Шановні читачі! Сьогодні вийшов тритисячний номер нашої з вами газети, якій у січні наступного року виповниться 13 років. Вона заснована Одеською обласною радою і першим її головним редактором був Віктор Василець. Минали роки. Змінювалися покоління журналістів. А традиції творчого колективу, закладені ще 1992 року, живуть далі, народжуються нові.
Безсумнівно, на нашому творчому рахунку чимало удач. Але йдеться сьогодні не про це. Наша газета живе в умовах суворої конкуренції. Адже в області виходять 204 газети і 129 журналів. Багато видань (як і ми) мають свої електронні версії в інтернеті. До того ж, врахуємо велику кількість телерадіоканалів. Як вижити в цьому розмаїтті друкованих та електронних ЗМІ? Що потрібно, щоб наше журналістське слово знаходило відгук у читачів?
Гадаю, не погрішу, якщо скажу, що підстав для повного задоволення в колективу бути не може. Чого гріха таїти, ми, часом, із запізненням відгукуємося на болючі точки сьогодення. Хтось може заперечити: але ж редакційна пошта значно збільшилася, і за листами читачів відкриваються корпункти, готуються проблемні та критичні матеріали. Це так. І все ж відчувається, що час дуже часто випереджає наші журналістські починання. Журналіст тільки вступив у розмову з читачем з животрепетної проблеми, а ось нахлинули інші ... А за всім, як то кажуть, не вженешся. Тому в редакції цього року впроваджуються творчі проекти. Журналісти щомісяця виступають з матеріалами щодо якості нашого життя, проблем безпритульності дітей, соціального захисту соціально незахищених шарів населення тощо. Виступають за спеціальним планом із творчою розробкою кожної теми. Цікаво, що й наші читачі на це звернули увагу. У соціологічних дослідженнях про роботу редакції в першому півріччі нинішнього року вони відзначили і рубрики, і журналістів, які виступали за проектами. Але це тільки початок. Переконаний, що така форма розробки будь-якої проблеми сприяє глибині її висвітлення, аналітичності.
Ми - газета Одеської обласної ради. Газета влади. І головне в нашій діяльності – захист інтересів держави. Але повірте, не так вже і просто дотримуватися цього. І причин тут багато: по-перше, в різні епохи людської цивілізації народ був у конфронтації з владою, по-друге, якщо говорити про сьогодення, окремі представники владних структур скомпрометували себе з голови до ніг. І тут ми намагаємося не йти на компроміси, незважаючи на телефонні погрози й навіть шантаж. І ось тому, живучи в сьогоднішньому багатоликому і багатоскладовому суспільстві, ми, як не важко, прагнемо говорити правду і про це на сторінках «ОВ».
Усі ми зараз з вами перебуваємо напередодні президентських виборів. За ким піде наш народ? Якою буде наша держава? Від цього багато в чому залежатиме і наше журналістське слово, тим більше, події останніх днів в Україні свідчать, наскільки велике бажання певних політичних сил розколоти Україну, дестабілізувати морально-психологічний клімат у нашій країні, розраховуючи навіть на грузинський та інші варіанти. Але переконаний, що мудрість нашого українського народу переможе.
Газета певною мірою – як дитина. І її треба вміло вести по складних життєвих дорогах так, щоб своїх читачів ця дитина не дратувала, щоб щомісяця, щороку відчувалося її інтелектуальне зростання. Як нам це вдається – судити вам.
Вихід у світ тритисячного номера «ОВ» - це прекрасний привід для осмислення нашої журналістської діяльності та результативності зворотного зв'язку з читачем. Ми одержуємо багато листів з різних сіл і міст області. Завдяки їм газета стає актуальнішою, ближчою до вас, читачів, і нас – журналістів. Одне слово – нашенською. А поки що мене не полишає відчуття того, що на цьому шляху редакція перед вами ще у великому боргу.
