Професійний спортсмен, тренер, психолог, викладач фізкультури з 45-річним стажем Володимир Новиков від самого початку нашої розмови озвучив такі формули: «Спорт – це сплав енергії, амбіцій та волі. Фізкультура – сплав інтелекту, дисципліни і – любові».
Підготовка рекордсменів – жорстока експлуатація можливостей організму на зношування. З роками страждання, зазнавані чемпіонами від травм і перевантажень, потьмарюють радість переможця. Фізкультура складніша й тонша, бо вона з розряду роботи переходить у ранг філософії.
– Чи ти бігаєш кроси, чи плаваєш, чи граєш на корті в теніс, фізкультура не тільки діяльність, спрямована на те, щоб врятувати і зберегти здоров'я. Вона також дає можливість проявити християнське ставлення до себе та ближнього, – говорить В. Новиков. – Згадаймо обмивання ніг, виконане Ісусом. І перенесемо цей принцип у шкільний спортзал. Тільки після уроку фізкультури можливо занурити стомлені стопи у воду й розтерти їх до жару. Це й гігієна, і загартування. Водночас відбувається ожвавлення всіх органів, оскільки вони спроектовані на підошвах.
Загалом Новий Завіт – ідеальне вчення про поведінку в суспільстві. Там описано всі психотипи людей.
– Володимире Миколайовичу, ця Ваша методика – самобутня?..
– Так. Таких підходів навчальні програми не передбачають. Але ніким не заборонено їх творчо розвивати. Я виключаю у викладанні кондову систему, що вкоренилася у школах: на першого-другого розрахуйся! Це солдафонщина. Шикуватися за зростом – це правильно: визнавати, що природа тебе створила вищим або нижчим, ніж хотів би, не кривда. Але примушувати дітей робити те, чого вони не хочуть, рівносильно придушенню індивідуальності дитини. Тому я пропоную учням: самі розбийтеся на групи, оберіть капітана. Тут дотримано демократичний принцип. Я даю можливість робити те, до чого душа тягнеться, – це свобода. Молодий організм сам обере режим навантаження, щоб розпрямитися після довгого сидіння за комп'ютером. Це вже прояв любові до себе. А Бог і є любов. Він дав тобі лікті, ноги, вуха. Привітайся з ними: «Здрастуй, моя права руко. І моя ліва, здрастуй». І ось на заняттях діти вивчають своє тіло, навчаються саморегуляції. Написане ж бо: «Пізнай себе». Уроки фізкультури чудово цьому сприяють.
– Але ж не всі хочуть бігати, рухатися!
– Завдання педагога – зацікавити кожного. Наприклад, у мене була дівчинка, справжня Мальвіна. А тендітні панянки футболістам не цікаві. Тоді я сказав їй: «Будеш у нас адміністраторкою стадіону». Дівчинка зраділа, питання було вирішено.
– Знаєте, трапляється, експериментаторство не завжди збігається з офіційними установками.
– Звернімося до Закону України про фізкультуру та спорт. Стаття 4 говорить про визнання їх пріоритетним напрямом гуманітарної політики держави. За статистикою, тільки 13% населення залучено до занять фізкультурою. Це критична ситуація. Треба відроджувати спортивні літні табори, водити дітей у походи, спортзали під час канікул мають бути відкриті, а не зачинені на замок до 1 вересня. Дітям треба давати здорову їжу, а не «пиріжки» з американського громадхарчу, смажені на прогірклій олії.
– Чи є приклади в педагогіці, які Ви наслідуєте?
– Звісно, що так. Насамперед це український вихователь юнацтва Василь Сухомлинський. Він викладав на природі, як і стародавні елліни. Ще – Костянтин Ушинський. Його сім щаблів розвитку для педагога – як заповіді: свідомість, активність, наочність, доступність, індивідуальний підхід, систематична робота і послідовність.
– Викладач – передавач ідеї?
– Так. І якщо ти спираєшся на Новий Завіт, то ти передавач божественного духу. Викладач фізкультури ще й проповідник.
– Подібних висновків доходять лише дорослі люди?
– Методика у мене стала складатися мовби сама собою. Коли я вперше не вступив до Омського державного інституту фізкультури та спорту, мені по секрету у приймальній комісії запропонували йти до школи: «У нас півкраїни працює без освіти». Я був на два-три роки старший за десятикласників, з якими грав у футбол. Запитав у школярів, чого їм хочеться. Хлопці, звичайно, вибрали футбол. А дівчата – спортивні танці. І я пішов назустріч їхнім бажанням. Згодом мої три вищі освіти і педагогічний стаж підтвердили, що такий спосіб виховання дітей кращий, ніж директивний, який, до речі, на практиці всі намагаються обійти. Адже сказано: будьте як діти. Треба виконувати вправи у вигляді гри, вільно, розкуто. А фізичний стан дитини – цінність загальнолюдська. Подивіться «Послання до євреїв»: «Випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна. І зробіть вашим ногам стежки прості…»
– Чому далеко не всі поділяють цей підхід?
– Таємний зміст простого відкривається не кожному. А тільки тим, хто бере на себе відповідальність нести цей хрест. У педагогіці найкращим засобом виховання є особистий приклад. Дітей же не обдуриш. Не сумнівайтеся…
Із цими словами В. Новиков підходить до турніка, вмонтованого в стіну коридора, і починає підтягатися. Вік – 66 років – не перешкода. Підтримувати чудову форму йому допомагають захоплення велосипедом, серфінгом, стрибками на батуті, хист знаходити добрих людей…
