Довідка «ОВ»:
Віктор Колотов (1949 – 2000).
Ігрове амплуа: півзахисник.
Виступав у складі: «Рубін» (Казань), «Динамо» (Київ) (218 матчів, 62 голи), збірної СРСР (44 матчі, 17 голів), олімпійської збірної СРСР (11 матчів, 5 голів).
Командні досягнення:
віце-чемпіон Європи 1972 року.
3-е місце на Олімпіаді 1972, 1976 років.
Переможець Кубка володарів кубків 1975 року.
Переможець Суперкубка Європи 1975 року.
Чемпіон СРСР 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981 років.
Володар Кубка СРСР 1974, 1978 років.
Віце-чемпіон СРСР: 1972, 1973, 1976 (осінь), 1978 років.
3-е місце у чемпіонаті СРСР - 1979 р.
Поява Віктора Колотова у великому футболі була стрімкою, несподіваною та сенсаційною. Справді: мало кому відомий футболіст казанського «Рубіна» із другої футбольної ліги одночасно подав заяви про перехід до московського «Торпедо» та київського «Динамо». Обійшлося це Колотову річною дискваліфікацією. Однак, загравши через рік у «Динамо», Віктор досить швидко примусив усіх забути про обставини своєї появи у вищій лізі.
Перед глядачами постав цілком сформований гравець – ініціативний, холоднокровний, котрий прагне грати. Його працездатності на полі вистачило б на двох. Він не простоював ані хвилини: пресингував супротивника у момент приймання м'яча на будь-якій ділянці поля, оборонявся біля власних воріт, довгими пасами виводив у прорив Блохіна й Онищенка, сам завершував атаки точними ударами. Його гра була на рідкість осмисленою та раціональною.
Оцінюючи рівень професійної майстерності Колотова, важко виділити що-небудь особливо, настільки вона була різноманітною і збалансованою. При цьому одну обставину не можна не відзначити: Віктор Колотов входить до Клубу Григорія Федотова. Півзахисник! Факт винятковий. Тільки у 53 матчах за збірну Колотов забив 22 голи. Причому перший м'яч він провів у дебютній грі за збірну проти команди Югославії у 1970 році. А був він тоді ще гравцем другої ліги, виступаючи за казанський «Рубін». Власне, саме після цієї гри ім'я Колотова й стало відомим уболівальникам. А далі – що не гра, то гол. У грі зі збірною Індії в 1971 році (5:0) Віктор вже у першому таймі провів три м'ячі. У 1975 році у матчі зі збірною Ірландії він же забив дуже гарний гол у затяжному кидку, завершуючи прострільну передачу. Не можна не відзначити, що Колотов був ще й чудовим пенальтистом, чому чималою мірою сприяла його рідкісна психологічна стійкість. У 1975 році у відбірковому матчі чемпіонату Європи проти збірної Туреччини наші футболісти перемогли з рахунком 3:0, і два м'ячі з пенальті забив не хто інший, як Колотов. А чемпіонат Європи – нежартівливий іспит навіть для досвідчених майстрів.
Віктор Колотов, напевно, один із небагатьох футболістів, про яких можна сказати, що їхня спортивна доля склалася вдало. За десять сезонів, проведених у великому футболі, він ставав і чемпіоном країни, і володарем Кубка СРСР, і срібним призером чемпіонату Європи, і бронзовим призером Олімпіад 1972 і 1976 років. У 1975 році саме йому було вручено Кубок кубків після перемоги «Динамо» над мюнхенською «Баварією». У 1971 році Колотова було визнано кращим футболістом Радянського Союзу. Протягом усього цього часу його ім'я кількаразово називалося серед 33 кращих гравців кожного футбольного сезону. Його авторитет гравця був настільки високим, що протягом багатьох років він носив капітанську пов'язку і в київському «Динамо», і в збірній країни.
Віктор Колотов припинив виступати у 1981 році. Але й у наші дні, коли вимоги до класних гравців зросли сторазово, він став би футболістом виняткових ігрових можливостей. Дуже висока фізична готовність, вміння проявити себе у кожному амплуа, прекрасна технічна оснащеність, талант організатора атаки, тонке розуміння нюансів гри, розумна взаємодія із партнерами, навички неабиякого бомбардира. Стільки відпущено небагатьом. Гірко, що й часу на Землі йому було дано так мало.
