Починається весна. Потрібно обробляти грунт, займатися сівбою ярових, а перед сільгоспвиробниками стоять невирішені питання. Де взяти гроші на закупівлю насіння, паливно-мастильних матеріалів, добрив, гербіцидів? Яким коштом ремонтувати техніку, виплачувати заробітну плату? Яким чином будуть організовані постачання, і яка в цьому роль держави й органів місцевої виконавчої влади?
За роки становлення незалежності України село зазнало втрат у соціальній сфері й основних фондах, дійшло до найнижчого рівня заробітної плати й пізнало безробіття, а в 2003 – 2005 роках здобуло на додачу ще й таке явище, як банкрутство сільгосппідприємств. Але водночас є чимало й позитивних прикладів.
Серед них я б назвав утворення господарських товариств, фермерських і приватних підприємств, діяльність яких свідчить, що на землі не тільки можна продуктивно працювати, але й постійно розвивати виробництво. В даному разі значення мають декілька чинників. Один із них – наявність грамотних керівників-менеджерів, які можуть залучити у свої господарства інвестиційні та позикові кошти. У ринковому процесі неабияку роль відіграє також державна та регіональна агропромислова політика. І це наочно засвідчує досвід закордонних постіндустріальних країн, де держава виступає повноцінним партнером у даній сфері.
У нас же виходить, що сільгоспвиробник і держава чомусь не зовсім розуміють одне одного. Хоча, за великим рахунком, прагнуть до однієї й тієї ж мети – забезпечити народ України якісними й недорогими сільгосппродуктами.
Проте, при вмінні й бажанні селян трудитися на землі держава та місцева влада не створили ще потрібних умов для цього. Маю на увазі насамперед дотування сільгоспвиробника.
Держава в різні періоди фінансувала сільське господарство в обсязі від 0,5 до 4 мільярдів гривень на рік. У поточному році для цього планується виділити коштів з утричі більше.
Водночас, за моїми приблизними підрахунками, безпосередньо на розвиток сільськогосподарського виробництва використовувалися 40 відсотків із загальної суми виділених коштів. Решта грошей потрапляла до кишень постачальників паливно-мастильних матеріалів, добрив, електроенергії, ішла на здешевлення кредитів.
До чого це призводить? Наведу тільки один приклад. Торік після ухвалення рішення про дотації на компенсацію вартості добрив ціна на них підскочила на 30 відсотків.
Як наслідок, вийшло, що держава підтримала підприємства хімічної промисловості, але аж ніяк не сільгоспвиробника.
Те ж саме можна говорити про банківську й іншу сфери. Тобто, держава, діючи за такою схемою, фінансує здебільшого галузі, підприємства й установи, що “пасуться” біля сільгоспвиробника і за рахунок цього розвиваються.
У 2003 році я, як член ради Спілки сільгоспвиробників України, на зустрічі з колишнім Прем’єр-міністром України вніс пропозицію про зміну схеми дотацій у межах зазначених державою сум. А саме, виділяти кошти підприємствам залежно від оброблюваних площ і виробництва стратегічно важливих культур.
Гадаю, що нам, сільгоспвиробникам, і Верховній Раді України потрібно ще раз розглянути це важливе питання. Бо, одержавши дотацію прямо, ми змогли б зняти багато питань.
Досить згадати низку державних програм, фінансування яких прямо дало певні позитивні наслідки. Для прикладу скажу про наше господарство СВАТ “Україна”.
Завдяки зваженій державній фінансовій політиці, нам вдалося закласти яблуневий сад площею 16 га, розсадник кісточкових – 10 га, близько 50 га виноградників.
Крім того, маючи статус насінницького господарства, розвиваємо племінне свинарство. Орендуючи близько 10 тисяч га землі, ми можемо цілком забезпечити господарства Татарбунарського району високоякісним насінням ріпаку, пшениці, ячменю, фацелії, кукурудзи й інших культур.
Тому я, спираючись на практичний досвід, стверджую, що тільки за прямої державної підтримки наше сільське господарство може стати рентабельною та конкурентоспроможною галуззю. Це тим більше важливо, що ми взяли курс на вступ до Світової торговельної організації, де нам доведеться мати справу з високорозвиненими й технічно оснащеними виробниками, які знають собі ціну і вміють працювати на ринку.
