Скромний музикант із села Дачне подарував місцевій дільничній лікарні невелику бібліотеку.
- Ви обов'язково напишіть про цей вчинок Стебліна, - попросив головний лікар В.В. ПІСКУН.
Як не уважити керівника сільської лікувальної установи, який ледве не щодня ломить шапку перед всяким, щоб дали на ремонт, на устаткування, допомогли в його численних господарських клопотах. Звичайно, хочеться віддячити помічникам. Замітка в газеті – непоганий жест у його становищі.
Музикант охоче відповідав на запитання. Назвав себе акомпаніатором. Осередок культури, у якому трудиться, - клубом. Жодного зайвого слова, без єдиної затримки. Мабуть, позначалася армійська звичка - кілька років він служив у військовому оркестрі. І в той же час складалося враження, що до інтерв'ю мій співрозмовник ретельно підготувався. Тільки-но я відкривав рота, щоб запитати, як відразу на запитання звучала чітка, вичерпна відповідь.
- Бібліотека дісталася мені у спадок від мого батька Івана Васильовича. Він був простим робітником. Любив читати, я – теж люблю. Особливо романи про гетьманів, про Запорізьку Січ.
«Це пояснює форму ваших вусів», - відзначив я про себе зовнішність мого співрозмовника, яка запам'ятовується, а також його симпатичну манеру розмовляти, і незабутню жестикуляцію, що видає людину, яка довгі роки розтягує міхи музичного інструмента.
- Побачив, що в лікарні планується грандіозний ремонт. Дай, думаю, допоможу. Склав книги до скриньки - скільки їх було - не рахував - і приніс сюди.
Ці слова про грандіозний ремонт я чув від головного лікаря району В.С. Маковецького. Він проводиться вже протягом трьох останніх років. Безупинно, підкреслив керівник райздороввідділу. Оновлюються всі 38 лікувальних установ району. Надолужується упущене - донедавна наводилася лише «косметика». Зараз роботи в розпалі, відзначив він, знадобитися ще два роки, щоб дати лад усій районній медицині. Придасться будь-яка допомога.
Я згадав про цю розповідь головлікаря і зацікавився тим, чому акомпаніатор, людина далека від медицини, вторить Маковецький?
- У кожному ж будинку є старенький телевізор, радіола, - продовжував своє Олександр Іванович, - ну, чому б їх не принести до лікарні. Кожен це зробив би, тільки матінка-лінь, бачте, не пускає.
- Олександре Івановичу, ви закликаєте своїх земляків допомогти Дачненській дільничній? Допомагаєте Піскуну, тому що він ваш добрий знайомий?
Посміхнувшись, він сказав, що якось влітку зателефонував один з пацієнтів лікарні: «Я знаю, що ви, дачненські лікарі, медсестри, санітарки, інші працівники піклуєтеся не тільки про оздоровлення людей, але й про їхнє харчування, заготовляєте овочеві та фруктові консерви для лікарняної їдальні. Отож: у моєму саду дозріли сливи, приїздіть, разом зберемо врожай! Допоможу вам і закрутки приготувати!»
- Ось після цього випадку і мені захотілося зробити щось для лікарні, – сказав музикант і додав, - є така нота!
с. Дачне, Біляївський район
