У КІЛІЙСЬКОМУ РАЙОНІ МОЖНА ЗАМОВЛЯТИ ДОЩ

У Кілійському районі 70 тисяч гектарів ріллі, з них близько 40 тисяч (57%) охоплено зрошувальними системами. Гляньте на карту: джерел прісної води в Кілійському районі більш ніж достатньо: невичерпний Дунай, п'ять малих річок загальною довжиною близько 60 кілометрів, озеро Китай, Дракулівське водосховище, лимани, ставки. У цьому сонячному краї сам Бог велів займатися інтенсивним землеробством. Меліоративні споруди в нижній течії Дунаю почали будувати з 1949 року. На сьогоднішній день їх у Кілійському районі дванадцять – Червоноярська, Приозернянська, Татарбунарська та інші. Об'єкти дорогі: балансова вартість основних державних меліоративних систем складає 90 мільйонів гривень.

– У нашому районі були господарства, всі землі яких працювали винятково на зрошенні, – розповідає перший заступник голови Кілійської райдержадміністрації Степан Степанович Барон. – В зоні ризикованого землеробства зрошення – це гарантія стабільних, повноцінних врожаїв. Але раніше вода була безкоштовною, а ППМ, електрика і добрива дуже дешевими. За існуючими нині цінами займатися поливом стало накладно. І все ж таки у нас збереглися рисові системи, близько 11 тисяч гектарів. Крім цього, 5 – 6 сільгосппідприємств вирощують овочі – по 50 – 100 гектарів. Деякі господарства іноді поливають кукурудзу, але це рідкість. У підсумку на зрошенні в районі «працюють» 15 тисяч гектарів.

Чи вдалося кілійцям зберегти меліоративні системи в робочому стані – при стрімкому зниженні попиту на зрошення? Ми побували в Придунайському управлінні зрошувальних систем (ПУЗС), яким майже двадцять років керує О.П. Іваненко.

– ПУЗС дієздатне у всьому, – запевнив Олександр Панасович. – Колектив 345 чоловік, 67 з яких – інженерно-технічні працівники. У нас є навіть своя проектно-кошторисна група. В нашому управлінні три експлуатаційні дільниці, виробничо-технічний відділ, майстерні, 100 одиниць автотранспортної техніки. Мобільні бригади укомплектовані всією необхідною технікою – ми усуваємо і відвертаємо будь-які аварії на зрошувальних системах. Оскільки наше підприємство державне, воно є структурним підрозділом Держкомводгоспу України і відповідає за всі водні ресурси в Кілійському районі (забезпечує регулювання водного режиму на зрошуваних землях, запобігає підтопленню населених пунктів, вирішує і контролює питання раціонального використання водних ресурсів, їхню збереженість, охорону і відновлення) нам виділяються кошти із держбюджету. У 2004 році зі скарбниці було виділено 2,8 мільйона гривень. Крім цього, підприємство активно заробляє: торік ПУЗС надало послуг на 2,4 мільйона гривень. З 13 управлінь зрошувальних систем, що працюють на Одещині, ми домоглися найвищого результату. Наявність техніки різних видів і модифікацій дозволяє робити за замовленням землерийні роботи – чистимо канали, ставки, будуємо дамби, надаємо транспортні послуги. У 2004 році взялися й за будівництво – у п'ятьох селах району проклали розвідні водопровідні системи, у результаті освоїли 1 млн грн державних коштів. І цього року ми сподіваємося одержати замовлення на будівельні роботи, гадаю, можемо освоювати по 3 – 4 мільйони гривень на рік. Крім цього, в нас працюють столярний і електротехнічний цехи, виготовляємо і продаємо залізобетонні конструкції, навіть хліб печемо. Щоб забезпечити працездатність меліоративних систем, потрібні великі кошти, і ми їх самостійно заробляємо (а бідкатися, ображатися на владу або долю – для цього багато розуму не треба). Зусилля колективу, кожного підрозділу спрямовані на те, щоб зберегти потенціал підприємства для виконання основного призначення. Звичайно, ми зацікавлені в тому, щоб у районі зрошувалося якнайбільше площ.

Що ж заважає хліборобам Кілійського району активніше користуватися унікальними можливостями, наданими управлінням зрошувальних систем?

– По-перше, морально і фізично застаріла поливна техніка, а замінити її нічим, – говорить заступник голови райдержадміністрації С.С. Барон. – Господарства, що мають зрошувані землі, не можуть купити нові машини: вітчизняних, можна сказати, немає, агрегати ж іноземного виробництва коштують дуже дорого. Друга причина – дорога експлуатація: машини радянського виробництва, що залишилися на озброєнні наших сільгосппідприємств, дуже енергомісткі. Механізатори жартують: деякі види поливної техніки споживають стільки ж ППМ, скільки подають води. Третя негативна обставина – необхідність передоплати за воду. І без того навесні на сільгоспвиробника лягає велике фінансове навантаження: треба закуповувати насіння, пальне, добрива, провадити весь комплекс сільгоспробіт. І на рахунках уже немає грошей, щоб внести передоплату за зрошення. Так, останнім часом держава повертає кошти, що були витрачені на електроенергію для поливу. Минулого року виплачено 100, у 2004 – поки що 50 відсотків. Політика вірна. Але, як кажуть, дорога ложка до обіду... У зв'язку з цим є добра ідея. В нас існує кілька програм підтримки сільгоспвиробника: захист рослин, краплинне зрошення й інші. Необхідно, щоб в області було також прийнято програму підтримки землеробства на зрошенні. Що потрібно? Щоб у квітні- травні, коли треба поливати, можна було взяти безвідсотковий кредит для розрахунку за полив. Це дозволить значно збільшити віддачу полів. Згадаємо неврожайний 2003 рік, коли область навіть не могла в повному обсязі забезпечити себе насінням. Кілійський район, якби працювали тут всі системи зрошення, міг би забезпечити насіннєвим матеріалом всю область. Кредити, ми підраховували, потрібні невеликі, для нашого району досить півмільйона, але вони повернулися б сторицею.

– Пільгове кредитування було б великою підмогою, – підтримує ідею О.П. Іваненко – Багато хто хотів би розширити структуру своїх площ на зрошенні і гарантовано одержувати врожай у 2 – 3 рази більший, ніж на богарі. Що стосується Кілійського управління зрошувальних систем, то ми сьогодні використовуємо потужності 44-х насосних станцій всього лише на 30%. Все устаткування збережене, все у робочому стані і чекає свого часу.

Знову агрономи із тривогою поглядають на небо: посушлива нині осінь, безсніжна зима. Чи будуть дощі навесні? Знову наша доля – посіяти і чекати милостей від природи…