Сільськогосподарські рослини – як діти: вони вередують, мерзнуть, бояться хуліганства бур'янів, потребують підживлення, їх треба оберігати від хворості.
Весна, що порадувала хлібороба дощами, насторожила холодом. Якщо достаток вологи забезпечує колоссю зростання, то її надлишок, особливо в поєднанні з низькою температурою, провокує розвиток хвороб. Наприклад, таких, як борошниста роса, яка може скінчитися кореневою гнилизною. Тепер, улітку, це позаду. Але турбота залишається.
– Згубно вплинути на розвиток рослин може навіть внесення мінеральних добрив, потрібних для підживлення, – говорить представник Роздільнянського відділення Асоціації фермерів Одеської області Віктор Поштаренко. – Азот, що міститься в них, поєднується з атмосферним киснем, рослина дихає. Починається прискорений поділ кліток, і стебло активно росте. Але від цього слабшає його імунітет, і паросток слабкіше опирається дії вірусів.
Наступає момент, коли хлібороб повинен стати фіто-айболитом. І, як малій дитині, давати ліки весняним зерновим культурам. Роздільнянські фермери вважають, що в таких випадках добре допомагають фунгіциди. Такі, наприклад, як «Фітолікар», «Фенікс», якими обприскують поля. А щоб вони краще засвоювалися, їх необхідно вносити в комплексі з вітамінами. Волога розчиняє ці органічні стимулятори. І з потеплінням починається буйна сходжуваність.
Отут би фермерові й передихнути! Але від пригрівання сонечка виникає парниковий ефект. Рослина парує, «жирує», і… знову потребує лікаря.
– Економічна кмітливість підказує розумному аграрієві, що потрібно поєднувати обприскування фунгіцидами з одночасним використанням листової підгодівлі. Щоб марно вдруге трактор не ганяти, – підказує В. Поштаренко. – Добре в розчин-ліки додати кілограмів по 15 карбаміду. Особливо для роздільнянських ґрунтів підходять гумати – витяжка з торфу. Виходить маса, яку, як кашу з ложечки, усмоктує лист. Є ще препарати типу «Вимпел»: і підтримають, і підлікують.
Наступний етап – обробіток зеленого поля, що перебуває у стадії повного кущіння, гербіцидами. Не зробиш цього – чекай масованої атаки бур'янів, тієї ж «ядучої» амброзії. Управою на бур'ян може стати «Гранстар» – найдоступніший (тобто дешевий) препарат. Є й інші, які знищують бур'яни й не шкодять зерновим. Але вони дорогі. В. Поштаренко добрим словом відгукується про такі хімікати, як «Прима» (вартість – 17 доларів за літр, чого вистачить на обробку 2 гектарів), «Балерина» (15 доларів за літр – на 2,5 гектара), «Агент» (12 доларів витрат на 2 га). «Золотим» засобом у прямому та переносному значенні стає нітроамофос. Але для того, щоб йому залишитися в ґрунті після збирання врожаю і продовжувати підживлення, його потрібно внести кілограмів по 300 на кожен гектар. Оскільки фермерам вистачає фінансових коштів ледве на 100 кг, то вони забезпечують успіх тільки при вирощуванні одного врожаю. З урахуванням вартості селітри – 10-11 тис. гривень на тонну виробленого зерна – про цей вид добрив більшість фермерів і не заїкаються.
А взагалі-то притчею во язицех уже кілька років є неухильне подорожчання всіх цих польових мікстур і живильних сумішей, ПММ, запчастин до техніки. І радий би хлібороб у передовики, та ціни не пускають.
Рентабельність сільськогосподарського виробництва зменшилася з 54% до 10%, про що було сказано на семінарі в Одеському державному аграрному університеті, у роботі якого брав участь заступник міністра аграрної політики України. Ціни на закупівлю зерна у фермерів трейдери хоч і підняли, але це для галочки: адже різниця набагато нижча за сумарну величину новітніх тарифів на добрива й дизельне паливо, що формують витрати на вирощування врожаю.
Чи можна вирватися із цього хитросплетіння цін і пропорцій?
В Україні сконцентровано 38% усього чорнозему планети. Але це багатство тепер знищується. За 25 років вміст гумусу в українському ґрунті знизився з 7-8% до 3,5%. Якщо дійти до півтора відсотка, земля стане безплідною.
– Самі себе грабуємо, – говорять старі хлібороби.
Але представники нинішнього аграрного бізнесу не слухають старих і експлуатують землю за нульовою технологією. Тобто, що в рот, за те й спасибі. Сьогодні зібрали, продали! А завтра що? Ще років 5-7 такої боротьби за прибуток від урожаю, і точку неповернення до родючості буде пройдено.
Поки не пізно, чи не згадати праці ґрунтознавця-агронома Василя Вільямса, який обстоював травопільну систему землеробства, згідно з якою в якості регенераторів ґрунту треба саджати багаторічні трави. Наприклад, козлятник, еспарцет (сімейство бобових) відновлюють родючу здатність ґрунту. І треба, щоб не менше половини земель відпочивали від посівів зернових, зеленіючи травами. Водночас вони є культурними пасовищами – невід'ємною складовою розвитку тваринництва, що сприяє нагромадженню таких необхідних запасів гумусу.
