Одещина – найбільш “фермеризована” область в Україні. У нас налічується 7395 фермерських господарств. Причому їх кількість за останні роки не зменшилася, а на 1300 господарств зросла. Вони мають у своєму розпорядженні 243 тисячі гектарів землі, тобто десяту частину всієї ріллі, виробляють 8,6 відсотка обсягу зерна, 15 – соняшнику, 11 – цукрових буряків. Звідси зрозуміла зацікавленість обласної влади в тому, щоб зростала й ефективність фермерської діяльності. А вона, за деяким винятком, нижча, ніж у великих сільгосппідприємствах, які при реформуванні не розпалися. Набагато легше вирішувати проблеми виробництва, кредитування, збуту тим фермерським господарствам, котрі мають в обробітку сотні, а то й тисячі гектарів оранки, як, наприклад, “Любашівська зоря” в Любашівському районі, “Вікторія” – Татарбунарському, “Колос” – Біляївському, “Совсун” – Комінтернівському, “Вареник” – Білгород-Дністровському. Повний набір техніки, ліквідне майно для застави під кредит, можливість закуповувати значні партії добрив, пального, засобів захисту рослин і відповідно в значних об’ємах пропонувати вироблену продукцію – ці та інші переваги можна мати за двох умов: або при укрупненні земельних масивів, або при спільному вирішенні проблем кількома господарями. Досвід тих країн, де фермерство має давню історію, показує, що вистояти в конкуренції можна, об’єднуючись в асоціації, спілки.
Як повідомив на звітній конференції голова правління Одеського обласного об’єднання Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Г.Ф. Афанасьєв, на Одещині зроблено організаційні кроки до узгодженої дії самостійних господарів. Крім обласного об’єднання, перереєструвалися або перебувають в стадії перереєстрації кілька районних асоціацій. Створюються вони на дещо інших принципах, ніж було до цього. Адже раніше асоціації в районах існували здебільшого лише формально. Фермери не зацікавлені були платити внески, а керівник такої структури, не одержуючи ніякої винагороди за громадські клопоти, обмежувався переважно власними інтересами. Зараз входити в асоціацію і сплачувати внески будуть ті, хто через цю структуру матиме якусь вигоду для себе. Скажімо, братиме участь в одній із державних або регіональних програм і відповідно одержуватиме пільгові кредити або дешевше купить насіння, пальне чи з прибутком реалізує свою продукцію. Тобто, всі починають усвідомлювати, що існує ринок, і нічого надіятись, що керівник асоціації за спасибі, з одного ентузіазму буде ходити по владних кабінетах, консультуватись з юристами, для того, щоб захистити інтереси групи фермерів чи одного з них.
Більш вимогливими стали фермери і в обранні лідерів. Скажімо, на конференції виступив голова асоціації Кілійського району В’ячеслав Уханов. Він повідомив, що фермери користуються коштами кредитної спілки. По-перше, тут мінімальна процентна ставка. По-друге, без виснажливого оформлення паперів можна взяти гроші на 2-3 місяці. А саме на такий термін, на період певного виду робіт, і потрібна позичка. Фермери району вчаться складати бізнес-плани, шукають разом ринки збуту. Вони постачають овочі в Румунію, підписали договір на відправлення городини в Москву.
Не було чого заперечити проти аргументованого виступу голови асоціації фермерів Татарбунарського району Наталії Кожухаренко, яка підкреслила, що деякі господарі нарікають на проблеми, а самі нічого не роблять для узгодження дій. Не підтримують асоціацію матеріально, не беруть участі у виставках. Як же вони збираються захищати свої інтереси? Учасники конференції, говорячи з трибуни і з місць, порушили багато питань. Зокрема, чи не пора спростити звітність. Адже тримати понад 7 тисяч бухгалтерів – це занадто велика розкіш для фермерства області. Або, чому практично не працює Аграрна біржа, чому пільгові кредити з обласного бюджету виділяють на крапельне зрошення і не дають на звичайний полив.
Заступник голови обласної держадміністрації А.М. Мирошніков, начальник облсільгоспуправління А.Г. Новаковський та його заступник Л.П. Ткачук відповіли на всі запитання. Систему обліку спрощувати треба. Щодо торгових домів і бірж, то вони будуть працювати, якщо самі сільгоспвиробники братимуть активну участь у їх діяльності. Влада підходить однаково до господарств, незалежно від їх розміру. Зокрема, погашення державою основної частки відсотків за короткотермінові і довготермінові (строком до 3-х років) кредити, а також надання безпроцентних кредитів з обласного бюджету провадиться на однакових умовах як для великих сільгосппідприємств, так і для дрібних товаровиробників. І якщо фермер на рівні району доведе, що гроші, вкладені ним у звичайне зрошення, дадуть більший ефект, ніж використані у крапельному, то кошти з обласного бюджету йому можуть бути виділені.
Про те, що фермери почали більш чітко розуміти свою роль і завдання в ринкових умовах, свідчить прийняття ними рішення. Серед його пунктів є й такі: взяти активну участь у міждержавних сільськогосподарських проектах, які проводяться за участю України; доручити голові обласного об’єднання АФЗУ визначити фермерські господарства, які б взяли участь у виконанні наказу начальника облсільгоспуправління щодо експорту овочів урожаю 2004 року в Росію в межах домовленості Гриневецький – Строєв; проводити заходи щодо участі фермерських господарств у всіх державних та регіональних сільськогосподарських програмах та розподілі бюджетних коштів відповідно до кількості виробленої продукції; знайти в межах Одеси місце для оптово-роздрібного фермерського плодоовочевого ринку.
Отже, учасники конференції ставлять не загальні проблеми, а конкретні завдання. Представники влади запевнили, що всі ініціативи фермерів будуть підтримані. Було б тільки цих ініціатив побільше.
