Затяте небажання більшості українців бачити своїм президентом Віктора Ющенка, про що красномовно свідчать результати соціологічних опитувань, викликає в штабі «месії» реакцію, яку можна охарактеризувати одним містким словом – істерія.
Інакше й не назвеш дії, які демонструють головні штабні боси – Олександр Зінченко та Юлія Тимошенко. Перший договорився до того, що звинувачував владу в застосуванні проти Ющенка... біологічної зброї. У порівнянні з нездоровою фантазією українського віце-спікера мерхне навіть маячня Джорджа Буша-молодшого і ЦРУ, які вперто шукали та так і не знайшли зброю масового знищення в Іраку. Тепер директор ЦРУ, їй-Богу, має виставити пляшку пану Зінченку – завдяки балаканині останнього у американських “рицарів плаща й кинджала” з’явиться нова робота: шукати біологічну зброю в Україні. Останніми роками ЦРУ явно не щастить – то 11 вересня “прогавили”, то Усаму бен Ладена в Афганістані не спіймали, то в Іраку ядерну бомбу не знайшли. Дивись, образиться американський платник податків і припинить фінансувати невдалих розвідників. Тому зінченківські фантазії для ЦРУ, як бальзам на душу – сімейка Бушів знову виділить немалі суми для пошуку біологічних бомб в Україні.
Мадам Тимошенко пішла ще далі – взяла й наплювала на Закон про вибори Президента України. В своїй кишеньковій газеті “Вечерние вести” опублікувала агітаційні матеріали за Ющенка з красномовною назвою: “Ющенко + Тимошенко = перемога”. Себе, любиму, як видно, не образила. А для того, щоб побільше виборців ознайомилися з її арифметичними діями, надрукувала “Вечерние вести” тиражем понад 800 тисяч примірників. Щоправда, офіційно вказала тираж скромніший – всього 500 тисяч. Чи то за давньою звичкою податки Юлії Володимирівні сплачувати не хотілося, чи то вирішила “зайві” 300 тисяч приховати про всяк випадок – про це опозиція умовчує. Український Закон про вибори забороняє подібну “чорну бухгалтерію”, але що для мадам Тимошенко закони й заборони – в її багатій біографії знайдеться немало фактів, коли Юлія Володимирівна “взувала” державу на мільйони кубометрів газу, не те що на якихось 300 тисяч газет.
Як відомо, апетит збуджується під час їди. Розтоптавши Закон про вибори одного разу, Тимошенко переступила через нього й вдруге. Закон вимагає, щоб агітаційні матеріали друкувалися на підставі договору між газетою й виборчим фондом кандидата в президенти. Тобто, виборчий фонд Віктора Ющенка мав укласти договір із “Вечерними вестями” на публікацію політичної реклами й перерахувати за це певну суму. Однак, як з’ясувалося, ніякого договору не укладалось – судячи з усього, з подачі Тимошенко немалі суми в черговий раз пройшли повз податкові органи. Мабуть, Юлії Володимирівні так хотілося прорекламуватися на всю Україну, що ускладнювати себе елементарним дотриманням законодавства вона не вважала за потрібне.
Юридичну оцінку таким діям пані Юлії й газети “Вечерние вести” дав Печерський суд міста Києва, який визначив, що перевищення тиражу й відсутність договору на публікацію політичної реклами є грубим порушенням Закону України про вибори президента й ухвалив заборонити розповсюдження вересневого номера “Вечерних вестей” із арифметичними діями Тимошенко. Істерія істерією, але законів дотримуватися треба, навіть якщо дуже не хочеться.
Декілька днів тому керівництво дніпропетровської обласної організації “Батьківщина” зібрало прес-конференцію, на якій скаржилося на владу – мовляв, застосовує адмінресурс, не дає розповсюджувати газету із “Юлиною арифметикою”. Кишенькові журналісти навіть сльозливі статті написали за певну суму. Ось тільки не сказали лідери “Батьківщини” ні про “лівий” тираж, ні “чорну бухгалтерію”, ні про рішення Печерського суду. Не розповіли вони й про те, як пані Юлія потихеньку приватизувала обласний штаб Віктора Ющенка, розставивши скрізь своїх людей. Не повідомили громадськості й про неухильне падіння рейтинга Ющенка на Дніпропетровщині, який, судячи з усього, вже не підняти ані зінченківською маячнею, ані “Юлиною арифметикою”, ані відверто наплювацьким ставленням до законодавства і брудними методами передвиборної боротьби. І та “віагра”, що сфабрикували Зінченко й Тимошенко для підняття авторитету “месії” в очах виборців, вийшла не тільки марною, але такою, що гидко тхне.
