Радить абітурієнтам ректор Одеського національного політехнічного університету В.П. МАЛАХОВ.- Валерію Павловичу, розкрийте зміст своєї поради: яку професію ви вважаєте найнадійнішою, тією, з якою в наші дні не пропадеш?
- Останнім часом зріс інтерес до технічних спеціальностей. Про те, що наші інженери затребувані на Заході – окрема розмова. Але й у нашому суспільстві прийшло розуміння того, що без професій цього профілю ми не зможемо зробити прорив у наш техногенний вік. Все частіше батьки радять випускникам шкіл вступати до технічних вузів, зокрема, й до нашого політехнічного університету. На щастя, почали дихати й деякі одеські підприємства. До нас уже звертаються з конкретними замовленнями. Коротко кажучи, затребуваність наших фахівців зростає щороку.
- А отже, підвищився й конкурс?
- Так, менше, ніж півтора – два вступники на одне місце в нас не буває. Якийсь час спостерігався спад з таких спеціальностей, як енергетика, машинобудування, інженерна механіка, але сьогодні вони знову, як кажуть, в пошані.
- Мені все ж таки не віриться, що інженери у нас знову в героях, тобто, нарозхват… Прочитають цю статтю учні шкіл, їхні батьки і скажуть: все це правильно, але який стан справ з працевлаштуванням тих, хто одержав заповітний диплом? Нехай ректор наведе конкретні цифри…
- Що ж, давайте зішлемося на дані минулого навчального року. Загальна кількість випускників була 923 чол. При цьому 738 чол. навчалися за держзамовленням. З них 714 (тобто, 96,7%) одержали направлення на роботу. Мова йде, насамперед, про підприємства, організації та установи м. Одеси (441 чол.) і Одеської області. Наші фахівці приступили до роботи в містах Южному, Іллічівську, Ізмаїлі й інших. Понад вісімдесят чоловік вирушили працювати у різні регіони України, зокрема, до Южноукраїнська, Херсона, Миколаєва, Енергодара тощо. Повідомлень про те, що хтось відмовився від робочого місця, ми не одержували.
- У порівнянні з іншими вузами в «політеху» високий відсоток працевлаштування випускників…Чим це пояснити?
- Хоча наше головне завдання – підготовка кадрів, проте ми проводимо величезну роботу щодо пошуку робочих місць. Встановлено прямий контакт із керівниками підприємств, організацій різних форм власності. Враховуються й пропозиції старшокурсників, причому з укладанням тристоронніх угод «студент – вуз – роботодавець». Тільки минулого року таких договорів було понад сімсот. Виправдала себе й система професійної реалізації студентів через «Кар'єру – центр» університету.
- Про ваші ярмарки професій, де зустрічаються роботодавці й випускники, знає вся Одеса: тут бувають студенти з інших вузів. Чи є приклади вдалого кар'єрного старту?
- Скільки завгодно. Адже це не одноразові акції, а постійна робота з вивченням конкурентоздатного середовища. Проводяться заняття-тренінги, відпрацьовується технологія працевлаштування, накопичується інформаційний ресурс щодо вакансій та потреб підприємств. Якщо в торішньому ярмарку було 46 учасників, то в квітні цього року до нас приїхало понад шістдесят підприємств і установ. Багато студентів одержали запрошення на роботу, а також корисну інформацію про ринок праці.
- Але ж навіть найобдарованішому і найстараннішому студенту потрібно не один рік попрацювати в колективі, який динамічно розвивається, щоб стати першокласним фахівцем...
- Якщо ми почнемо перераховувати своїх «класних» вихованців, то газетної сторінки не вистачить. Назву тільки перших керівників двох найбільших одеських підприємств – Г.Г. Гасюка (ЗАТ «Харчопромавтоматика») та В.А. Вайсмана (ВАТ «Мікрон»). Майже всіма тепловими й атомними електростанціями України теж керують наші випускники. Провідні вчені «політеху» увійшли в науку в рідному вузі. Тут працюють більше 100 докторів наук, 500 кандидатів, 32 академіки і члени-кореспонденти. Буквально цими днями повернувся з Антарктиди наш учений, завідувач кафедри ядерної фізики, професор В.Д. Русов. Він – учасник 9-ї Української антарктичної експедиції, пробув там півтора місяця, а Юрій Бондарчук, аспірант цієї ж кафедри, залишився на зимівлю. Тема їхніх наукових досліджень – передбачання землетрусів.
До структури нашого університету входять сім профільних інститутів і чотири факультети, а також система довузівської підготовки і заочної освіти.
- Абітурієнтів завжди цікавить конкурс – з яких спеціальностей він найвищий?
- Як завжди, лідирують комп'ютерні науки, професії, що пов'язані з бізнесом, економікою, інформаційними технологіями. До речі, цього року в нас нова спеціальність – захист інформації в комп'ютерних мережах. Вона відкрита в інституті радіоелектроніки й телекомунікацій. Високим залишається прохідний бал і на гуманітарний факультет, який ми відкрили першими в Україні.
- А чи не захопилися ми гуманітаризацією освіти на шкоду точним наукам? Є й така думка…
-Ні, звичайно. Ми тому й університет, що багатоликі. Я твердо переконаний, що національний університет повинен концентрувати наукову думку нації, її традиції, культуру, досвід. Побувавши в двадцяти п'яти країнах, часто спілкувався з їхніми фахівцями технічного профілю. І нерідко з подивом і розчаруванням переконувався, що іноді знаючи не більше наших інженерів у вузькій галузі, вони втрачають ґрунт під ногами, якщо тема хоч трохи виходить за рамки обмеженого питання. Системні знання розширюють зв'язок з навколишнім середовищем, світом, людина з нашим дипломом на будь-якому робочому місці, на будь-якій посаді працює більш якісно, професійно.
- Впевнена, багато випускників одеських шкіл мріють вступити до політехнічного… А чи є заповітна мрія в ректора?
- Переконаний, що всі ректори України мріють про одне – на високому рівні навчати нове покоління, тому що йому жити й працювати в «суспільстві знань» - так іменують ХХІ століття. Нещодавно я побував в Іспанії, у місті Саламанка, де знаходиться один з найдавніших університетів Європи. Його багатовікова структура насичена сучасним обладнанням, технікою, а рівень наукових досліджень вражає фінансовою підтримкою. Те ж саме можна сказати про технічні університети Німеччини (Дюссельдорф, Регенсбург, Штутгарт), з якими ми тісно співробітничаємо. Тільки одна кафедра в такому вузі має річний бюджет 100 тисяч євро. То ж мріяти є про що!
