Візит до Одеси Михайла Поплавського з командою (у межах традиційного туру по Україні) був коротким і винятково діловим. Протягом одного дня ректор Київського національного університету культури і мистецтв провів: відбірковий тур телевізійного конкурсу для обдарованих дітей “Крок до зірок”; зустріч з випускниками шкіл; прес-конференцію; творчий вечір “Я вас люблю”. Усі заходи пройшли з аншлагом.
Практична мета туру – залучення нових студентів до університету культури. П'ятеро одеських випускників уже стали ними в результаті розіграшу щасливих номерів буклетів, які були вручені кожному з них перед початком зустрічі. В інших є час подумати і вирішити, вступати чи не вступати до “навчального закладу XXI століття” – “освітньої корпорації з мультимедійними навчальними центрами, науковими лабораторіями і європейським студентським сервісом”. Навчатися, до речі, можна буде не тільки в Києві, але й в Одесі: вже рік у нас у філії університету, що відкрилася, існує Академія перукарського мистецтва.
На прес-конференції, втиснутій у короткий проміжок часу між закінченням зустрічі з випускниками і початком творчого вечора, Михайло Михайлович устиг донести до мас-медіа своє кредо. “Для мене не так уже важливо, подобаюся я чи ні. Головне, що мені подобається те, що я роблю, і молодим це подобається. Проект “Співаючий ректор” покликаний був викликати шок – так і вийшло. Це прекрасна акторська робота Поплавського”.
І хоча тепер ректор міг би вже і не співати (настав час, коли імідж працює на нього), він усе не може зупинитися. У супроводі студентів свого університету (підтанцьовування і бек-вокал), на тлі світлових і піротехнічних ефектів “сплів” Михайло Поплавський “віночок” українських пісень. Шоу, мабуть, бракувало добірності і витонченості – через надмірність зовнішніх ефектів.
Михайло Поплавський може подобатися або не подобатися, захоплювати або дратувати, бути прикладом або викликати заздрість. З тими, хто готовий піти його стежкою (а також із заздрісниками), він готовий поділитися “формулою успіху”. Щедро поділитися – цьому присвячена однойменна книга. Усього формул шість. Остання (“формула іміджу”) говорить: “Скромність – найкоротший шлях до невідомості”. Стримуючим фактором є улюблений вислів її автора “Крім апетиту, треба мати і совість”. Це обнадіює.
