Пропозиція про відкликання депутата обласної ради Вадима Савенка стала найдискусійнішим питанням на спільному засіданні постійних комісій. Традиційно тут обговорювався порядок денний майбутньої сесії. У проекті, внесеному головою облради Олексієм Гончаренком, зазначено, що протягом року депутат Савенко пропустив усі сесійні засідання, а також засідання постійної комісії з питань правової політики, до складу якої він входить. На підставі цього пропонується звертання до Одеської обласної виборчої комісії, яка й повинна вирішити питання про подальше депутатство Вадима Анатолійовича.
До вищесказаного слід додати, що на даний час постать Савенка – одна з найскандальніших у регіональному політикумі. Підполковника запасу, депутата від партії «Родина» вважають одним зі спільників (і навіть ватажків) бойовиків на сході України. Саме його ідентифікують із людиною на прізвисько Сват, що взяв на себе відповідальність за розстріл українського прикордонного катера в Азовському морі. Однак, незважаючи на всю наочність інформації, викладеної в інтернеті, вона не може бути використана як доказ під час винесення офіційної ухвали суду. А без цього питання відсторонення Савенка залишається досить проблематичним (тим більше що до облради він обирався не як мажоритарник, а за партійним списком, що є додатковим бар’єром). Додамо до цього досить строкату картину політичних поглядів у самій Одесі й одержимо… правильно, дискусію про те, «як треба».
Так, наприклад, депутат Валерій Локайчук заявив, що якщо ставити за провину Савенкові саме пропуски сесійних засідань, то з тією ж міркою слід підходити й до деяких інших колег. Навіть зачитав список прогульників, які за останній рік побували на сесіях облради від 0 до 5 разів (і запропонував направити всі прізвища до облвиборчкому для подальшого рішення).
– Однак ніхто з цих депутатів не радіє привселюдно загибелі солдатів української армії, – заперечив перший заступник голови обласної ради Михайло Шмушкович, який очолював засідання постійних комісій.
– Та про це у проекті рішення нічого немає! – обурився однопартієць Савенка Костянтин Грінченко. – Отже, це публічна політична розправа! Може, не будемо розпалювати ворожнечу і згадувати, хто й за яких обставин танцював на трупах?
В’ячеслав Страшилін – один із найактивніших промовців обласної ради, завважив за потрібне висловити свою думку. Він назвав запропонований проект рішення сирим, недозрілим і запропонував відправити на доопрацювання.
Із цим погодився й один зі старійшин обласної ради, її екс-голова Микола Тіндюк. На його думку, звертання до обласної виборчої комісії не обов’язково мусить ухвалюватися колективно, на сесії, для цього досить і звертання від когось із керівників облради. А якщо вже й розглядати питання на якійсь комісії – то з питань депутатської етики.
Після всіх дебатів депутати вирішили заслухати коментар голови юридичного управління та керуючої справами апарату облради Інни Поповської. Інна Петрівна послалася на статтю 38 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з якою відкликати депутата можуть лише виборці, однак ініціювати таку пропозицію можуть як ті ж виборці, так і облрада. У межах своїх повноважень остання має право ініціювати відкликання депутата за пропуск понад половини пленарних засідань протягом року. Тому механізм відкликання має такий вигляд: ухвалюється відповідне рішення на сесії і подається звертання до територіальної виборчої комісії, яка повинна організувати подальше голосування.
Втім, і після такого роз’яснення дискусія не припинилася.
– Як ми ставимося до єдності України? Невже схвалюємо анексію Криму й те, що діється на Донбасі? – звернувся до колег депутат Сергій Веселов. – Такі от «колеги» убивають наших солдатів, яких ми тут потім ховаємо з почестями. Ми повинні дати політичну оцінку таким депутатам. Невже ви хочете, щоб у нас тут було як у Донецьку – зруйноване місто?
– Ні, я не хочу, щоб було як у Донецьку, – заперечила йому Наталя Пурдик. – Не хочу, щоб була війна. Тому не треба провокувати людей, адже у нас у місті настрої теж різні. Пропоную зняти поки що це питання. Якщо він убивав когось – нехай це спочатку визнають суд і прокуратура, а потім будемо обговорювати.
У будь-якому разі, як сказав Михайло Шмушкович, спільне засідання постійних комісій не може зняти питання із сесійного порядку денного. Воно може лише дати таку пропозицію для обговорення на Президії. Тим більше що, як бачимо, точки зору були досить полярними.
