Є негласне правило: спорт – поза політикою. На жаль, політика, своєю чергою, не може не впливати на спорт. І якщо футбол в Україні, будучи дисципліною номер один, поки що, хоча й із зусиллями, але тримає марку, то баскетбол став фактичним дзеркалом усіх процесів, що відбуваються в країні.
Напевно, потрібно сказати спасибі вже за те, що чемпіонат взагалі стартував, щоправда, у скороченому складі. І якщо про проблеми криворізького «Кривбасу» було відомо давно, а його вихід з баскетбольної карти був лише справою часу, то втрата двох представників Донбасу – «Донецька» і «Азовмашу» – удар відчутний. Адже Суперліга одночасно втратила клуби, які на двох вигравали чемпіонат вісім разів (з них сім на рахунку маріупольців, але суті це не змінює).
Більшість же «тих, хто залишився жити» змушені були перейти в режим суворої економії. Ще рік тому жоден вітчизняний клуб не можна було уявити без чотирьохп'яти іноземців. Сьогодні легіонери стали розкішшю, яку можуть собі дозволити лише обрані. У Суперлізі виступають усього дев'ять іноземних баскетболістів, які розсереджені по п'ятьох колективах. Один з таких колективів – «Хімік», що став беззастережним лідером сезону. Найкраща в країні база (як тренувальноігрова, так і фінансова) дозволила южненцям зберегти, насамперед, свого тренера – Карліса Мужнієкса. Той, своєю чергою, не став кардинально змінювати склад, що виграв минулого сезону «срібло», посиливши його двома американцями і двома гравцями збірної України. Для того, щоб пройти дистанцію регулярного чемпіонату без поразок – цього поки що цілком достатньо.
В «Одеси» ситуація куди складніша. Клуб і зовсім ризикував не почати сезон, але все ж таки в останній момент зумів розв’язати цю проблему. До честі тренерського штабу команди, одесити змогли зберегти всіх провідних гравців, що як на теперішній час ледве чи не подвиг. Про іноземців поки що не йдеться – резерви Олег Юшкін намагається шукати у вчорашніх дублерах. На жаль, відсутність досвіду цих хлопців позначається і на результатах. За більш вдалого збігу обставин «Одеса» напевно могла б опинитися вище у турнірній таблиці. Але й нинішній «улов» із урахуванням усіх чинників можна оцінити на тверде «добре».
У становищі, що склалося, все ж таки можна побачити і плюс. Перед українськими баскетболістами відкрилася можливість проявити себе повною мірою. Приємно, що саме в Одесі знайшлися гравці, які цінують такі шанси. Це Денис Носков і Артем Сліпенчук. Денис вже зумів зарекомендувати себе як лідера, здатного в потрібний момент взяти на себе відповідальність за результат. Артем же розкрився як обдарований організатор атак, очоливши рейтинг Суперліги за результативними передачами. До цього можна також додати і поступовий прогрес центрового Владислава Моторчука, що повернувся до рідного міста.
Якщо все стабілізується і буде добре, то в майбутньому ці хлопці зможуть скласти кістяк команди, якщо її вдасться підсилити гідними легіонерами. Поки ж що одесити і южненці переслідують різні цілі. Дев'ять перемог із дев'яти на старті сезону, зокрема, і над прямими конкурентами – це явна претензія «Хіміка» на довгоочікуваний чемпіонський титул, до якого клуб іде останнє десятиріччя. Одесити ж постараються посісти найвище місце в зоні плейофф і, можливо, поборотися за Кубок (який поки що не стартував).
Решта команд, що вижили в суперлізі, розділилися на всі ті ж дві категорії. До тих, хто може почуватися спокійно, відносяться чинний чемпіон «Будівельник», який, під час відсутності легіонерів, зібрав у своєму складі половину збірної України, «Дніпро» (із другою половиною збірників) і «Черкаські мавпи», які й легіонерів цілком надійних знайшли, і на українському ринку попрацювали добре. Ці колективи боротимуться за медалі. Ті, хто залишився, постараються просто не зганьбитися. Це стосується навіть записних аутсайдерів – «Дніпразоту» та «Галичини». До слова, львів'яни, незважаючи на останнє місце в турнірній таблиці, вже зуміли здивувати всю Європу. Цей клуб став першим на подібному рівні, хто довірив посаду головного тренера фахівцеві віком... 24 роки! Символічно, що цим рекордсменом став саме одесит – Максим Фомічов.
Вибивається із загального ряду лише «Говерла», яка гідно попрацювала на трансферному ринку, зміцніла іноземними гравцями, але старт чемпіонату провалила. Що цікаво, і в цьому випадку не обійшлося без одеського сліду. Одним з новачків команди Євгена Мурзіна став досвідчений форвард Вадим Матюкевич, який на своїх міцних плечах ось вже який матч намагається витягти передню лінію команди.
Загалом, якби в БК «Одеса» вдалося зібрати всіх вихованців нашого баскетболу, то, дивись, така «збірна Одеси» навряд чи поступалася б збірній країни. Але поки що ця ідея перебуває у процесі реалізації, побажаємо нашим хлопцям успіху та міцності духу, а тренерам – витримки і холоднокровності. Ну, і віри на краще. Оптимізм – це єдина зброя, яку не відняти у справжнього одесита, де б він не перебував!
