Нинішній будівельний бум загрожує Одесі втратою її своєрідності, характерного обличчя. Повсюдно в історичну забудову вторгаються багатоповерхові «монстри» (так, на жаль, все частіше називають будинки нового покоління). Щоб протистояти цьому й заплановано відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» розробку науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання історичних ареалів Одеси, міст Ізмаїла та Білгорода-Дністровського.
Цей процес також безпосередньо пов'язаний із підготовкою матеріалів для включення Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації у 2003 році підписало угоду із Київським державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури й містобудування про розробку, за рахунок коштів управління, концепції визначення меж та режимів використання історичних ареалів. До нинішнього часу цю роботу не завершено.
Однак нове будівництво триває... І в квітні 2004 року на міжнародному семінарі, який відбувся в Одесі, за участю експертів ЮНЕСКО було прийнято спільно із Держбудом, Держслужбою охорони культурної спадщини, обласною та міською владою угоду, суть якої ось у чому. Незважаючи на те, що ареали ще не затверджено, будь-якому будівництву в історичній частині Одеси має передувати розробка історико-містобудівного обґрунтування. Тобто, всебічне аргументування того, наскільки новий об'єкт має право на існування у даному історичному середовищі. Йдеться насамперед про поверховість (висотність) будинку та його архітектурне вирішення.
Таким чином, протягом останнього року ситуація із новим будівництвом перебуває під контролем. Зі слів заступника начальника обласного управління охорони об'єктів культурної спадщини В.Ю. Сунцова, близько двадцяти проектів відправлено на доробку – тобто, одержання історико-містобудівного обґрунтування. Якби ця практика була впроваджена раніше, можна було б уникнути появи будинку «Орфей» поруч із оперним театром, будинків на Грецькій площі, Торговельного центру на Дерибасівській...
Але повернімося до історичних ареалів. Ось як коментує сформовану ситуацію Валерій Юрійович Сунцов:
– Ця проваджувана за нашим замовленням робота мала стати складовою частиною нового генплану Одеси, що готувався до затвердження. Із урахуванням цього передбачалося розробити міські правила охорони довкілля, де чітко прописано, що у даному історичному ареалі можна й що не можна будувати (адже до різних ареалів і вимоги різні). Але, на жаль, при розподілі бюджетних коштів нам на цю справу не дали нічого. Із обласного бюджету виділено кошти тільки на провадження ремонтно-реставраційних робіт. Якби було фінансування, ми б завершили роботу щодо визначення меж історичних ареалів в Одесі. А в Ізмаїлі й Білгороді-Дністровському ця робота навіть, на жаль, ще не починалася.
До сказаного необхідно додати, що й над генеральним планом Одеси роботу зараз припинено. Що стосується Ізмаїла та Білгорода-Дністровського, то там, в охоронних зонах пам'яток і на території пам'яток заборонено провадити будівельні роботи без узгодження із обласним управлінням охорони об'єктів культурної спадщини.
Проблема нового будівництва та збереження історичної забудови не зводиться тільки до дотримання законів і правил. Важливий етичний та моральний аспект. Чи люблять по-справжньому Одесу нинішні містобудівники? Одесу як історико-культурне надбання, а не місце, де можна із вигодою для себе спорудити нерухомість.
