Значення нафтопроводу «Одеса – Броди» настільки велике, що його налагоджену роботу певною мірою можна вважати запорукою енергетичної й економічної безпеки держави. Особливо актуально це у зв'язку з курсом України на збільшення видобутку нафти. На шкалі пріоритетності у євроазіатській нафтотранспортній системі наш нафтопровід займає шосте місце. Аналізу його внутрішнього і міжнародного значення було присвячено засідання за «круглим столом», організатором якого став Національний інститут стратегічних досліджень.
Головним достоїнством нашого трубопроводу є його конструктивна завершеність. По ньому можна пропускати в обох напрямках нафту, яка містить як легкі, так і важкі фракції. Як сказала керівник служби стратегічної допомоги апарату спеціальних уповноважених України з питань Євроазіатського нафтотранспортного коридору ВАТ “Укртранснафта” Оксана Балюн, вже зараз постійно перебувають під завантаженням 52 км трубопроводу. Підписано низку контрактів, зокрема, з європейською компанією “Лотос” про подачу транзитної каспійської нафти. Перевагою нафтопроводу “Одеса – Броди” є і його можливість бути долученими до нафтопроводу “Дружба”, який через Словаччину та Угорщину виходить на порт Александруполіс. Одночасно було сказано про технологічні можливості всіх шести українських нафтопереробних заводів (НПЗ), які можуть працювати з нафтою, що має якісні параметри каспійської, а також використовувати змішаний продукт. Є також низка договорів з Польщею.
Тим часом, багато країн насторожено дивляться на систему “Одеса – Броди” як на вже діючий альтернативний варіант. Справа у тому, що декілька трубопроводів, які ідуть з Азії до Європи, а також територією Європи, ще не “на ходу”. Їхнє створення планується, або вони перебувають у стадії будівництва. Завідувач кафедри економічної географії ОНУ ім. І.І.Мечникова Олександр Топчієв показав на карті схему нафтоносної мережі. Так, важливим вузловим центром, де сходяться три трубопроводи, є Абрау-Дюрсо у зоні Новоросійська. Якщо нитка з Казахстану до Європи не дотягується, то сюди надходить нафта із Самари і Баку, що підніме його стабільну пропускну здатність до 50 млн тонн на рік. Цікавить це нас тому, що звідси, як і від Самсунга, починає свою амплітуду нафтоперевезень танкерний маятник, завдяки якому чорне золото надходить з Ірану як додатковий продукт для відправлення його транзитом далі в Одесу і порт Южний.
Одночасно втрачає своє значення як пропускник танкерів протока Босфор. Її можливості обмежені і вже не можуть забезпечити частоту суднопроходів, потрібну для користувачів. При цьому простежується тенденція будівництва невеликих танкерів для ходіння по Дунаю. Чорне море входить у поле стратегічних інтересів США, що закріплюється прагненням розташовувати тут бази НАТО. Одночасно Росія втрачає контроль над цим транспортним сектором, як стверджує експерт з питань енергетичної безпеки ВАТ “Укртранснафта” Олена Вітер, і з її боку можна чекати “випадів”. Тому політика річковиків здається далекоглядною. Адже Дунай рано чи пізно буде розблокований, і це спричинить збільшення перевезень нафти внутрішнім водним шляхом. До слова, багато замовлень на створення танкерів малої місткості одержує останнім часом Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод. Російські ж компанії, наприклад, такі великі, як ТНК чи “Лукойл”, хоч і мають вплив на українські НПЗ, не в змозі диктувати їм умови. Тому наші стратегічні інтереси не страждають. Навіть у розмові з Росією про єдиний економічний простір сусіди змушені рахуватися з нашими національними інтересами. Вплив Євроспівдружності відчувається Україною набагато менше.
