«ЧИСТЮЛЯ» ПРИЙШЛА ДО СТУДЕНТІВ
і перемогла в обласному конкурсі бізнес-планів серед молодих підприємців
Віра ЯСІНСЬКА, «Одеські вісті»
Але “Чистюля” не просто заявилася до студентського гуртожитку. Вона роздала своїм респондентам анкети з запитаннями. Наприклад, такими: де вважаєте за краще прати білизну? Як зачасто це робите? І, нарешті, головний предмет досліджень: чи потрібна в гуртожитку пральня, і хто користуватиметься її послугами? Студенти, замордовані пранням білизни в кухонних умивальниках, відсутністю гарячої води й елементарних зручностей, звісно ж, з розумінням поставилися до цього міні-соцдослідження. Більшість із них, а це майже сімдесят відсотків хлопців і п’ятдесят шість відсотків дівчат, сприйняли ідею позитивно. Більше того, анкетування засвідчило, що знову ж таки більшість із задоволенням скористалася б із послуг своєї пральні.
- Провівши маркетинговий аналіз у гуртожитку, ми переконалися в актуальності свого проекту, - розповідає “Чистюля”. - Наші висновки потверджуються й даними перевірки побутових умов у студентських гуртожитках, яка провадилася наприкінці минулого року міністерською комісією.
Тільки переконавшись у злободенності, гостроті їхньої ідеї, її автори розшифрували свій псевдонім “Чистюля”, розкривши справжні прізвища. Це студенти Одеського державного економічного університету Сергій Свекла, Павло Педіна і В’ячеслав Грубий.
Про Сергія Свеклу ми вже писали - він був студентським мером. Минулого року брав участь у бізнес-конкурсі. Пам’ятаю, як палко та впевнено він захищав перший проект своєї команди - створення комп’ютерної бібліотеки. Цей бізнес-план також став найкращим у номінації “Студентська ініціатива”. Потім за умовами турніру проект було надіслано до Києва, звідки жодних сигналів так і не надійшло.
- Ось тоді ми націлилися на менш фантастичну, але реальнішу справу, - розповідає Павло Педіна.
Він наймолодший серед трьох бізнесменів-початківців, навчається тільки на третьому курсі кредитно-економічного факультету. Свого часу з медаллю закінчив одну з найкращих гімназій міста - № 7, де “англійську викладали американці”. Павло з першого заходу став студентом найпрестижнішого вузу Одеси. Мріє про власний перспективний бізнес. Тим більше, що є, як кажуть, наочні приклади: деякі випускники вузу вже мають великі успіхи. Один із них відкрив власну справу з програмного забезпечення і, за словами Павла, вже через два роки купив нову машину.
Не менш цікавим співрозмовником виявився і В’ячеслав Грубий, який “без проблем” вступив до колишнього наргоспу, де, до речі, навчалися його брат і сестра. Славко з медаллю закінчив рідну школу в Ленселищі, а тепер завершує навчання на факультеті управління виробництвом. Хто буде найголовнішим начальником у “Чистюлі” з’ясувати не пощастило, та це поки що не так і важливо.
Суттєвіше швидко й без зволікання прописати її в гуртожитку. Пральня, безумовно, підвищить рівень гігієни, санітарії та комфорту в будинку, де мешкають студенти. Та й ціни за послуги божеські: 1 кг білизни - 3 гривні. Не порівняти з ринковими, які багатьом не по кишені.
“Чистюля” планує закупити чотири пральні комплекси фірми ARDO. Плюс пристрій для сушіння, прасувальне устаткування. Ретельно автори проекту оцінили і ступінь ризику. На їхню думку, його ймовірність невелика, оскільки контакти з потенційними споживачами вже встановлено. Можливе й залучення мешканців прилеглих будинків. Усі роботи, пов’язані з облаштуванням пральні, монтажем устаткування, можуть бути закінчені протягом місяця з початку фінансування.
Той, хто далекий від студентського побуту, може знизати плечима: подумаєш, прання майок і штанів. Згодна, фантастикою та романтикою тут і не пахне. Але, побачивши хоч раз вікна, завішані мокрими джинсами, навряд чи порадієш із такого інтер’єру у студентських гуртожитках. Питання про побутові умови для студентів регулярно слухають і на раді ректорів вузів Одеської області. І негативу при цьому випливає досить, умови тут, як і раніше, не ідеальні, навіть у найкращих гуртожитках. Може, тому “Чистюля” і стала переможцем в обласному турнірі серед підприємців-початківців. У ньому взяли участь не тільки студенти, але й молоді мешканці Ізмаїла, Білгород-Дністровського, Ананьївського, Кілійського, Фрунзівського та інших районів області.
Всі учасники знали, що перевага буде за тими, хто подасть найекономічнішу модель, пов’язану з відкриттям нових підприємств. І ось вона перед нами. Адже сума кредиту становить лише 8000 гривень, а повищення якості послуг, успішне просування послуг на ринок дають змогу довести обсяг валового доходу до 17800 тисяч грн на рік. Не дивно, що ректор цього вузу М.І. Зверяков пообіцяв підтримати хлопців, подавши їм фінансову допомогу. Вдячна “Чистюля” і центрові підтримки молодіжного підприємництва, очолюваного підприємцем ОДЕУ Ігорем Спасським. За його словами, вдалий бізнес-план - це лопата в руках, за допомогою якої можна заробляти практично в будь-якому виді діяльності. Саме тут автори “Чистюлі” опрацювали модель свого бізнесу. Наступний етап - його здійснення.
МІНІМУМ – ДИРЕКТОР БАНКУ, МАКСИМУМ – ПРЕЗИДЕНТ КРАЇНИ
Молодий та успішний – саме цими характеристиками все частіше оперують нинішні працедавці. Швидше за все їх зацікавить студент 4-го курсу Одеського державного економічного університету Віталій ВЕРГЕЛЕЦЬ, який посів 2-ге призове місце на Всеукраїнській олімпіаді з банківської справи.
- Які можливості відкрилися перед тобою під час участі в цьому турнірі?
- Це один з етапів досягнення великої мети. На олімпіаді були присутні представники «Укрсоцбанку», банку «Південний», які вже сьогодні пропонували співпрацю «помітним» студентам. На мою адресу теж надійшло кілька пропозицій.
- Чи доводилося вже «мати справу» з банками?
- Так, з серпня минулого року мною зацікавився банк «Аваль». Тепер я весь у реалізації нового банківського проекту, який пов'язаний зі сферою роздрібного бізнесу.
- Чому тобі захотілося стати студентом саме ОДЕУ і даної спеціальності?
- До того, як вступити до «наргоспу», я навчався в коледжі при ОНУ ім. І.І. Мечникова і мав присвятити своє майбутнє бухгалтерії. Але для задоволення особистих амбіцій цієї спеціальності мені б не вистачило. Кредитно-економічний факультет сподобався мені насамперед тим, що зарекомендував себе як певний клуб успішних людей. Його студентами ще не так давно були керівники відомих сьогодні банків, наприклад, «Південного».
- Однак, напевно, є тонкощі, про які потенційним студентам не завадило б знати, перш ніж намертво зв'язувати себе з банківською справою.
- Навчатися в цьому вузі нескладно. Можна бути хорошистом і паралельно насолоджуватися всіма принадами студентського життя, а після стати старанним службовцем банку. А можна платити практично усім своїм вільним часом, щоб, висловлюючись мовою банкірів, одержати великі дивіденди на рахунок майбутньої кар'єри.
- Ймовірно, уява малює картини особистого кар'єрного зростання?
- Гадаю, що через 5 років я вже досягну «стелі» у банківській сфері, а через 10 років вийду на політичну арену. Для цього необхідно налагодити знайомство, зібрати капітал. Зрештою, хочу стати президентом країни.
- Проте, навіть у такої зайнятого юнака напевно є захоплення?
- Мене захоплюють та одночасно відволікають заняття кросом. Частину часу приділяю читанню модних на сьогодні авторів – Коельйо, Хейлі. Так чи інакше з’явиться можливість появитися в колі людей, де потрібно буде блиснути розумом з приводу тієї чи іншої книги. А це теж важливий крок на шляху до кар'єри.
Наталя КІЧУК, студентка ОНУ
СПІВАЮТЬ УКРАЇНСЬКОЮ, ГОВОРЯТЬ АНГЛІЙСЬКОЮ…
Ви слухатимете музикантів, тільки якщо мелодія збігається з відголосками ваших переживань. Група “Океан Ельзи” - це втілення почуттів у музиці. Іще три роки тому вона шокувала кількістю людей, яких вона збирала на концертах.
Популярність зросла з випуском альбому. У цьому ж 1998 році було знято їхній дебютний кліп на пісню “Там, де нас нема”. Зйомки проходили в Одесі – просто на Потьомкінських сходах. Через два роки з’являється альбом “Я на небі був”. А в 2001 році український колектив устигає не тільки збагатити свій репертуар (альбом “Модель”), а й поповнити склад п’ятим музикантом. Новий клавішник не викликав особливої цікавості у ЗМІ. Їхнім улюбленцем, як і раніше, залишився В’ячеслав Вакарчук – соліст групи. Він скорив фанаток не тільки своїм вокалом і сильною енергетикою, але й поведінкою на сцені. Символічними стали яскраво-червона хустка, пов’язана на мікрофоні і бубон, що звучить у такт під час програшів.
Цього року прошуміла і втілилася в життя ідея програми “Тихий Океан”. Грандіозний тур по Україні почався з акустичного концерту в Києві, який тривав близько двох годин. Офіційно було добрано двадцять три кращі пісні з усіх альбомів цієї групи. Тимчасово їхній склад знову збільшився струнною групою “Колегіум” і двома бек-вокалістками.
Одеса любить “океанську п’ятірку”, тому квитки на концерт нової програми були скуплені ще за місяць до виступу. Цього разу ціна квитків підскочила як ніколи. Одна з причин була в тому, що програма потребує зали з доброю акустикою та посадковими місцями.
Перед концертом учасники колективу люблять прогулюватися Одесою. І я не здивувалася, коли зустріла В’ячеслава Вакарчука на головній вулиці нашого міста. Однак пройти повз загадкового клавішника Дмитра Шумова просто не змогла. Між нами відбувся діалог на ходу.
- Здрастуйте!
- (Посміхається). Здрастуйте!
- Можна задати вам кілька запитань? (Рекомендуюся).
- (Він заперечливо махає головою). No, no, no…
- Я можу й англійською. (Швидко переходжу на цю мову).
- Ну, тільки якщо три запитання, і англійською.
- У вас пройшов концерт у Києві, Донецьку…Чого ви сподіваєтеся від концерту в Одесі?
- Ми вже маємо уявлення про Одесу, бо концерт тут даємо не вперше. Востаннє наша група була тут два місяці тому.
- Мені відомо, що вам подобається Одеса.
- Дуже.
- Тоді я поставлю незвичайне запитання: “А чим вам не подобається Одеса?”
- Гмм… Не знаю, я ніколи не задумувався над цим… Хіба що деякі фанати, яких неможливо контролювати на концертах. А так усе гаразд. (Дивиться на годинник).
- Дуже дякую. Щасти вам на концерті.
- Бувайте. (Він поспішав, адже за кілька хвилин мав зустрітися з Юрієм Хусточкою та двома бек-вокалістками – Ганною та Лідою, щоб поїхати на репетицію концерту).
Дмитро Шумов залишив мене збентеженою. Невже англійська мова здається йому мелодійнішою, ніж українська; чи це ще один спосіб уникнути спілкування з фанатами? Проте, я довго не міркувала над цим питанням, бо теж поспішала потрапити на концерт.
До речі, 1 квітня група знову відвідала наше місто. Концерт пройшов у приміщенні Палацу студентів. На величезному екрані можна було спостерігати збільшений у кілька разів виступ “океанської п’ятірки”.
“Океан Ельзи” вирішив не відступати від традицій дня гумору і теж пожартував, проспівавши лише одну пісню – “Відпусти”. Після цього учасники, попрощавшись, пішли зі сцени. Зал вибухнув, а через п’ять хвилин В’ячеслав Вакарчук повернувся на сцену під звуки пісні “Просто весна”.
Крім звичайного репертуару, було проспівано дві композиції з програми “Тихий Океан” разом із бек-вокалістками. Фанати залишилися задоволені, тим більше що після фіналу в Києві група обіцяла зробити творчу перерву…
Юлія СТОЄВА
