Дванадцятого серпня, їдучи до олімпійського селища в Ріо-де-Жанейро, тридцятип’ятирічний німецький тренер-весляр Штефан Генце втрапив в аварію, внаслідок якої зазнав тяжкої черепно-мозкової травми. Водій та попутник відбулися легкими ушкодженнями. Поліція засвідчила, що водій був тверезий.
В тій клініці, куди потерпілого спершу відвезла швидка допомога, було поставлено вірний діагноз, але з’ясувалося, що там немає потрібного обладнання, тож довелося везти пацієнта до іншої лікарні. Ця затримка чи інші обставини, а чи сама доля, – але 15 серпня, попри всі зусилля медиків, Штефан помер.
Свої органи він заздалегідь заповідав на службу людству і це рішення було підтверджено найближчими родичами. Його серце, нирки та печінка продовжили життя чотирьом бразильцям, які були перші в черзі на трансплантацію.
Як говорить у додатку до одного з найпопулярніших видань Бразилії «У Ґлобу» відомий у цій країні хірург Алфреду Ґуаріші, найкритичнішою обставиною в пересадженні органів є те, скільки часу на цю справу пішло. Наприклад, серце мало бути пересаджене протягом щонайбільше чотирьох годин від тієї миті, як лікарі дійшли висновку, що в мозку потерпілого почалися необоротні процеси. Тому важливими моментами були, по-перше, скоре підтвердження присутніми у клініці родичами Штефана його попередньої донорської згоди (а це немалозначуща річ, зважаючи на їхній емоційний стан у ту хвилину), по-друге, злагоджені й точні дії бригади медиків. Після негайно проведених аналізів на сумісність організмів потенційних реципієнтів з органами донора до роботи приступила оперативно зібрана група спеціально тренованих медпрацівників – два кардіохірурги, два урологи, ще двоє займалися печінкою. Їм допомагали шестеро технічних працівників і анестезіологи. Використовувалися спецпосудини для транспортування органів. Мусила працювати й поліція, оскільки під час Олімпіади вулиці в Ріо не вирізнялися легкістю подолання маршруту. У клініках, де знаходилися реципієнти, вже чекали інші медбригади – загалом півсотні «невтомних атлетів медицини», як висловився пан Алфреду. Боротьба з відторгненням органів донора тілами хворих тривала від двох годин в одному випадку до шістьох в іншому. Врешті всі операції завершилися успішно, що не було гарантовано, але й не надто дивує: як підкреслює «У Ґлобу», Бразилія – у трійці перших за рівнем розвитку відповідних медичних програм.
Алфреду Ґуаріші зазначає, що для хворих на нирки альтернативою був гемодіаліз, для кардіопацієнта, можливо, – штучне серце, а хворий з невідновним ураженням печінки стояв перед безпосередньою загрозою життю.
Бразильська преса гуде про «визначну перемогу вітчизняної медицини», але «У Ґлобу» скористався нагодою для зауваження, що ця пригода є приклад «олімпійської боротьби університетської клініки проти кепського урядового менеджменту». Нам важко судити, в чому конкретна суть претензій до уряду і чи це щось значить стосовно нинішніх скандалів у бразильському суспільстві довкола персони президента країни пані Ділми Русеф. Алфреду Ґуаріші зі свого боку відзначив чуйність Штефанових родичів, а з контексту його коментарів випливає висока оцінка того, що здорове серце та інші органи спортсмена послужать «ліпшій якості життя» кількох осіб.
