Продавцям одного з найпрестижніших супермаркетів Южноукраїнська той весняний день запам’ятався надовго. Покупець, що зайшов до магазину, привернув увагу всіх присутніх. Неголений і немитий чоловік був одягнений у дві пари зім’ятих тренувальних штанів, порвану засмальцьовану футболку і дуже потерті туфлі на босу ногу. Траурна смуга під нігтями і запах багатоденного перегару завершували колоритну картину.
Адміністратор вже думав, як ввічливіше відправити бомжа, який придивлявся до дорогої техніки, подалі, але раптом ситуація змінилася.
Чоловік видобув з кишені однієї з двох пар надітих на нього штанів пристойну пачку грошей і, тицяючи пальцем у дорогу техніку, почав замовляти холодильник, телевізор тощо з доставлянням додому. Домівка була в одному із сіл Арбузинського району Миколаївської області, а, як пізніше з’ясувалося, будинок був куплений нещодавно за досить пристойні для села гроші. Сусіди заздрили 32-річному Кирилу та його дружині Олесі. Він ще недавно ходив до неї пішки з Молдови, звідки родом, потім переїхав до Миколаївської області. Заробляв копійки, притому більшість пропивав. А Олеся, яка мала дитину від першого шлюбу, завагітніла вдруге, тепер вже від Кирила. І тоді глава сім’ї, у якого, за словами односільчан, більше 90 гривень за раз в руках не бувало, ухвалив доленосне рішення: їхати з дружиною до Одеси на заробітки. Вчорашні голодранці повернулися багачами. На височенний холодильник бігало дивитися все село. Перший місяць життя в новому будинку минув абсолютно безхмарно.
А тим часом в Одесі, де так успішно заробив на щасливе сімейне життя Кирило, до Хаджибеївського відділу міліції прийшла жінка і заявила про пропажу родичів. За словами постояльців, які наймали кімнату у стареньких, старих людей посадили в маршрутку (на їхнє прохання), і вони поїхали до лікарні. Звідти вони не повернулися. Можливо, лягли на лікування...
Родичка стареньких просила знайти лікарню, де вони перебувають, адже від дня, коли поїхали з дому, минуло понад два тижні. Відпрацювання міліцією спочатку лікувальних закладів, а потім і моргів ніякого результату не дало. Квартиранти (а в старих мешкали 6 чоловік, які працювали у поблизьких теплицях), в один голос твердили: бабуся взяла діда, який почав себе погано почувати, попросила провести їх до маршрутки... і все. Ніяких зачіпок не було. У домі – відсутність слідів боротьби, все на місцях, двір, городик чисто прибрані. Перевірка родичів, які могли претендувати на спадок, теж результатів не дала. У цій сім’ї всі досить спокійно ставилися одне до одного, шекспірівськими пристрастями і не пахло. Більше того, бабуся Ніна сама взяла в онучки паспорт, щоб оформити на неї будинок і господарство, але і після цього рідня на Криву Балку до старих частіше їздити не стала.
Хоча сказати про те, що вони жили замкнуто, не можна. Бабуся постійно торгувала фруктами і овочами із свого городика, та й здавання кімнат численним постояльцям – стабільна стаття доходу не тільки цій сім’ї, але й багатьох інших місцевих пенсіонерів. До постояльців, до речі, старе подружжя ставилося як до рідних дітей, компенсуючи тим самим малу кількість контактів з власними родичами. Та й на кого було надіятися старим людям, яким потрібно і стелю побілити, і город скопати, і огорожу підправити?
Працівникам міліції потрібно було зайнятися копіткою працею: з’ясувати особи постояльців, які мешкали у старих до їхнього дивного зникнення. Увагу сищиків привернули 17-річний квартирант Анатолій з Придністров’я та 32-річний чоловік, який квартирував у стареньких разом з дружиною. Проте жодних паспортних даних постояльців у стареньких записано не було. Почали шукати по теплицях, де працювали приїжджі. І тут – несподівана удача. Господиня теплиці в Усатовому записала дані тієї самої квартирантки, яка працювала у неї. Зв’язалися з колегами з Миколаївської області і попросили перевірити інформацію про подружжя, що мешкало в Арбузинському районі і цікавило сищиків. Відповідь надійшла дуже швидко. За інформацією миколаївських міліціонерів, розшукувана сімейна пара, яка не мала великих грошей, придбала в одному з сіл області будинок за 5 тисяч гривень і на 15 тисяч гривень побутової техніки.
Цифра вжахнула: саме така сума, за словами родичів, була у зниклих стареньких. Як і багато старих людей, вони збирали “на смерть”.
Одесити негайно виїхали до Миколаївської області. Затримання підозрюваного та його дружини не дало ніяких несподіванок. Складніше довелося з 17-річним Анатолієм: його довелося шукати довше. Пересування по Одесі цього жителя Придністров’я не підкорялося ніякій логіці. Але затримали і його.
Абсолютно спокійно підозрювані розповіли, в яких чудових стосунках були із старим подружжям. З Кирила та його дружини бабуся Ніна навіть грошей за проживання не брала. Вісімдесятирічний дід Павло ледве пересувався, не виходив за межі двору, і бабусі, якій вже теж було за вісімдесят, з усіма домашніми справами вправлятися було нелегко. А Кирило та Олеся, звичні до селянської роботи, у допомозі ніколи не відмовляли. Звичайно, і старі були з постояльцями досить відверті. Місце, де бабуся ховала гроші (у дворі під стріхою) Кирило незабаром виявив. Заробити раз і на все життя він мріяв завжди. Таку нагоду втрачати не можна...
План, розроблений нелюдями, був геніально простий. Кожного ранку бабуся Ніна приходила будити постояльців. До того часу вже кипів чайник, і була готова нехитра їжа: адже перед нелегким робочим днем у теплицях людей потрібно нагодувати.
Бабусю вирішили вбити тоді, коли вона увійде до кімнати. Знаряддя вбивства – масивні палиці тут же, у дворі. Вбивати повинен був Анатолій, як наймолодший і фізично міцний – адже бабуся була жінкою великою і важила не менше центнера. Потім потрібно були вбити діда. Кирило наполягав, щоб обидва вбивства здійснив неповнолітній Анатолій, але в останню хвилину все змінилося.
Забивши палицею бабусю Ніну у сховавши труп під ліжко, Анатолій відмовився вбивати діда. Естафету прийняв Кирило. Худенького, змученого хворобами старого, він вбив швидко. Загорнувши трупи у ковдру, вбивці винесли їх у двір, засипали сміттям, потім землею і добре втрамбували. Працювали, не поспішаючи: інші квартиранти були у теплицях, а дружину Кирило відправив у дальній магазин за продуктами. Потім поділили гроші: Анатолію Кирило видав 100 гривень, решту – забрав собі. Для хлопця, який заробляв у теплицях максимум 20 гривень за день, ця сотня видалася справді королівським подарунком, який він одразу ж пішов пропивати.
Затримані міліцією Кирило та Анатолій досить швидко розповіли про все, що сталося. Не приховали і того, як після вбивства забрали мотоцикл старого, каструлі та інші домашні речі з металу, здали в металобрухт, а гроші пропили.
Виїхавши на місце злочину і показавши, де сховані трупи стареньких, вбивці, за словами начальника карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції майора міліції Олександра Лейфури, ніяких ознак каяття не виявляли. Кирило, який спочатку намагався розповідати, що гроші він взяв у свого брата, вкрав у сестри та інше, курив. Потім закурив і Анатолій.
Заробити на все життя у них не вийшло. На будинок у Миколаївській області та інше майно, куплене на криваві гроші, накладено арешт. А ще ненароджена дитина Кирила навряд чи скоро побачить батька: за такий злочин покарання від 15 до довічного ув’язнення. Втім, своє слово тут скаже суд.
(Імена діючих осіб змінено)
