(Продовження. Початок на 1-й стор.)

Сьогоднішні виступи ще раз підтверджують: потрібен комплекс заходів, щоб кардинально змінити ситуацію. Щоб 2004 рік був роком наведення порядку, ефективної боротьби з різними формами злочинності. У правоохоронні органи прийшли нові кадри, які повинні докласти всіх зусиль, аби виправдати сподівання суспільства, яке чекає від них конкретних і рішучих кроків.

Коротко зупинюся на макроекономічних показниках, якими вимірюються наші торішні успіхи та прорахунки.

Той рік ми розцінюємо як рік продовження економічного зростання. ВВП піднявся на 8,5 % проти 5,2 % у 2002 році.

Промислове виробництво збільшилося на 15,8 % (у 2002 році було 7 %). За темпами економічного зростання Україна є одним із лідерів серед країн СНД. У сфері виробництва ми домоглися випереджального зростання галузей, які забезпечують науково-технічний прогрес. Рекордний підйом демонструє машинобудування - 35,8 %.

Високими темпами зростала харчова промисловість, будівництво, послуги транспорту. Активізувалася зовнішня торгівля та інвестиційна діяльність.

Утримується макрофінансова стабільність. Інфляція становила 8,2 %. Зросли золотовалютні резерви, кредитування економіки, вклади населення. Зміцнюються фінанси підприємств.

Реальна заробітна плата зросла на 15,3 %. Зроблено перші кроки в пенсійній реформі. Підкреслюю, що це перші кроки.

Намітилися позитивні тенденції в детінізації доходів населення. Якщо у 2000 році грошові витрати домогосподарств перевищували доходи в 1,5 раза, то у 2002 році - лише на 10 відсотків. Це - вихід з тіні.

Водночас невикористаних можливостей, прорахунків і, я б навіть сказав - парадоксів, теж більш ніж достатньо.

Поглянемо на бюджет. За минулий рік він в основному виконаний. Але ж закладені в ньому темпи макроекономічних показників перевищені майже удвічі.

Виникає закономірне питання до Уряду: чому немає адекватного збільшення надходжень до бюджету? Куди ділася значна частина доходів від зростання економіки? Відповідь очевидна: у тінь. А це мільярди гривень!

Ще один "парадокс". У 1996 році - на час запровадження гривні - борги між підприємствами були нижчі від рівня ВВП. Зараз - вони у 1,5 раза перевищують ВВП. Виходить, борги зростають швидше, ніж економіка. Неозброєним оком видно, що активи підприємств перекочовують з легального - у тіньовий сектор. Якщо б в Уряді працював нормально економічний блок - от де корінь.

Ще три роки тому я доручив Уряду розібратися з дебіторською та кредиторською заборгованістю. Створили робочу групу, яка жодної роботи не проводила. Знову питання до економічного блоку країни: потрібний результат.

Тим часом з'явились дуже небезпечні тенденції. Темпи зростання заборгованості в недержавному секторі у 2-3 рази вищі, ніж у державному. Хіба не зрозуміло, що йдеться про вимивання коштів через фіктивні структури. З цим давно мають розібратися також правоохоронні органи.

Я назвав лише окремі приклади макроекономічних диспропорцій з кримінальним забарвленням. Їх перелік можна продовжувати.

Але питання в іншому. Усім важливо усвідомити, що підтримання високої динаміки економічного зростання неможливе без широкомасштабних заходів з наведення елементарного порядку в економіці.

Настав час ґрунтовно розібратися з причинами й наслідками економічної злочинності та діяльністю правоохоронних органів у цій сфері.

Навіть поверховий аналіз показує, м'яко кажучи, серйозне відставання правоохоронних органів від реалій перехідної економіки.

Візьмімо банківську сферу. Добрий десяток банків доведено до межі банкрутства. Серед них один з найбільших у минулому - банк "Україна", звідки пішла банківська еліта. Збанкрутував запорізький "Наш банк", який не може повернути понад 40 мільйонів гривень п'яти з половиною тисячам вкладників - практично всім пенсіонерам.

Зростає позабанковий обсяг готівки. Торік він розрісся на 5,4 мільярда гривень і продовжує живити тіньову економіку. 5,4 млрд грн практично поза банківською системою.

При цьому в структурі виявлених злочинів на банківський сектор припадає всього 7 % їхньої загальної кількості. Я не почув сьогодні конкретних пояснень у виступі Юрія Кравченка.

Це саме спостерігаємо у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Торговельні обороти, неповернена виручка, контрабанда, фальсифікація, несплата митних платежів сягають десятків мільярдів гривень.

Але виявлені у цій сфері злочини становлять усього 5 % від їх загального числа.

Перелік таких прикладів можна продовжувати. Та висновок очевидний.

Економічна злочинність стає дедалі більш кваліфікованою і підготовленою, проникає у сфери фінансових ринків та інформаційних технологій. А правоохоронні органи - будемо відверті - ловлять дріб'язок, а нерідко й обслуговують злочинні оборудки.

За останніми даними, на хабарництво припадає 7 % злочинів. Це близько 3 тисяч випадків на рік. Тим часом опитування підприємців свідчать, що понад 90 % з них були змушені протягом року давати хабарі.

Помножте це на кількість підприємців в Україні, і ви побачите, що фактів хабарництва лише у сфері підприємництва у сотні разів більше, ніж декларують правоохоронні органи.

Наголошу ще раз, що боротьба з економічною злочинністю та корупцією - це життєво необхідна справа всього суспільства, оскільки ці явища зачіпають основу основ демократичного устрою держави - права людини.

Проте успіхи в цій боротьбі ще дуже малопомітні.

Взяти хоча б підприємництво. Саме на цей сектор покладаються найбільші надії у забезпеченні сталого економічного розвитку. Світовий досвід це беззаперечно підтверджує, і ми на всіх нарадах про це говоримо.

Але якраз підприємництво найбільше страждає від наступу злочинного світу - криміналітету та чиновництва.

Робити успішний бізнес і не порушувати численні нормативні акти у нас неможливо. Ось де головне джерело, що живить корупцію у цій сфері.

За оцінками самих підприємців, корупція - другий, після податкового навантаження, фактор, що тисне на підприємництво, гальмує його розвиток.

Величезні суми "відмиваються" підприємцями для підкупу чиновників. Це заганяє малий бізнес у тінь, змушує приховувати діяльність і доходи.

Якщо у 1997 році малі підприємства декларували 1,7 мільярда гривень прибутку, то у 2002 році - 1,3 мільярда збитків. Більша частина малого бізнесу - тіньова. Задумайтеся, шановні, це ваша робота, ваша "заслуга". Всіх, починаючи з губернаторів.

І знову ж таки далеко не останню роль у цьому відіграють правоохоронні органи, витісняючи кримінальні угруповання зі сфери "опіки" малого та середнього бізнесу та займаючи їхні доходні місця.

За оцінками експертів, на утримання правоохоронних "дахів" використовується близько 60 % доходів від контрабанди. Це ще один парадокс, який підносить тіньова економіка: контрабандисти одержують 40 %, а ті, хто їм дає червоне світло і покриває - у 1,5 раза більше.

Уже п'ять років розробляється законопроект, який має чітко регламентувати дії чиновників щодо підприємців. Уряди змінюються, а такого регламенту досі немає. Невже Держпідприємництво неспроможне його розробити? І хіба пан Азаров заважав Богословській це зробити, заважав зробити справжню систему реєстрації підприємницької діяльності?

До речі, у Кривому Розі змогли запровадити спрощену систему реєстрації.

Світова практика свідчить про високу ефективність громадського контролю у сфері підприємництва. Проте рівень самоврядності малого та середнього бізнесу, особливо щодо захисту власних інтересів, дуже низький.

Ще раз підкреслюю незадовільну роботу губернаторів. Ви, насамперед, повинні бути захисниками діяльності малих і середніх підприємств.

Тіньовий бізнес і корумпована бюрократія стають не просто партнерами, а розбудовують свою систему монопольної організації бізнесу. До такого повороту подій антимонопольні органи виявилися просто не готовими.

Це показала торішня дестабілізація "хлібного" ринку. Практика узгодження антиконкурентних дій на ринку значно випереджає процесуальне і антимонопольне законодавство. Передбачені економічні санкції застосовуються лише епізодично.

Вважаю, що політику розвитку конкурентного середовища необхідно привести у відповідність до базових засад перехідної економіки, яка реально склалася в Україні. Уряду, разом з Антимонопольним комітетом, треба внести необхідні зміни і доповнення до чинного законодавства.

Уже, напевне, набила оскомину сентенція про те, що вітчизняна бюрократія та корумпованість влади стримують притік іноземних інвестицій.

Усім відомо, що інвесторів відлякують тяганина з наданням ліцензій і дозволів, побори у вигляді так званих "добровільних" внесків, незрозумілі рішення судів, бездіяльність виконавчої служби тощо. Але що робиться, аби змінити ситуацію?

Ще у 2001 році Вищий арбітражний суд України зобов'язав підприємство "Маїс" (Черкаська область) повернути американському інвестору 3,6 мільйона доларів.

Проте, через ігнорування обласною виконавчою службою цього рішення, сьогодні вже немає з кого взяти цей борг. Усі активи "Маїсу" переведено іншим структурам, а підприємство доведене до фіктивного банкрутства.

У Полтаві американська компанія інвестувала у реконструкцію кондитерської фабрики 10 мільйонів доларів США. Міська ж влада, незаконно вимагаючи частину інвестицій на "пожертву для міста", всіляко протидіяла реалізації проекту.

То ж чи дивно, що іноземні інвестиції йдуть переважно в сусідні країни, обминаючи Україну.

"Ласим шматком" для корупції та злочинності залишається приватизація державного майна. Торік тут було виявлено 3,6 тисяч злочинів. Державі завдано збитків більш як на 200 мільйонів гривень.

Систематичного характеру набуло заниження вартості майна, безпідставна передача його до статутних фондів комерційних структур.

Таке ставлення працівників органів приватизації до виконання своїх обов'язків дорого коштує Україні. Арешт українського літака в Канаді добре це проілюстрував. Адже виявилося, що відстояти державні інтереси в міжнародних судових інстанціях - нікому.

Не було зроблено належних висновків з відчуження за "тіньовими" схемами активів "Донбасенерго", "Росави" та інших підприємств.

Продовжуються численні порушення законодавства в діяльності державних холдингів.

Конкретним прикладом тяганини є реформування державної холдингової компанії "Павлоградвугілля". Система української вугільної галузі збанкрутувала.

Цю проблему я вивчав особисто. Побував у Ровеньках, провів спеціальну нараду в Павлограді. Вислухав керівників облдержадміністрації, мерів шахтарських міст, директорів шахт. Було визначено чіткий графік - що, кому і коли робити.

Однак з першого ж дня роботу було заблоковано. Мінпаливенерго разом з Фондом держмайна замість узгодженої схеми приватизації нав'язують ліквідацію холдингу і створення замість нього єдиного підприємства, що призведе до зрівнялівки і втрати зацікавленості у кінцевих результатах роботи шахт.

Ситуація ускладнилася й кадровою чехардою - за вісім місяців звільнили трьох генеральних директорів холдингу.

А тим часом майно компанії розкрадається, за рік тут порушено десяток кримінальних справ.

Благодатним полем для корупції стала сфера управління державними корпоративними правами.

Відповідальність за "розмивання" державної власності Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату та "Нафтохіміка Прикарпаття" - повністю лежить на Фонді держмайна. Винуватці були звільнені з посад, але такі випадки, на жаль, непоодинокі.

Законопроекту, який унеможливлює "розмивання" державної власності, досі не розроблено.

Завдання щодо надходжень до бюджету дивідендів на державні пакети акцій систематично не виконуються.

Торік одержали 224 мільйони гривень, або 1,5 % від вартості акцій. Невже є такі, хто повірить у безкорисливість дій державних чиновників, відповідальних за ці підприємства?

Обов'язкове фінансове планування діяльності державних підприємств так і не запроваджене. Кожен рік про це говоримо. Розраховую на досвід першого віце-прем'єр-міністра і Міністра економіки. Чи це страх, чи не бажання працювати на державу?

Думаю, що першому віце-прем'єру та новому Міністру економіки слід серйозно взятися за проблеми економіки й фінансів державного сектору.

Не перший рік ставиться завдання припинити вимивання фінансових ресурсів державних підприємств через посередницькі структури. Посередники довели до банкрутства вже не одне підприємство.

І знову ж таки - риторичне запитання: а куди дивляться міністерства, державні адміністрації, правоохоронні органи? Вони що, займають позицію сторонніх спостерігачів?

Не треба мене у цьому переконувати, бо там, де стоїть запах таких грошей, не буває сторонніх спостерігачів, а є - зацікавлені особи. Я вимагаю не тільки називати їхні прізвища, а й притягати до відповідальності. На жаль, я цього не почув у виступах керівництва правоохоронних органів.

Порушення та зловживання у податковій сфері - явище аж ніяк не унікальне. Проте і тут чимало наших власних національних особливостей.

Уже п'ять років зростає економіка - і досить пристойними темпами. А кількість збиткових підприємств не зменшується, вона тримається на рівні 40 %.

Ну хто повірить, що частка збиткових підприємств у торгівлі торік була такою ж, як і в сільському господарстві, яке через неврожай зерна зазнало великих втрат? Або як пояснити, що третина готелів, ресторанів, фінансових структур, які торгують нерухомістю, - працюють збитково? Хіба ж не зрозуміло, що це - тотальне приховування прибутків з метою несплати податків.

Для підтвердження наведу кілька конкретних прикладів. Торговий дім "Нафтотрейд" (Івано-Франківська область) одержав торік 646 мільйонів гривень доходу, а податків з прибутку сплатив усього 2 тисячі гривень. Так само товариство з обмеженою відповідальністю "Херсон-петролеум" отримало доходу 836 мільйонів гривень, а податків з прибутку сплатило усього 56 тисяч. Про порядність, чесність, відповідальність податківців слід судити за цими цифрами.

Як на ці безчинства спокійно дивляться фінансові, податкові, правоохоронні органи?

Найбільш дохідні великі компанії роблять усе, щоб скористатись податковими пільгами, що не на них розраховані, такими як: формальне залучення іноземних інвесторів, використання статусу підприємств, що постраждали від аварії на ЧАЕС тощо. Використовуючи ці лазівки, ВАТ "Линос" не сплатив 270 мільйонів гривень, ВАТ "НПК-Галичина" - 120 мільйонів, ЗАТ "Нафтохімік Прикарпаття" - 50 мільйонів.

Це ж величезні втрати бюджету - з усіма наслідками для всіх бюджетних утриманців, зокрема й правоохоронних органів.

Значною мірою з податком на додану вартість пов'язаний податковий кримінал. До відшкодування вже заявляється понад 80 % суми нарахованого податку. Це вже не парадокс, шановні урядовці.

І проблема не в експорті. На нього припадає лише п'ята частина відшкодувань. Найбільше невідшкодованого ПДВ "зависає" на внутрішньому ринку.

Тут і найбільші масштаби приховування ПДВ від сплати. До бюджету потрапляє лише десята частина цього податку, що обертається в ціні товару на внутрішньому ринку.

Ось вам масштаби доходів тіньової економіки.

Необхідно докорінно вдосконалити законодавство та адміністрування податку на додану вартість. Не вперше ставлю завдання запровадити спеціальні рахунки для контролю за обігом ПДВ. Такі рахунки вже діють у Болгарії, а з 1 липня запроваджуються в Росії.

А чого МИ чекаємо? Коли ПДВ вже не буде з чого повертати?

Питання, здається, риторичні. Бо всі в цій залі чудово розуміють, що до чого. Це питання номер один.

Злочинність у бюджетній сфері, за офіційною статистикою, є найбільш поширеною.

Скажімо, через неузгодженість у реєстрації власників транспортних засобів та контролю за сплатою транспортного збору місцеві бюджети недорахувалися 2 мільярдів гривень.

Панове губернатори! Ви ж жалієтеся, що немає коштів. Так наведіть порядок, чого ви чекаєте?

Парадоксально, але факт: щорічно парк автомобілів зростає на 170-190 тисяч одиниць, а надходження відповідного податку навіть зменшуються на 50-60 мільйонів.

Що, в ДАІ відсутній облік?

Досі не наведено порядку в системі закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти. Процвітає марнотратство, практика придбання товарів за завищеними цінами.