Наприкінці березня троє керівників сільськогосподарських підприємств Великомихайлівського району піддалися жорстоким нападам невідомих осіб. Фермерів страшенно били, пекли праскою, душили скотчем, вимагаючи віддати всі гроші, що зароблені тяжкою працею на землі.
…Того вечора ніщо не віщувало біди. В будинку власника невеликого господарства раптом зникло світло. Чоловік вийшов до лічильника, аби з’ясувати, в чому справа. Саме в цю мить його збили з ніг кілька кремезних чоловіків. А потім усе відбувалося, мов у страшному сні: господаря намагалися втопити у воді, різали ножем і несамовито били. З будинку винесли солідну суму грошей. Та найстрашніше те, що потерпілий ледве залишився живим – зі зламаною щелепою та численними саднами на тілі він опинився на операційному столі в обласній лікарні.
Через декілька днів подібні тортури пережив керівник потужного сільськогосподарського підприємства, депутат районної ради Іван Кір’яков. Коли пізно ввечері він повернувся додому, окрім двох малолітніх дітей і дружини, в будинку на нього вже чекали непрохані гості. Біля вхідних дверей його повалили на підлогу і почали шалено бити, вимагаючи сказати, де знаходиться сейф із доларами. Іван Іванович ладен був віддати все, що є. Лише б не плакали малолітні діти та якнайшвидше припинився весь цей жах. Але та сума, що була вдома, не вдовольняла злочинців. Вони безжально пекли чоловіка праскою, аж поки той не став непритомний.
Чашу терпіння всіх фермерів району переповнив наступний випадок, що стався за кілька днів у селі Кіровому. Близько дев’ятої години вечора директор одного з провідних сільськогосподарських підприємств району, теж депутат районної ради Юрій Яловчук помітив у камери відеоспостереження, що до його будинку прямують троє невідомих осіб у масках на обличчях. Неподалік на них чекав легковий автомобіль. В останню хвилину злочинці чогось злякалися і почали втікати. Юрій Вікторович не розгубився, а, схопивши зброю, став переслідувати їх на власній автівці. Разом з ним була його дружина та двоє товаришів. І яким же було їхнє здивування, коли за кермом машини, котру вони наздогнали, сидів лише колишній прокурор району… Решта співучасників безслідно зникли.
Дивно, але поліціянти, які прибули за викликом до Кірового, навіть не затримали підозрюваного в організації замаху на Юрія Яловчука. Чому так сталося – ніхто не пояснює. Великомихайлівські правоохоронці лише розводять руками, мовляв, злочини мають різний почерк, тож припускають, що то були заїжджі «гастролери». Розгляд справи вони швиденько передали до обласної поліції.
Зараз потерпілі фермери та деякі їхні небайдужі колеги стукають в усі двері державних установ та правоохоронних органів різних рівнів. І зовсім не для того, аби повернути втрачене. Люди хочуть, щоб кривдники зазнали покарання за законом, щоб більше ніхто з односельців не пережив чогось подібного. Але поки що жодних результатів немає. Всі ніби й розуміють ситуацію, та нічого вдіяти не можуть.
– Єдине, що нам залишається, – озброюватися і захищати родини самотужки, – з прикрістю говорять сільгоспвиробники. – Будемо спати з рушницями і, повірте, навіть рука не здригнеться, якщо хтось ризикне завітати зі злим наміром.
