Як і люди, великі та малі міста мають свою історію, обличчя й імена. Відповідно до поважного віку Білгород-Дністровський – одне з найдавніших міст Європи – величають немовби по імені та по батькові.
Історичний
Понад 120 тисяч туристів приїжджає щорічно до цього дивовижного міста. Можливості побувати в мальовничій місцевості, оспіваній поетами, зображеній у творах мистецтв, торкнути камені античної Тири та середньовічної фортеці, що бачили перемоги та поразки завойовників, намагаються не пропустити мешканці всіх куточків України і закордоння. Часті гості тут – відпочивальники чорноморських курортів Затока та Сергіївка, рекреаційних зон, прилеглих до міста.
Історичний подих міста відчувається всюди. Сліди перебування людини на цій території сягають коренями в глибоку давнину. Умовною точкою відліку епохи середнього палеоліту слугує знахідка кремнієвих знарядь праці, виготовлених понад 40 тисяч років тому і виявлених у центральній частині міста в середині минулого століття.
Але надра й далі зберігають безліч загадок і таємниць. Дотепер місцеві жителі знаходять на подвір’ях залишки старовинного домашнього начиння або стародавні монети. Частіше це трапляється ближче до історичного серця міста – розкопок древньої Тири та генуезької фортеці.
Як самостійне поселення, місто виникло у VI столітті до нашої ери. Засноване вихідцями з давньогрецького поліса Мілета, вже в IV столітті воно набуло статусу незалежного міста-держави. Тут видавали закони, карбували срібні, бронзові, а згодом і золоті монети, вели власне літочислення.
За останні двадцять п’ять століть місто населяли різні племена та народи, що називали його згідно з химерним звучанням їхніх мов: Тира, Офіусса, Алба-Юлія, Білгород, Фегер-Вар, Ак-Лібо, Мон-Кастро, Четате-Алба... Історичні джерела свідчать, що назв місто мало понад два десятки. Але завжди їхнє значення залишалося незмінним і означало: Біле місто, Біла фортеця.
Сучасне ім’я місто одержало в серпні 1944 року. Додаток “Дністровський” до споконвічного “Білгород” також має свою традицію. Таким визначенням іменував у своїх реляціях цей стратегічний населений пункт видатний російський полководець М.І. Кутузов. Проте, попередня турецька назва Аккерман іще досить довго використовувалася місцевими мешканцями…Турецьке панування тривало на цій території протягом 328 років до 1812 року, і залишило слід не тільки в багатовіковій назві.
Кожного, хто приїжджає сюди вперше, традиційно знайомлять з головними історичними визначними пам’ятками – розкопками античного міста Тири та середньовічної фортеці, побудованої слов’янськими народами в XIV – XV століттях.
Фортецю оперізують могутні протитаранні стіни п’ятиметрової товщини і глибокий рів, початкова глибина якого сягала 22 метрів, а ширина – 14. Традиційна екскурсія – лише початок захоплюючого шляху знайомства з єдиним зразком середньовічного фортифікаційної архітектури в південно-західному регіоні України, історією та легендами цієї перлини в історичному намисті України.
Аккерманська фортеця опинилася під особливою увагою вищої державної влади після візиту Президента України Леоніда Кучми до Білгорода-Дністровського в червні 2002 року. У січні 2003 року Кабінетом Міністрів затверджено двоетапну комплексну програму реставрації та використання комплексу фортеці, однієї з найбільших в Україні пам’яток археології й архітектури. Загальний обсяг фінансування програми становить 84 мільйони 160 тисяч гривень.
Історичне лице міста визначають і інші пам’ятки матеріальної та духовної культури різних періодів його існування. Це скіфська могила ІІ-ІІІ століть н.е., ранньосередньовічний християнський храм, Церква Успіння Пречистої Богородиці XI століття (вірменська церква), нині діючі храми Свято-Вознесенський собор початку ХІХ століття, Свято-Георгіївський храм середини ХІХ століття (болгарська церква), Свято-Миколаївський храм середини ХІХ століття, що має верхній і нижній, Свято-Серафимо-Саровський, приділ, Свято-Іоанно-Предтеченський храм ХІІІ-XIV століть (грецька церква), підземна церква Іоанна Сочавського XIV-XVII століть, багато будинків минулих сторіч.
Древній Білгород-Дністровський з величезною історико-архітектурною спадщиною, особливостями географічного розташування та сприятливих природно-кліматичних умов розглядається нині як базова основа для розвитку туризму в регіоні. І це набуло відображення в обласній програмі розвитку туристично-рекреаційної та курортної галузі, перший етап якої розраховано до кінця поточного десятиліття.
Багатонаціональний
Неминущим багатством колоритного Білгорода-Дністровського залишаються його чудові люди, що мають величезний оптимізм і працьовитість, тонкий гумор. Інтелектуальний і культурний потенціал представників шістдесятьох національностей, що мешкають тут протягом багатьох століть, зробив сучасний Білгород-Дністровський яскравим і самобутнім. Безумовно, місто значно поступається розмірами своїй дотепній сусідці Одесі. Але жартують тут не менш завзято, і переконані, що крім неповторної національності “одесит”, є й інша – “аккерманець”.
Своє рідне місто місцеві мешканці не просто люблять. Його, як коштовний дзбанок, постійно наповнюють добрими думками та справами.
Статечний і патріархальний Білгород-Дністровський привітно ставиться до гостей. І, як щирі господарі, його жителі прагнуть зробити своє місто ще кращим і затишнішим.
Новий імпульс у сучасному розвитку місту додав початок будівництва газопроводу в жовтні 2003 року. На думку безжурних аккерманців, свіжий подих має торкнутися не тільки роботи систем життєзабезпечення міста і багатьох флагманів промисловості, але й підприємств, що перебувають нині в стані економічної депресії.
Спортивний
Слава спортивного Білгорода-Дністровського давно сягнула за його межі. Буквально щороку його життя позначено низкою високих досягнень. Близько сорока спортсменів виконали нормативи майстрів спорту України, кандидатів у майстри спорту, першорозрядників. Наприкінці минулого року до лав реальних кандидатів, що претендують на участь в олімпійських іграх в Афінах, увійшов легкоатлет Віктор Кузнецов – майстер спорту міжнародного класу.
У місті працюють чотирнадцять фізкультурно-оздоровчих клубів. Але центром спортивних досягнень залишається дитячо-юнацька спортивна школа, якій цього року виповнюється 50. За ці роки через неї пройшли понад двадцять тисяч юнаків і дівчат Білгорода-Дністровського і району. Нині у школі займається понад шістсот легкоатлетів, акробатів, футболістів і веслярів.
Особливою популярністю в місті користуються футбол і баскетбол. Команди місцевих спортивних клубів – кількаразові переможці та призери обласних, всеукраїнських і міжнародних змагань. Величезним подарунком фанатам футболу, до яких належить більшість городян, незалежно від віку та соціального статусу, слугує приїзд ветеранів московського “Спартака” та київського “Динамо”. Це дійство мерія не перший рік організує в День міста. Багато хто стверджує, що такої виняткової і чудової гри, яка проводиться на місцевому футбольному полі серед ветеранів, їм не випадало бачити раніше навіть на столичних стадіонах.
Протягом останнього десятка років у місті проходять міжнародні змагання з боксу “Надія”. Привертають увагу мешканців і гостей міста лицарські турніри з історичного фехтування, що традиційно проводяться в середньовічній фортеці.
Творчий
Часточку пам’яті про унікальне місто на Дністрі туристи традиційно везуть із собою. Эксклюзивні сувеніри продаються не тільки в стінах середньовічної фортеці. У спеціалізованих магазинах, один із яких розташований на центральному міському ринку, місцеві художники та прикладники – аматори творчого об’єднання “Палітра Бессарабії” – пропонують гостям мальовничі полотна із зображенням фортеці або інших куточків міста. Тут можна вибрати акварелі, кераміку та вишивки, художнє фото або предмети декоративно-прикладного призначення. Причому кожна річ неповторна не тільки за тематикою, але й за індивідуальним почерком автора.
Своїх талановитих земляків шанують і мешканці міста. Виставки їхніх творів, пронизаних любов’ю до Аккермана, дуже популярні і знаходять дедалі новіших шанувальників. Художні твори місцевих аматорів давно стали улюбленою темою подарунків до знаменних дат і одним з неодмінних атрибутів інтер’єру в будинках і квартирах білгород-дністровців.
Виноробний
Побувати в Білгороді-Дністровському і не покуштувати вина місцевого виробництва неможливо. Це частина історії краю, відображена на сучасному гербі міста у вигляді виноградної лози.
Найкраще виноробство Бессарабії завжди було зосереджене в найдавнішому центрі культури і торгівлі – Аккермані. За складом тутешні супіщані грунти дублюють тільки єдину у світі місцевість – у Франції, тому елітні виноградники дають незвичайні дарунки.
Забарвлена яскравим південним сонцем, настояна на суміші ароматів буджацького степу і морських просторів, склянка доброго бессарабського вина подібна до живлющого соку самої землі. Буквально один наперсток цього напою древніх філософів, піднесений із щирою аккерманською привітністю, вигострить думку та сприйняття, зніме вантаж утоми й обарвить враження від подорожі по древньому місту фантастичними акварелями роздумів.
У підземній частині міста є безліч винних підвалів із довгими переходами. Часом навіть місцеві жителі не підозрюють, що ожвавлену транспортним рухом вулицю підпирають міцні кам’яні склепіння могутніх глибинних споруд.
Сьогодні багато аккерманских винних погребів набувають другого життя. У стилізованих винних погрібцях пригощають напоями з елітних колекцій місцевого виробництва ТМ “Винко”, “Шабо”, “Винсент”. Інша неминуща прикмета дня – відродження стародавніх виноробних традицій.
