До перебудови тваринництво в нашій країні було дотаційним. В 90-ті роки, залишившись наодинці зі своїми проблемами, галузь почала стрімко зменшувати обсяги виробництва. Та останнім часом держава знов надає фінансової підтримки виробникам м’яса і молока. Наскільки вагома ця допомога і хто має можливість її одержати? Про це розповідає в бесіді з кореспондентом «Одеських вістей» заступник начальника інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції облдержадміністрації А.П. ПОТАПОВ.

- Анатолію Петровичу, якою була сума державної підтримки сільгоспвиробникам в 2002 і 2003 роках?

- У минулому році доплати та дотації в Одеській області за тваринницьку сировину, продану переробним підприємствам, склали понад 20 мільйонів гривень. А це вдвічі перевищує рівень 2002 року. 10 районів області одержали більш ніж по мільйону гривень, зокрема, Болградський, Арцизький, Кодимський, Ширяївський – до півтора мільйона, а в той же час Ананьївський, Роздільнянський, Савранський – зовсім незначні суми.

- Але ж тваринницьку продукцію здають і різним посередникам.

- Хочу підкреслити, що доплати і дотації одержували тільки ті, хто здавав худобу в живій вазі та молоко на переробні підприємства. Якщо ціна за тонну худоби і птиці по всіх каналах реалізації становила в середньому 2800 гривень, то при здачі на переробні підприємства – 3500 гривень. Коли ж врахувати доплати з держбюджету за здану худобу підвищених вагових кондицій, то ціна складе майже 5000 гривень за тонну.

- З чого складається державна підтримка?

- По-перше, постановою Кабміну передбачається, що податок на додану вартість, який нараховується на реалізовану переробними підприємствами продукцію, сплачується її виробникам за здану в живій вазі велику рогату худобу та молочну сировину. Здавальникам нараховано в середньому близько 14 копійок на кожну гривню вартості молока та худоби в живій вазі. А загальна сума нарахувань становить майже 40 мільйонів гривень.

По-друге, це доплати з держбюджету за молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій та кондиційних свиней. Загальна їх сума за минулий рік склала 5 мільйонів 700 тисяч гривень проти 600 тисяч - в 2002 році. По цій статті доплат майже по мільйону гривень одержали товаровиробники Кодимського, Болградського, Ширяївського районів, по 500 - 700 тисяч – Арцизького, Кілійського, Любашівського, Саратського. А в Балтському, Миколаївському, Роздільнянському районах кошти держбюджету не використали.

- Взаємні претензії виробників і переробників стали навіть темою для анекдотів. Як зараз діють партнери по ринку?

- На жаль, деякі переробні підприємства починають порушення ще на стадії укладання угод. Здавачам пропонують занижену ціну на сировину, посилаючись на те, що їм повернуть податок на додану вартість. Але ж це явне шахрайство! ПДВ переробні підприємства зобов’язані нараховувати за вироблену і реалізовану кінцеву продукцію, а не за здану сировину. Податок на додану вартість надходить від держави зверх ринкової ціни на сировину, як дотація на погашення збитків виробника та розвиток тваринництва. І керівник промислового підприємства тут ні при чому, ніякий він не благодійник. Отже, що держава дає, та переробник відбирає.

Буває, що переробники використовують не перевірені, неопломбовані ваги, порушують правила приймання сировини та визначення в лабораторіях її якості, затримують розрахунки.

Трапляється, що й від виробників надходить фальсифіковане молоко.

- Чи позначилися державні доплати на обсягах сировини, яка надходить на переробні підприємства?

- Торік закупівельна ціна кілограма молока становила 79 копійок проти 65-ти в 2002 році. Молока надійшло на тисячу тонн більше. У півтора-три рази збільшили його продаж на переробку тваринники Тарутинського та Саратського районів. З особистих підсобних господарств на заготівельні пункти найбільше здали молока господарі Савранського, Миколаївського, Татарбунарського районів, а найменше – Овідіопольського та Роздільнянського.

- У багатьох господарствах скаржаться на низьку ефективність виробництва молока та м’яса.

- Звичайно, якщо надоювати за рік по тонні молока від корови і витрачати по 5 кілограмів зерна на тонну приросту м’яса, то тут і дотації не виручать. Але ж треба рівнятись на ті господарства, де на фермах все роблять так, як вимагають спеціалісти. Наприклад, в ТОВ “Маяк” Березівського району з року в рік висока продуктивність худоби, низька собівартість продукції, а, відповідно, тут прибуткове тваринництво. В агрофірмі “Дністровська” Арцизького району середньорічна реалізаційна ціна кілограма яловичини склала 3,91 гривні, свинини – 4,93 гривні.

- Більшість худоби знаходиться у господарствах населення? Як збільшити надходження з них сировини?

- В області налічується кілька сот заготівельних та закупівельних пунктів. Та, на жаль, за даними статистичної звітності жоден з них не працював торік у Роздільнянському, Татарбунарському районах, один-два діяли у Великомихайлівському, Овідіопольському, Ренійському районах.

- Пора завершувати укладання угод на закупівлю м’яса і молока. Яка тут ситуація?

- Узгоджуються графіки, ціни та інші умови. Бажано, щоб угоди укладалися з участю державних інспекторів якості сільгосппродукції, вивчалися фахівцями юридичних служб.

Поки що на закупівлю молодняка укладено 179 угод між підприємствами і виробниками продукції обсягом 34,7 тисячі тонн, тобто на половину від минулорічного обсягу поставок. Дуже мало домовленостей про закупівлю м’ясної сировини. Вкрай незадовільно організована договірна кампанія в Балтському, Ренійському, Татарбунарському, Кілійському та деяких інших районах. А треба зважити, що за цією, на перший погляд рутинною кампанією - взаємні зобов’язання партнерів, гарантія стабільності як у виробництві продукції, так і в переробці і, зрештою, гарантія прибутків у тваринництві і переробній промисловості.