Одеська область цього року пішла на експеримент: обслуговування доріг як державного, так і місцевого значення було передано приватним структурам. Якщо раніше ці функції на місцях так-сяк виконували райавтодори, то тепер був оголошений тендер. І ось – перший іспит за результатами реформи: 27 грудня пішов сніг…
Приватники перетягнули ковдру на себе
За інформацією «Вісника державних закупівель», 18 листопада 2014 року Служба автомобільних доріг в Одеській області підписала договір про експлуатаційне утримання доріг на 2014-2015 роки на загальну суму 459 млн грн. Їх фінансування здійснюється з Державного бюджету. Так, наприклад, дороги в Болградському, Ізмаїльському та Ренійському районах, а також 136 кілометрів траси міжнародного значення Одеса – Рені, аж до виходу до українсько-румунського кордону, зобов’язалося обслуговувати ТОВ «Євродор». Загальна сума виграних цієї організацією тендерів, виходячи з даних «Вісника державних закупівель», склала 43,8 млн грн.
Тендерам передувала реорганізація старої структури обслуговування доріг. Згідно з наказом ДП «Одеський облавтодор» №144, з 1 вересня 2014 року більшість райавтодорів були реорганізовані в пункти. Так, наприклад, Ренійський райавтодор, у якому працювали 35 чоловік, став філією Ізмаїльської шляхоексплуатаційної дільниці, а його колектив зазнав скорочення.
Ще в липні 2014 року газета «Одеські вісті» публікацією на першій сторінці вдарила на сполох: наслідки такої реорганізації можуть бути трагічними.
– Наш район – найвіддаленіший, до обласного центру – триста кілометрів! – говорила депутат Ренійської райради Наталя Воронова. – Тут три міжнародні пункти пропуску, інтенсивний рух автотранспорту, тому наша дорожня служба має бути укомплектована і технікою, і кадрами.
За словами депутата Ренійської райради Андрія Медведика, який очолював місцевий райавтодор до його реформування, підприємство могло виконувати всі види робіт з обслуговування доріг (крім укладання асфальту) на 5-6 мільйонів гривень за рік, фактично ж вдавалося залучити підряди на 2-2, 5 мільйона гривень.
Не можна не відзначити, що в останні роки мільйонні підряди на будівництво доріг ішли до приватних фірм, а місцевим службам діставалися крихти, що гальмувало їхній розвиток, матеріально-технічна база «худнула» на очах. І ось настав день, коли приватники перетягнули-таки всю ковдру на себе.
«Розпалювали багаття ксерокопіями паспортів…»
У Рені снігопад почався рано вранці 29 грудня.
– Дочка із зятем виїхали на Одесу о п’ятій ранку, коли починався сніг, – розповідає пенсіонерка, жителька Рені Валентина Віконова. – Загалом у маршрутці було дев’ять пасажирів. Під Саратою їх зупинив патруль: через сильний снігопад дорогу закрили і ренійську маршрутку відправили назад. Водій проїхав Татарбунари, але на під’їзді до Холмського загруз у заметах. Була перша година дня. Ми постійно дзвонили до служби порятунку, нас запевняли, що допомога йде. Але минув день, настала ніч… Водій іноді вмикав мотор і трішки прогрівав салон, але бензин треба було берегти – ніхто не знав, коли прийде підмога. Чоловіки пішли до найближчої лісосмуги, набрали хмизу. Розпалити багаття було нічим – в діло пустили ксерокопії паспортів. На морозі при мінус п’ятнадцять градусів минув іще один день. Знову густіли сутінки – наші діти замерзали на дорозі! Потім, коли все залишилося позаду, мій зять зізнався: «Другої ночі в степу ми б не пережили. Коли 30 грудня о шостій годині вечора я побачив світло фар, це була найщасливіша хвилина мого життя – ми були врятовані! Але ці тридцять годин у заметах я запам’ятаю на все життя…» Зять приїхав додому з обмороженням ніг першого ступеня.
Подібних історій на трасі Одеса – Рені – сотні. Тільки Ренійський підрозділ служби з надзвичайних ситуацій від 29 грудня по 4 січня витягнув зі снігу понад шістдесят легкових автівок, п’ятнадцять автобусів, у яких було 363 особи.
Покинули на морозі напризволяще
– На розчищання дороги ми вийшли 29 грудня о п’ятій годині ранку, – розповідає колишній головний інженер Ренійського райавтодору, що став після реформи працівником «Євродору» Єгор Кусков. – Спочатку ми почистили дорогу до міжнародного пункту пропуску на кордоні, а потім рушили по трасі Рені – Одеса. На машині «КДМ», обладнаної на базі «КамАЗу», ми прочистили дорогу до Нової Некрасівки й застрягли в заторі легкових машин. Про це, а була десята година ранку, я доповів своєму керівництву.
Незабаром шквальний північний вітер «прихопив» дизельний мотор, і завести «КДМ» не було жодної можливості. Єгор із водієм Миколою змушені були проситися «на постій» до найближчих легковиків, що також опинилися в полоні стихії. Так минув увесь день, настала ніч. Допомога замерзаючим під Новою Некрасівкою так і не прийшла, а мороз міцнішав…
О першій годині ночі Єгор із водієм вирішили йти пішки до найближчого села. Перший вогник, який вони побачили, горів на току. Сторож, як міг, відігрів працівників «Євродору» і поклав спати на тапчан. Після п’ятнадцяти годин на морозі сторожка здалася раєм.
Вранці 30 грудня Єгор вирішив добиратися додому, до Рені. До Новосільського його підвезла «технічка» Орлівської газокомпресорної станції, але далі транспорт рухатися не міг – на ділянці до Орлівки утворилися сніжні замети. Працівник «Євродору» вирішив пройти 12 кілометрів пішки полями вздовж траси.
– Дорогою я побачив у заторі три легкові машини, в одній з яких сиділи люди – вони їхали із Дніпропетровська, – розповідає Єгор. – Ще два легковики були полишені, доля пасажирів невідома. Дорогою я зустрів двох чоловіків, які полишили свою машину під Орлівкою і йшли до села Плавні, а це 20 кілометрів. Трохи пізніше зустрів іще двох відчайдухів: вони мали намір дійти від Орлівки до Ізмаїла – 36 кілометрів! На ділянці Новосільське – Орлівка я побачив Ренійський підрозділ рятувальників на чолі з Юрієм Семеновичем Кравченком, які йшли до застряглих машин, дорогу намагався розчистити трактор «К-700», виділений Ренійським портом.
В Орлівці Єгора зустрів на машині його дбайливий товариш, доставивши додому, – з обмороженням ніг першого ступеня. Наступного дня працівник «Євродору» прийшов до заступника голови Ренійської райдержадміністрації І.О. Стадникова.
– У моєму кабінеті Кусков написав заяву про звільнення і попросив передати його керівництву, – розповів Іван Олексійович.
Присутня при цій розмові сільський голова Лиманського Мар’яна Олександрівна Топали додала:
– У Єгора від образи й обурення текли сльози: його з водієм просто покинули на морозі напризволяще – виживайте, як можете… Минулої зими, коли снігу було удвічі-утричі більше, із працівниками Ренійського райавтодору ми пройшли «Крим і Рим», було дуже складно, але людей на трасі ніхто не покидав.
«Завтра, дорогий…»
М.О. Топали вважає: реформа дала найнегативніші результати:
– Якщо минулої зими я була на зв’язку з Ренійським райавтодором двадцять дві години на добу, ми постійно координували роботу щодо порятунку людей і очищення дороги, то зараз я просто не знала, до кого звертатися! – розповідає сільський голова Лиманського. – 29 грудня через шквальний вітер сталися обриви на електролініях і наше село залишилося без світла. П’ять діб електрики не могли до нас дістатися – не було дороги. У мене розривався телефон: люди, не вибираючи виразів, говорили все, що думають про чинну владу взагалі та про мене як сільського голову зокрема. Роль головного диспетчера з рятувальних робіт узяв на себе Іван Олексійович Стадников. Я була свідком, що його спроби 31 грудня додзвонитися до начальника «Євродору» не завжди були успішні – на тому кінці зв’язку іноді просто не брали трубку.
Пізніше Іван Олексійович скаже:
– Постійно надходила інформація про те, що в заметах застрягли машини, мікроавтобуси з пасажирами. Я дзвонив начальникові «Євродору» і запитував, коли почнуть чистити дороги? Артак Георгійович Аветисян відповідав: «Завтра, дорогий». Але наставало завтра, потім післязавтра… Я звернувся до Ренійського порту, і Віктор Меркулов, на шкоду виробничому процесу, виділив «кіровець». Ми його кинули на розчищення дороги Рені – Одеса, де застрягли машини. Залізничники дали добро на використання бульдозера, який стояв під Лиманським: на маневровому тепловозі доставили паливо, і трактор почав працювати. Я зателефонував до управління захисту дамб і споруд, і керівник цього підприємства Андрій Песку виділив наявний у них гусеничний бульдозер. Технікою допомогли начальник Ренійської дільниці Болградського управління зрошувальних систем Микола Рулевський, директор Ренійського винзаводу Ахмед Усамов. У селі Долинському та в напрямку на Лиманське дороги чистив фермер Григорій Попов, на хутір Кирган відправив свій трактор житель Рені Василь Гросу. У Новосільському на розчищення доріг вийшла техніка місцевого сільгоспкооперативу, в Котловині прокладали шлях фермери. Активно допомагали депутати районної ради Андрій Медведик і Михайло Куванжи. Ренійський м’ясокомбінат і підприємець Лантинов відпускали пальне в кредит. І, звичайно, треба віддати належне нашим рятувальникам, а також митному посту, який перестав оформляти великовантажні хури, адже саме вони створювали затори на трасі Одеса – Рені.
Щодня «ЗІЛ-131» Ренійського підрозділу служби порятунку виїжджав на трасу Рені – Одеса, щоб звільнити зі сніжного полону замерзаючих у степу людей. Замети були такої висоти, що рятувальникам доводилося лебідкою витягати навіть таку техніку, як бульдозер «ДТ-75», колісні тягачі «Т-150» і «К-700».
За словами Ю.С. Кравченка, що очолював рятувальні роботи на трасі Рені – Одеса, підмога від «Євродору» прибула до Ренійського району тільки вранці 2 січня.
«Роботу практично завалено…»
Вже коли транспортне сполучення в Ренійському районі було налагоджено (станом на 10 січня «Євродор» іще розчищав дороги між селами), ми попросили «головного диспетчера» поділитися своїми висновками.
– Не було координації дій, – сказав Іван Стадников. – Зізнатися, ми навіть не знали, хто в Ренійському районі повинен чистити дороги, з ким Службою автомобільних доріг Одеської області підписано договір? Гадаю, служба доріг мусить перебувати в районі. Коли у нас був свій райавтодор, це забезпечувало тісну взаємодію, оперативність у виконанні завдань-мінімум і послідовність у завданнях-максимум.
Прокоментувати результати першого сніжного іспиту ми попросили голову постійної комісії Одеської обласної ради з питань транспорту й дорожнього господарства О.В. Сошенка.
– Зрозуміло, що снігу було дуже багато, – сказав Олександр Васильович. – Але Службою автомобільних доріг роботу практично завалено. Уперше за останні десять років була закрита Київська траса. Втім, завал був скрізь.
О. Сошенко відзначив, що ще наприкінці 2014 року були скарги деяких керівників райдержадміністрацій, які доповідали, що фірми, які виграли тендери на експлуатаційне утримання доріг, у місцевих органах виконавчої влади так і не з’явилися.
– Тому 23 грудня 2014 року ми провели засідання постійної комісії Одеської облради з питань транспорту і дорожнього господарства, на яку були запрошені начальник Служби автомобільних доріг в Одеській області Віталій Батурин, представники фірм-підрядників, перші особи районів області, – сказав
О. Сошенко. – Ми відзначили незадовільну організацію експлуатаційного утримання автодоріг загального користування місцевого значення в десяти районах області. Комісія вказала переможцям конкурсних торгів на необхідність взаємодії з райдержадміністраціями на місцях.
За словами О. Сошенка, промовці на засіданні комісії констатували, що відбувається знищення райавтодорів, і це неправильно.
– Однак начальник Служби автомобільних доріг в Одеській області доводив нам, що альтернативи реорганізації обслуговування доріг, коли робота перекладається на приватні фірми, немає. Після дебатів комісія зазначила у своєму рішенні необхідність вдатися до вичерпних дій для збереження матеріально-технічної бази райавтодорів і просила переможців конкурсних торгів надати дані про наявність у кожному районі області устаткування та матеріально-технічної бази, а також кількості заготовленої піщано-соляної суміші. Про результати роботи комісії я доповів голові Одеської облдержадміністрації Ігореві Палиці. Губернатор сказав, що ми правильно вчинили, розглянувши проблему. І якщо зазначені недоліки не будуть усунуті, доведеться порушити перед Службою автодоріг питання про розірвання договору на обслуговування із цими підприємствами.
О. Сошенко відзначив, що окремі підрядники впоралися з поставленими завданнями – такі, наприклад, як ТОВ «Тірас» у Біляївському районі й ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» у Березівському. Однак на більшій частині території області виникали серйозні проблеми.
– Ми попереджали, що в кожному районі мусить бути техніка для розчищення доріг, – говорить О. Сошенко. – Практика показала, що не можна було чіпати райавтодори.
Добре, що в Ренійському районі обійшлося без жертв. Люди відбулися переляком і обмороженнями. Але мимоволі виникає запитання: чи можна в принципі приватним структурам довіряти життєво важливі об’єкти? Такі, як дороги?..
