Спільні інтереси громад і робота на кінцевий результат – основна мета органів місцевого самоврядування. Синтезувати головні завдання в області й докласти максимум зусиль для їх втілення в життя – пріоритет у роботі голови Одеської обласної ради.
Графік роботи Анатолія Урбанського гранично щільний. На рахунку хвилини. Знайти час для інтерв'ю він зміг після того, як провів зустріч із головами райрад.
– Анатолію Ігоровичу, чи встановлено контакти з новими керівниками місцевого самоврядування в районах?
– Так. Спілкуванню та взаємодії сприяє те, що у дванадцяти районах при кермі стоять представники блоку Петра Порошенка «Солідарність», і я пишаюся тим, що партквиток БПП є й у мене. У новому складі керівників районів є також представники «Опозиційного блоку», Аграрної партії, а також партій «Батьківщина», «Вiдродження» і «Наш край». Для всебічної та різновекторної роботи на благо області залишилося дочекатися результатів голосування на виборах нових голів в Іванівській та Великомихайлівській райрадах. Нам потрібен діалог із усіма, бо наше завдання – скоординувати і примирити різнополюсні партійні гілки. Ми будемо це робити, бо для жителів області важливі не гасла, а реальні зрушення на краще.
Ми провели аналіз гострих питань у кожному районі й синтезували пріоритетні. Дану роботу проведено напередодні обговорення і ухвалення бюджету і вона є важливою для простих людей. Десь громада потребує нових дитячих садків, десь, даруйте, – ремонту каналізаційних труб. Таке життя. Так, гостросоціальні питання стоять на першому місці при виділенні коштів.
– Як скоро почнуться реальні зміни у структурі місцевого самоврядування?
– Зміни вже є: у минулому скликанні було 132 депутати, у нинішньому – 84. Голосування в поіменному форматі дасть можливість виборцям стежити, як виконують свої передвиборні обіцянки ті, кому вони делегували свій голос. Тепер за безликими цифрами – хто «за», хто «проти» – народним обранцям не сховатися.
Важливо й те, що настрій цієї плеяди обранців відповідає державній настанові на децентралізацію. Ще в червні передбачалося створення двадцяти дев'яти об'єднаних громад. Двадцять чотири з них схвалено, п'ять – не цілком відповідали критеріям. У серпні облрада ухвалила рішення щодо створення семи об'єднаних територіальних громад (Балтської та Біляївської міських громад, Великомихайлівської селищної громади, Маразліївської, Розквітівської, Красносільської та Червоноармійської сільських громад). На момент виборів до місцевих рад 25 жовтня існувала вже й восьма об'єднана громада – Тузлівська. Процес іде – і це радує.
– Які можуть трапитися камені спотикання на шляху укрупнення громад?
– Не варто забувати, що Одещина – багатонаціональний регіон, багато десятиліть поруч живуть 133 національності і при спільному проживанні враховують кожна характер, культуру та світогляд одне одного. Тому найголовніше – щоб об'єднання проходило на строго добровільній основі. Адже під одним склепінням можуть опинитися села з різнорідним населенням, що сусідять одне з одним, що особливо яскраво проявлено в Бессарабії.
Ще одна незручність – це створення інфраструктури, на основі якої зможуть об’єднуватися громади. Найперша справа на порядку денному – облаштування доріг. Буває, що два населені пункти розташовані в межах видимості одне одного. Але переїзд від однієї околиці до іншої забирає години зо дві. Бо скоріше по вибоїнах просто не проїхати. Область не даремно попросила два роки на усунення подібних перешкод, породжуваних ними юридичних колізій, дрібних, але болісних нестиковок, на підготовку нормативних актів.
Не варто розцінювати законодавство, що стосується децентралізації, як незручність для населення. Незручність буде тільки у старої кліки чиновників, які так цьому опираються. Люди мусять знати, що вже 2016 року Одеська область може одержати з Державного фонду регіонального розвитку понад 235 мільйонів гривень на підтримку спільних проектів у громадах, які добровільно об'єдналися. Є приклади одержання міжнародних грантів для організації водопостачання або освітлення вулиць. Головне для нас – позитивні перспективи для населення, а невдоволення тих, хто в минулому сидів на грошових потоках, ми переживемо.
– Як ділити накопичені кошти зі «спільної карнавки»?
– Гроші розподілятиме регіональна комісія, створена при Одеській облдержадміністрації. Всередині ж об'єднаної громади може переважати принцип здорового глузду: спочатку – на ремонт садків, шкіл, ФАПів, доріг. Потім – на вирішення поточних питань: таких, як прибирання території, ремонт водопроводів, тротуарів. У третю чергу – створення нових об'єктів інфраструктури.
Ідеться не про механічну складчину ресурсів, а про одержання додаткових джерел доходу. Це 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб, державні субвенції на освіту й охорону здоров'я, можливість розпоряджатися землями на всій території громади. Райдержадміністраціям більше не будуть належати землі, що лежать за межами населених пунктів.
Об'єднані громади мають першочергове право на одержання коштів із Державного фонду регіонального розвитку.
Говорити про досягнення швидкого ефекту від реформ поки що не варто. Мусять минути кілька років. Ми на початку шляху, плоди зберемо пізніше.
– В Одеській області два головні джерела економічного розвитку: агропромисловий комплекс і ринок морської індустрії. Якими є можливості їхнього розвитку?
– Аграрне виробництво в нас формує приблизно третину обласного бюджету. Навіть в умовах минулого екстремально посушливого літа з полів області було зібрано 3,5 мільйона тонн зерна. Харчова і переробна промисловість також становить третину обсягу промислового виробництва регіону. Але це не звільняє від негайних рішень із питань ринку землі, інвестицій в АПК, оподаткування галузі, умов кредитування, пошуків вільного виходу на закордонні ринки без посередників.
Наші аграрії стурбовані прийдешнім переведенням сільгоспвиробників на умови загального оподатковування, їх турбують питання відшкодування ПДВ експортерам продукції. Потрібно відновлювати позиції у тваринництві, особливо у вирощуванні великої рогатої худоби. Аграрії мають бути застраховані від усіляких ризиків, рейдерських захоплень землі.
Крім того, важливо не тільки виростити урожай, але й зберегти його. Технічні втрати зібраного зерна становлять близько 15 відсотків при допустимому рівні 1-2 відсотка. Попереду робота з новітнього облаштування зерно– і овочесховищ, зі впровадження європейських стандартів. Також варто потрудитися нам і над тим, щоб відкрити міські ринки для фермерів і забезпечити їх муніципальними замовленнями для соціальної сфери. Головне – забезпечити ринки збуту сільгосппродукції, а трудитися наші аграрії вміють.
Що ж до морської галузі, то цього року через порти Одеської області експортовано близько 25 мільйонів тонн зерна. Одещина є одночасно і аграрними, і морськими воротами України.
Із трьох можливих способів залучити інвестиції до портів практикується тільки здавання потужностей в оренду. Час застосовувати такі форми, як приватизація і концесія, поки що не настав. Проте порти залишаються найбільшими платниками податків до бюджетів різних рівнів. У портах потрібно налагодити діалог із профспілками і почути рекомендації колективів. Адже ті всередині процесу дають слушні розроблені алгоритми розвитку виробництва.
– Чи сприяють ці два кити економіки зайнятості населення?
– Безперечно. Недаремно в області один із найнижчих рівнів безробіття і досить висока швидкість працевлаштування. За даними статистики, на кінець жовтня цього року тут офіційно зареєстровано 10627 безробітних (це приблизно на рівні торішніх показників). Є, звичайно, і так зване приховане безробіття. Але ситуація не так щоб страшна. Я б характеризував її як досить стабільну.
Інша справа, що часто безробітних не влаштовує зарплата, запропонована роботодавцями. А самих роботодавців – кваліфікація претендентів. Гадаю, іноді не гріх відкласти старі палітурки і пройти навчання на нову спеціальність.
Безпосередньо в Одесі рівень безробіття нижчий, ніж у сільських районах області. Отже, потрібно створювати нові місця у сфері агропромислового комплексу.
Я вірю, що кризи колись та й закінчуються, а справжні профі затребувані завжди.
