ВІКТОР ЯНУКОВИЧ ВИСТУПАЄ ЗА ПРИПИНЕННЯ МАСОВОГО РОЗМІЩЕННЯ В МІСТАХ УКРАЇНИ ПЕРЕДВИБОРНОЇ НАОЧНОЇ АГІТАЦІЇ
Кандидат у Президенти Віктор Янукович вимагає припинити масове розміщення в містах України передвиборної наочної агітації. Про це він повідомив журналістам під час перебування в Дніпропетровську.
- Будь ласка, познімайте гасла, вони мені особисто не потрібні, - наголосив Прем’єр-міністр. - Я хотів би, щоб громадяни мали можливість підійти розумом і серцем до дня голосування і самим визначитися щодо свого майбутнього, - зазначив Віктор Янукович.
При цьому він висловив думку, що велика кількість передвиборної агітації лише грає проти того, на чию підтримку вона спрямована.
Укрінформ
БРУД І КРИМІНАЛ
Не обійшлася нинішня президентська виборча кампанія й без застосування “брудних” технологій і “чорного” PR. Наприклад, зовсім нещодавно шахтар Леонід Гричкоє виявив в газеті “Луганчане” № 31 від 31 серпня 2004 року фотокартку Віктора Ющенка з передовою бригадою шахтарів. Все б нічого, та тільки в одному із шахтарів виборець впізнав себе. Найцікавіше, що Леонід Гричкоє ніколи не фотографувався з Віктором Ющенком і не давав своєї згоди на фотомонтаж із зображенням свого обличчя.
Крім того, в регіонах повсюдно відбувається розповсюдження агітаційних матеріалів без вихідних даних, в яких звучать заклики голосувати за представників опозиції. Також нерідко фіксувалися факти розміщення агітаційних матеріалів у невстановлених місцях. Зокрема, 18 серпня в Кіровоградській області зареєстрований факт роздачі агітаційних матеріалів без вихідних даних – на передвиборних листівках не було вказано тираж, дату й місце виготовлення.
Часто порушення виборчого законодавства мають відверто кримінальний характер. Наприклад, в Івано-Франківській області всього за одну ніч невідомі пошкодили 18 із 40 біг-бордів із агітаційними матеріалами кандидата на пост Президента України Віктора Януковича. Непоодинокі випадки підпалення рекламних щитів, зафарбовування їх фарбою, прикріплення наклейок із ображаннями. Подібні факти неодноразово спостерігалися у Львівській, Чернівецькій, Одеській областях і в Києві.
Всі вищенаведені факти свідчать, що певні політичні сили, які гордо іменують себе “опозицією”, насправді сповідують псевдодемократичні принципи. Але треба пам’ятати, що остаточну перемогу не можна здобути, дотримуючись макіавелістського принципу “мета виправдовує засоби”.
Борис ЯКИМЧУК
НАЗАД – ДО СРСР?
Тривають президентські перегони у процесі яких претенденти на високий пост знайомлять виборців зі своїми програмами. Недавно Одесу відвідав кандидат у президенти від Комуністичної партії робітників і селян та голова її ради Олександр Яковенко. На прес-конференції, влаштованій для представників засобів масової інформації, він розповів про цілі й завдання цієї політичної організації та свої амбіції як кандидата на пост Президента України.
Олександр Миколайович виразно дав журналістам зрозуміти, що він і його однопартійці стоять на принципах, проголошених іще Карлом Марксом і Володимиром Леніним: “Я – за комуністичні революційні зміни: в нашому світогляді, в підходах до руху в майбутнє, в економіці”.
Головною метою, як майбутнього Президента України, він обрав рух “Від ЄЕП – єдиного економічного простору, до ССР – Союзу Слов’янських Республік, ми будемо рівними в братстві республік – СРСР”.
Внутрішня політика кандидата також має виразні орієнтири: “Дотримання всіма закону та народний контроль – диктатура пролетаріату – забезпечать лад в Україні”.
У плані міжнародної політики також є свої пріоритети: “Ми увійдемо в Європу, але на рівних правах. Я не дам втягти нас у війну або до НАТО. Ми не дозволимо перетворити Україну на околицю американської імперії”.
Не менш послідовний кандидат і в плані розвитку народного господарства. Зокрема він пропонує повернути державі 50 відсотків її власності, запровадити обов’язкове регулювання вільного ринку і забезпечити свободу та пільговий розвиток малого й середнього бізнесу, стимулювати піднесення сільського господарства, передбачити фінансування запровадження передових технологій і перспективних науково-прикладних досягнень.
Виконання цих та інших пунктів програми, на думку О. Яковенка, дозволить середню заробітну плату збільшити до 2400 гривень, а валовий внутрішній продукт – удвічі. Пенсії до 2006 року збільшити до 600, а до 2008 року – до 1000 гривень.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО
ІСТОРІЯ ХВОРОБИ – ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ПРОДОВЖЕННЯ?
Останні події в Дніпропетровську дозволяють розцінити нездужання в. Ющенка з несподіваної точки зору
Майже детективна історія з отруєнням Віктора Ющенка ось уже кілька тижнів колошкає не тільки Україну, але і міжнародних спостерігачів. Сам Віктор Андрійович, який пережив, судячи з зовнішнього вигляду, чимало неприємних хвилин, поспішив звинуватити у своїх шлунково-кишкових проблемах владу. Але елементарна логіка підказує, що кандидат у «народні президенти» через порушення у стравоході втратив можливість реально мислити та оцінювати ситуацію.
Здавна при подібних надзвичайних подіях винного шукали серед тих, кому НП була вигідна. Неважко вирахувати, що саме владі в особі Кучми та Януковича такий розвиток подій зовсім не на руку – спроба вбивства лідера опозиції напевно призведе до глухої міжнародної ізоляції, Україна може опинитися у становищі, набагато неприємнішому, ніж Куба чи Білорусь. Невигідно це і тим, кого ми називаємо олігархами – без тісної співпраці із західним капіталом втрачаються ринки збуту, іноземні інвестиції та можливість придбання діючих активів за рубежем.
Тепер спробуємо розглянути ситуацію під іншим кутом. 5-6 вересня В. Ющенко відчув нездужання. Після декількох днів безуспішного лікування в Україні дружина перевозить його до Австрії, де платить “скажені” гроші за лікування. Осьде і починається те, що якось не в'яжеться з логікою опозиції. Якщо оточення Віктора Андрійовича із самого початку запідозрило отруєння, чому не були запрошені незалежні австрійські судмедексперти, які на весь світ би заявили – так, лідера української опозиції намагалися отруїти! Чомусь цього зроблено не було, навіть більш того: донині сам В. Ющенко і його оточення старанно уникають поглибленої медекспертизи і публічного обнародування її результатів. Таким чином, сам собою напрошується висновок – так, В. Ющенка справді отруїли, але хто це зробив, не хоче говорити сама опозиція.
У цій оповитій мороком історії залишилося тільки намагатися вирахувати, кому ж насправді вигідна тривала хвороба Ющенка, якщо сам Віктор Андрійович і його наближені уперто не хочуть відхилити завісу таємниці. Знову повернімося до подій вересня: хво- рий В. Ющенко фактично відійшов від керівництва опозицією, і під час відсутності боса відбуваються досить цікаві речі – спочатку вірний супутник Пінзеник привласнює своїй партії «Реформи і порядок» гучну назву «Наша Україна», чим, попросту кажучи, краде у шефа розкручене ім'я, а потімна арені з'являється Юлія Тимошенко. Юлія Володимирівна майстерно «підгортає під себе» най-більш ласий шматочок – Дніпропетровську область. З посади начальника обласного штабу звільняється ставленик Ющенка Сергій Чукмасов, замість нього прибуває «людина Тимошенко» Ярослав Федорчук. Зрозуміло, змінюється і команда – людей Чукмасова усувають від керівництва, їхні місця займають наближені Тимошенко і Федорчука. Таким чином, досвідчена Юлія Володимирівна чудово використовувала нездужання Віктора Андрійовича – якщо Ющенко все-таки переможе на виборах, у її руках опиниться весь Придніпровський регіон, якщо програє – саме вона координуватиме дії, і, що найголовніше, грошові потоки опозиційних партій на Дніпропетровщині. А про те, що Федорчук прийшов до Дніпропетровська всерйоз і надовго, свідчить один цікавий факт: він навідріз відмовився від скромних кімнат у готелі «Свердловськ», облюбувавши для штабу шикарний особняк на вулиці Ламаній. Про те, яке житло в Дніпропетровську до вподоби панові Ярославу, ходять тільки чутки. Явно не однокімнатна квартира на околиці за 100 гривень на місяць.
Висновок напрошується несподіваний – хворобою В. Ющенка краще за всіх скористалася Тимошенко, причому не тільки в Дніпропетровську, але і в іншому «ласому» регіоні – Харкові. Туди відбув керувати обласним штабом ще один її наближений – дуже досвідчений комсомольсько-партійний функціонер Анатолій Матвієнко. Ось ми і знайшли того, кому було справ-ді вигідне захворювання В. Ющенка. А ще – вкотре велика українська політика робиться не де-небудь, а в Дніпропетровську. Дрібниця, а приємно для батьківщини Брежнєва, Щербицького і багатьох інших діячів СРСР і України!
Звичайно, ми в жодному разі не говоримо, що саме Юлія Володимирівна підсипала отруту в кумис Вікторові Андрійовичу. Просто так – збіг вийшов: В. Ющенко приховує подробиці отруєння, Тимошенко за його спиною підгортає під себе владу. Думки приходять різні...
Наша багатостраждальна історія знає чимало подібних прикладів. Поки хворів Ленін, зміцнював свій вплив Троцький; за спиною у хворого Сталіна Берія готував військовий переворот; неміччю Брежнєва щосили користалися щолокови-медунови-рашидови. І, нарешті, найсвіжіший епізод – поки Єльцин то хворів, то ішов у запій, бурбуліси-чубайси-березовські-гусинські «прихватизували» всю Росію. В. Ющенко ще не став першою особою держави, але його оточення вже показало, хто буде насправді керувати країною у випадку його перемоги на виборах. Дніпропетровська історія може перетворитися на всеукраїнську.
Сергій ВЛАДИМИРОВ Дніпропетровськ – Київ
БІЗНЕСМЕН У КАНЦЕЛЯРСЬКИХ НАРУКАВНИКАХ
Під час реєстрації кандидатів у президенти штаб Віктора Ющенка довго мусував інформацію, скеровану на те, щоб показати, який лідер «Нашої України» чесний. У нього, мовляв, навіть 500 тисяч гривень не знайшлося для реєстрації, довелося квартиру закладати, в борги залізати. Більшість електорату в це повірила, проте оглядачі, що знають розмір маєтності Ющенка не з виступів, а за фактами й цифрами, дотримуються іншої думки з приводу «бідності» Віктора Андрійовича. Вони вважають, що керівник блоку «НУ» належить до того типу багатих людей, які набули маєтності не встаючи від чиновницького столу та не знімаючи канцелярських нарукавників.
Представники “Нашої України” стверджують, що все своє трудове життя Віктор Ющенко провів на державній службі, тому бізнесом він не міг займатися апріорі, оскільки права не мав. Факти, проте, свідчать про інше. Може, це й не відомо більшості виборців, але лідер “Нашої України” є засновником ТОВ “Агропрогрес-Україна” та ТОВ “Українська комерційна школа”. Він також заснував два міжнародні фонди – імені себе (МФ “Україна 3000” – Фонд Віктора Ющенка) та імені Чорновола (МБФ В’ячеслава Чорновола). Раніше Віктор Андрійович мав стосунок до діяльності таких структур, як Інститут менеджменту та бізнесу ім. Єльцина при МАУП, БФ “Соціальний захист”, АБ “Перший інвестиційний банк” та ін.
Не слід забувати і про “маленький сімейний бізнес” Віктора Андрійовича. Катерина Чумаченко (теперішня дружина лідера “Нашої України”), наприклад, мала стосунок до фінансування Сполученими Штатами низки освітніх програм у нашій країні, могла ухвалювати рішення з приводу “правильного” розподілу коштів. А брат кандидата в президенти Петро Ющенко занурився в глибінь бізнесу, щойно це стало можливим у нашій країні. Один із перших його проектів, до речі, називався “Радянсько-американське спільне підприємство”. Незважаючи на те, що інформації про старшого брата Ющенка малувато, і його офіційна біографія як депутата ВР уміщується в п’яти рядках, ім’я Петра Андрійовича фігурує в деяких фінансових скандалах. Відомо також, що й Віктор Андрійович не зумів уникнути неприємностей, пов’язаних із розслідуванням справ, до яких він так чи інакше був причетний. Лідер “НУ” не цурався сумнівних фінансових операцій ні під час керівництва Нацбанком, ні будучи Прем’єр-міністром. Досить пригадати скандал із приводу завищених золотовалютних резервів для збільшення кількості кредитів від МВФ. Досі достеменно не відомо – чи це була помилка аудиторів, і якщо ні, то яка реальна причина завищення показників. Не слід забувати і про розслідування у справі АКБ “Україна”, якому напередодні розвалу було подано багатомільйонну допомогу. Експерти у зв’язку з цим говорять про те, що таким чином було організовано схему для відмивання грошей. Замішаний Віктор Андрійович і в опікуванні низки бізнес-структур. Майже напевне ця допомога була добре винагороджувана.
Нагадаємо, що в 1999 році було створено спеціальну депутатську комісію для розслідування діяльності очолюваного Ющенком НБУ. З високих трибун заговорили і про те, що діяльністю Нацбанку слід зацікавитися не тільки депутатам, але і слідчим органам. Подейкують, що відповідальності Віктор Андрійович уникнув завдяки допомозі низки впливових бізнесменів. Тих, чиї інтереси свого часу лобіював.
До розряду сумнівних операцій експерти відносять також доручення “Містобанку” виплачувати компенсації остарбайтерам. Ці гроші потім були вкрадені. Нагадаємо, що очолював згаданий банк Віктор Жердицький, друг сім’ї Віктора Ющенка. З цієї історії лідерові “НУ” знову-таки пощастило вийти “сухим”.
Уникнув Віктор Андрійович і депутатського розслідування після полишення поста Прем’єр-міністра – парламентарі вимагали порушити проти нього кримінальну справу за фактом дещо дивної співпраці з американськими фінансовими інститутами, коли Національний банк, як то кажуть, працював сам на себе. І це американців чомусь влаштовувало.
Вищеперелічені факти свідчать про те, що всі заяви оточення Ющенка про його “високу моральність” – не більше ніж фікція. Особиста “чесність” Віктора Андрійовича не захистила останніх крихт тисяч остарбайтерів і мільйонів вкладників банку “Україна”. А яскравим спростуванням заяв “нашоукраїнців” про бідність Віктора Андрійовича є хобі їхнього боса – пан Ющенко колекціонує скіфські оздоби. Повірте, такі “іграшки” – дороге задоволення навіть для американських мільйонерів. Бідний Віктор Андрійович – і як йому вдається недоїдати, заощаджувати на всьому, щоб таким колекціонуванням займатися!
