У 2015 році до ВРУ було внесено десяток законопроектів про надання сільським, селищним та міським радам права самостійно розпоряджатися землею державної та комунальної власності поза межами населеного пункту. Що на практиці означатиме ухвалення закону про самостійне розпоряджання земельними ресурсами для місцевих громад?
Наразі відповідно до законодавства сільські ради розпоряджаються землями комунальної власності лише в межах населених пунктів, що становлять невелику частку землі, яка їх оточує. Проте за межами населених пунктів знаходяться значні площі комунальних та державних земель, що раніше входили до складу колгоспів, у яких працювали місцеві жителі. Нині цими землями чомусь розпоряджаються не сільські ради, а районні ради та територіальні органи виконавчої влади. Щоб вирішити питання стосовно отримання чи оформлення землі, місцеві жителі часто змушені їхати до районних центрів.
Поширена ситуація, коли органи місцевого самоврядування відмовляють молодим сім’ям або воїнам, що повернулися з АТО, в наданні земельної ділянки для будівництва житла. Відмову зазвичай мотивують відсутністю землі або генерального плану села, в якому передбачається план розвитку територій. Без нього сільська рада не може створити нових вулиць, уздовж яких надавалися б земельні ділянки для будівництва. Проте розроблення такого генерального плану є досить коштовним і вимагає точного розуміння території, що належить громаді. Передбачається, що передача землі сільським, селищним радам зобов’язуватиме їх розробляти генплани, що, у свою чергу, дозволить на місцях вирішувати такі питання без додаткових бюрократичних та тривалих у часі обмежень.
Якщо селянин вирішить зайнятися садівництвом, овочівництвом, бджільництвом чи, можливо, створити тваринницьку ферму, він має право безоплатно отримати земельну ділянку для реалізації свого права у передбачених статтею 121 Земельного кодексу України розмірах. Середній розмір частки, яку в такий спосіб можна отримати, становить до 2 гектарів для ведення особистого селянського господарства та в розмірі середнього паю на території сільської ради – для ведення фермерського господарства. Цих розмірів цілком вистачає для ведення ефективного малого бізнесу. Однак такі площі в єдиних масивах зазвичай знаходяться поза межами населеного пункту, і ними розпоряджаються вже територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, колишнє Держземагентство, або місцеві державні адміністрації. Тоді особі, яка бажає отримати землю, доводиться їхати в район (а іноді й в область) та звертатися до органів, де рішення ухвалюють чиновники, які фактично тієї землі ніколи й не бачили.
Земельна децентралізація передбачає передачу всієї повноти влади на місця: у села, де сільський (селищний), міський голова знає людей та їхні потреби, а люди матимуть вплив та контролюватимуть місцеву владу, щоб не допустити розпродажу чи роздачі землі без відома громади.
Після тривалих перемовин у парламенті, в березні цього року, між політичними силами було досягнуто консенсусу та вирішено розробити один єдиний консолідований законопроект, що врахував би всі позитивні сторони попередніх. Таким став Проект Закону №4355. Ним передбачається передати сільським радам у розпорядження землі державної власності, що знаходяться поза межами населеного пункту.
Отримавши землю, громади матимуть можливість залучити до бюджету громади додаткові кошти. Дохід територіальна громада отримуватиме за рахунок надання в оренду землі сільськогосподарського призначення аграрним підприємствам, надходжень земельного податку, а також у майбутньому, після скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, від жителів громади, які вирішили придбати землю для власного користування.
Також законопроектом передбачається право виконкому сільської ради ухвалювати рішення щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, що, у свою чергу, має зменшити кількість таких правопорушень у земельній сфері, як нецільове використання земельної ділянки, псування сільськогосподарських угідь та їх забруднення, самовільне захоплення земельних ділянок тощо.
Важливим аспектом в ухваленні цього законопроекту стане прозорість розпорядження землями, щоб кожен житель громади міг отримати інформацію про наявність вільної землі, а також про те, кому і скільки її було передано. Земля та права користування нею (оренда) повинні відчужуватись лише через відкриті аукціони, інформація про які буде розміщуватись у місцевих ЗМІ та на інформаційних стендах.
За умови вмілого адміністрування цей ресурс дасть можливість громаді розвиватися, створювати інфраструктуру: будувати та утримувати садочки і школи, ремонтувати дороги та залучати інвестиції.
