Історія Одеської обласної ради миру, яка почалася в 1968 році, триває незважаючи на політичні й суспільні катаклізми. Біля її джерел стояли відомі люди Одещини, а засновником і керманичем обласної ради миру протягом чверті століття був відомий письменник, публіцист Іван Петрович Гайдаєнко.
Нині її очолює Герой України, Почесний громадянин міста Одеси Володимир Станіславович Філіпчук, який робить все можливе, щоб традиції і наступність були збережені та примножені.
Але жодна найвидатніша особистість не в змозі визначити долю і реалізувати всі плани, тим більше такої організації, як рада миру. Тут без підтримки однодумців, їхнього таланту, інтелектуального потенціалу не обійтися. Це завжди розуміли лідери обласної ради миру і тому збирали воєдино справжніх миротворців. Їхні імена відомі усім – Н. Пучковська, Є. Стеценко, І. Рядченко, М. Огренич, О. Кісс, В. Фуртатов, С. Бойченко, Є. Будилова, В. Меркачов та інші. І, звичайно, Алла Петрівна Бистріна – директор середньої школи № 119, а потім гімназії № 1.
Особистість А.П. Бистріної, можна сказати, у своєму роді, єдина. Вона була широко освічена, розумна, прониклива, толерантна і дуже терпляча. Бути вимогливою і виявляти поблажливість, тримати дистанцію і залишатися демократичною, посідати високе становище і бути доступною для учнів, учителів, батьків, дотримуватися твердих рамок методологічних вимог і створювати атмосферу свободи професійної творчості – це вдавалося не багатьом. А.П. Бистріна зуміла бути таким керівником.
Я знала Аллу Петрівну з 1965 року. Ми працювали в Одеському міськомі партії інструкторами: вона – оргвідділу, я – відділу пропаганди й агітації. Посада інструктора, на перший погляд, не давала можливості практично виявляти свої індивідуальні здібності. Принцип такий – “роби, що кажуть”. Але, незважаючи на ці тверді правила, Алла Петрівна вже тоді дуже вигідно вирізнялася від усіх своїх колег. Гадаю, що саме бажання бути вільною в реалізації свого обдарування і своїх принципів послужило причиною її відходу з партроботи на посаду директора середньої школи № 119.
28 років Алла Петрівна не просто керувала цим навчальним закладом: вона була його мотором, генератором ідей і новацій, кумиром і душею. Так довго і при цьому успішно, по-новаторськи можуть працювати тільки особливо обдаровані люди, з потужним професійним і людським потенціалом. Ми майже одночасно залишили партійні “апартаменти” і пізніше співпрацювали: ця співдружність дарувала справжнє задоволення, тому що в школі панував дух творчості і пошук нових форм і методів роботи. Кожний, хто хоч коли-небудь стикався з цим колективом, скаже те ж саме.
Протягом багатьох років А.П. Бистріна була членом президії обласної ради миру і членом бюро Радянського фонду світу. Гадаю, що для неї поїздка в Хіросіму з нагоди річниці трагічних подій 1945 року була дуже знаменною. Особиста участь одеського педагога у заходах, які традиційно провадяться в Хіросімі і Нагасакі щорічно в серпні, послужила тією відправною точкою, коли одного осіннього дня у гімназії почалося проведення Дня миру.
Фінансовою основою ради миру є добровільні матеріальні внески підприємств, організацій, приватних фірм і індивідуальна підтримка окремих осіб. Зрозуміло, що ми, члени обласної ради миру, у переважній більшості працюючи на громадських засадах, вдячні усім, хто підтримує матеріально нашу організацію. Але дуже цінним є особистий внесок. Так, одна гривня, зекономлена школярем і віддана в благодійну скарбничку ради несе в собі особливу енергетику дитячої душі, його душевну щедрість і щирість. Усе це повертається людям у вигляді конкурсів для обдарованих дітей, підтримки дітей-сиріт, багатодітних і незаможних родин.
Такі ідеали сповідувала Алла Петрівна Бистріна, вчитель не тільки за фахом, але й за способом життя, віросповіданням. До речі, педколектив гімназії № 1 і його керівник С.Ю. Петрусенко зуміли зберегти ці пріоритети. Наприклад, у “Рік Росії в Україні” за підтримки обласної ради миру і Генерального консульства Росії в Одесі була підготовлена і представлена глядачам постановка (сценарій і режисура викладача російської гімназії Ю. Снєгірьова), присвячена ювілею перебування в Одесі П.І. Чайковського. Художньому рівню цієї літературно-музичної композиції міг би позаздрити будь-який професійний творчий колектив.
У дні святкування обласною радою миру свого 30-річчя на території Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря була закладена Алея Пам'яті. Щорічно в жовтні миротворці Одещини висаджують дерева в пам'ять про тих, хто пішов від нас назавжди. Є тут і дерево Бистріної.
На ІІ-му Християнському цвинтарі, де похована Алла Петрівна, ви побачите на надгробному пам'ятнику зображення – голуб на земній кулі. Не знаю, чи відомо було скульптору Олександрові Князику про велику миротворчу діяльність А.П. Бистріної, але саме цей образ, дуже добре втілює не лише її громадську і публічну діяльність, але й її громадянський людський ідеал.
