Хлібороби нашого району завершили збирання ранніх зернових та зернобобових культур. В середньому кожен гектар видав по 24,4 центнера. Як для цього року, то врожай непоганий. Але весною та на початку літа сподівання були на значно кращий результат. Деякою мірою посіви озимих культур постраждали від вірусних хвороб. Основною причиною цього стали ранні терміни сівби, до того ж, не проводився хімічний захист цих посівів від тлі та злакових мух, які є розповсюджувачами вірусу жовтої карликовості.
Кліматичні умови влітку, при наливі та дозріванні зерна теж були не на користь урожаю. Досвід показує, що в тих господарствах, де заздалегідь та якісно підготували грунт під посів, результати значно вищі. Добрим прикладом для наслідування є ТОВ “Апікс”, де цього року отримано найвищий урожай ранніх зернових та зернобобових культур – по 31,7 центнера з гектара. На полях, де грунт був підготовлений в оптимальні строки, урожайність озимої пшениці сорту “Селянка” склала по 53,5 центнера, а сорт “Застава” порадував урожайністю в 64,6 центнера. Хлібороби вже дбають про врожай майбутній. До початку оптимальних строків посівної кампанії залишився місяць. Із запланованих 18 тисяч гектарів під сівбу озимих культур урожаю 2006 року по району фактично підготовлено близько 12 тис. га або 67%. Серед кращих господарств слід відзначити такі, як ТОВ “Правда”, “Авангард”, “Апікс”, “Першотравневе”, “Олтіс”, ПП “Дворніков”, СФГ “Роксолана”, та низку інших, де підготовлено грунту понад 70% до потреби.
Відстають с цими роботами ТОВ “Україна”, “Світанок” та СПТУ-47. В цілому по селянсько-фермерських господарствах підготовлено 40% площі. Це вкрай недостатньо. Зрозуміло, що висока ціна на дизельне пальне, низькі закупівельні ціни на зерно озимої пшениці та ряд інших негативних факторів не сприяють бажанню сільгосптоваровиробників займатись вирощуванням озимих культур. Але нинішнього року значним попитом користується зерно ячменю, цінується озиме жито. Та й ціна на озиму пшеницю повинна згодом зрости, адже нема у світі (крім Краснодарського краю) кращого хліба, ніж той, що виплеканий на українських землях.
Тож не треба опускати руки, а поки є час, зробити все можливе, аби якнайкраще підготуватися до сівби озимих культур. Ми переборемо тимчасові труднощі і негаразди, які склалися сьогодні в сільському господарстві, маємо надію на те, що політика нашої держави стосовно селян зміниться на краще.
