Здорове серце

Дванадцятого серпня, їдучи до олімпійського селища в Ріо-де-Жанейро, тридцятип’ятирічний німецький тренер-весляр Ште­фан Генце втрапив в аварію, внаслідок якої зазнав тяжкої черепно-мозкової травми. Водій та попутник відбулися легкими ушкодженнями. Поліція засвідчила, що водій був тверезий.

В тій клініці, куди потерпілого спер­шу відвезла швидка допомога, було поставлено вірний діагноз, але з’ясувалося, що там немає потрібного обладнання, тож довелося везти пацієнта до іншої лікарні. Ця затримка чи інші обставини, а чи сама доля, – але 15 серпня, попри всі зусилля медиків, Штефан помер. 

Свої органи він заздалегідь заповідав на службу людству і це рішення було підтверджено найближчими родичами. Його серце, нирки та печінка продовжили життя чотирьом бразильцям, які були перші в черзі на трансплантацію.

Як говорить у додатку до одного з найпопулярніших видань Бразилії «У Ґлобу» відомий у цій країні хірург Алфреду Ґуаріші, найкритичнішою обставиною в пересадженні органів є те, скільки часу на цю справу пі­шло. Наприклад, серце мало бути пересаджене протягом щонайбільше чотирьох годин від тієї миті, як лікарі дійшли висновку, що в мозку потерпілого почалися необоротні процеси. Тому важливими моментами були, по-перше, скоре підтвердження присутніми у клініці родичами Штефана його попередньої донорської згоди (а це немалозначуща річ, зважаючи на їхній емоційний стан у ту хвилину), по-друге, злагоджені й точні дії бригади медиків. Після негайно проведених аналізів на сумісність організмів потенційних реципієнтів з органами донора до роботи приступила оперативно зібрана група спеціально тренованих медпрацівників – два кардіохірурги, два урологи, ще двоє займалися печінкою. Їм допомагали шестеро технічних працівників і анестезіологи. Використовувалися спецпосудини для транспортування органів. Мусила працювати й по­ліція, оскільки під час Олімпіади вулиці в Ріо не вирізнялися легкістю подолання маршруту. У клініках, де знаходилися реципієнти, вже чекали інші медбригади – загалом півсотні «невтомних атлетів медицини», як висловився пан Алфреду. Боротьба з відторгненням органів донора тілами хворих тривала від двох годин в одному випадку до шістьох в іншому. Врешті всі операції завершилися успішно, що не було гарантовано, але й не надто дивує: як підкреслює «У Ґлобу», Бразилія – у трійці перших за рівнем розвитку відповідних медичних програм.

Алфреду Ґуаріші зазначає, що для хворих на нирки альтернативою був гемодіаліз, для кардіопацієнта, можливо, – штучне серце, а хворий з невідновним ураженням печінки стояв перед безпосередньою загрозою життю. 

Бразильська преса гуде про «визначну перемогу вітчизняної медицини», але «У Ґлобу» скористався нагодою для зауваження, що ця пригода є приклад «олімпійської боротьби університетської клініки проти кепського урядового менедж­менту». Нам важко судити, в чому конкретна суть претензій до уряду і чи це щось значить стосовно нинішніх скандалів у бразильському суспільстві довкола персони президента країни пані Ділми Русеф. Алфреду Ґуаріші зі свого боку відзначив чуйність Ште­фанових родичів, а з контексту його коментарів випливає висока оцінка того, що здорове серце та інші органи спортсмена послужать «ліпшій якості життя» кількох осіб.

Выпуск: 

Схожі статті