойму. Йому доводиться виконувати тяжку роль психолога, коли родичі на березі заламують від горя руки й вимагають неможливого – негайно врятувати рідну людину, навіть попри те, що та зникла під водою добу й більше тому. Так було нещодавно в Лебедівці Татарбунарського району, коли потонув хлопчик: пошуки його тіла змогли розпочати тільки на третій день – коли вщух шторм.
– Батько стояв на березі чорний від горя, – розповідає Афанасій Антипович. – Я сказав йому щиро: після такого шторму знайти тіло хлопчика нам навряд чи вдасться. Ідіть додому, подбайте про живих – про дружину, про родину.
…І не зводьте очей з дітей!
Ренійська група із трьох водолазів (а найближчий аналогічний підрозділ із чотирьох фахівців дислокується в Одесі) обслуговує південний кущ області, де, крім Чорноморського узбережжя, є численні озера, ставки, річки. Наявне водолазне спорядження дозволяє опускатися під воду на 20 метрів. Робота на такій глибині – те саме що вихід у відкритий космос: відчуття невагомості, дезорієнтація в просторі…
Важко в навчанні – легко в бою. Нещодавно ми стали свідками тренувального занурення аварійно-рятувального відділення в найскладнішу водойму – річку Дунай. Він пощади не знає: 2007 року тільки на території Ренійського району ця річка забрала життя дев’ятьох чоловік. А найчастіше трагедії стаються там, де на них ніхто не чекає. Нещодавно, наприклад, під Арцизом людина потонула у ставку.
– Переважно нещасливі випадки стаються після вживання спиртних напоїв, – розповідає Афанасій Христя. – Недаремно в народі кажуть: п’яному – море по коліно. А ще, як свідчить статистика, сто відсотків потопельників – люди, які вміли плавати…
Здавалося б, правила поведінки на водоймах знає кожен. Не можна пірнати в необстежених місцях, бо під водою можуть бути камені, корчі, рибальські снасті. Небезпечно пірнати в холодну воду, запливати далеко від берега, користуватися надувними матрацами й автомобільними камерами, купатися поодинці. Ні на секунду не можна зводити очей із дітей та підлітків, яким ви дозволили похлюпатися, бодай навіть біля самого берега. Звичайно, для купання краще використовувати упорядковані пляжі. Але вони є далеко не повсюди...
Постскриптум
Коли ця публікація готувалася до друку, Ренійське відділення водолазно-рятувальних робіт знову й знову викликалося по тривозі – водойми забрали ще чотири жертви. Від останньої трагедії навіть рятувальники не можуть оговтатися:
– Жителі села Броска Ізмаїльського району виїхали родиною на водойму, – розповідає А. Христя. – Чоловік із двома братами, підлітками 15 і 16 років, відплив на човні на гладь озера Кугурлуй. Пірнули з борту, почали плавати. Піднявся вітер, човен стало відносити вбік. Дорослий поплив його доганяти, а хлопчаки стали гребти до берега, до якого було далеко. Коли чоловік, нарешті, впорався із плавзасобом, на поверхні води вже... нікого не було. Через деякий час водолази знайшли неживі тіла хлопчиків...
