Ще по-літньому гріє сонце, але на порозі вересень. Дедалі гучніше звучать голоси про слабку підготовку багатьох об’єктів соціально-культурного призначення до роботи в зимових умовах, про безплідне спливання найліпшого часу для освоєння коштів бюджету розвитку області тощо. Про це та про деякі інші проблеми недавно йшлося на засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради.
Розмова була досить гостра та конкретна.
Хто не почує перший дзвоник?
Що ж сьогодні особливо тривожить? Насамперед, безумовне виконання законодавства про загальне навчання. На засіданні Координаційної ради повідомлялося, що минулого року школу не відвідували 228 дітей.
Чи повториться ситуація цього року? Сказати важко. Навіть обласне управління освіти й науки не має бодай прогнозних даних. Але й без цього ясно, що ситуація може поліпшитися лише в тому разі, коли буде створено багато умов, і насамперед, матеріального характеру.
Нині, на жаль, не кожна родина може забезпечити дитину навіть найнеобхіднішим для відвідування школи. Витрати на учнівську форму, інший одяг і взуття, підручники, письмове приладдя складають 300 – 400 гривень. А якщо в родині два-три школярі?
В малозабезпечених сім’ях сьогодні понад 21 тисяча учнів загальноосвітніх шкіл області. Додамо до них ще майже 2,5 тисячі дітей-сиріт. Тому, крім державної, потрібна спонсорська допомога, благодійні акції.
З особливою тривогою промовці говорили про виконання Закону України “Про охорону дитинства”, де в п’ятій статті однозначно говориться про організацію гарячого харчування для дітей початкових класів. До цього поки що готові в місті Теплодарі, Іванівському, Кілійському та Комінтернівському районах. У “бідній” Одесі гаряче харчування одержать лише першокласники. У багатьох районах зазначене становище буде поширено лише на пільговий контингент школярів. Ось така сувора дійсність!
На засіданні Координаційної ради порушувалися питання, пов’язані з подальшим виконанням програми “Шкільний автобус”. Цього року надійшли поки що дві спецмашини з дев’яти запланованих. А без розв’язання цієї проблеми набуде складності й інша – створення так званих округів за профільною освітою. Нині такі шкільні “округи” функціонують тільки в Котовському районі. У новому навчальному році додасться лише один Ананьївський. А решта?
Нині в області укомплектовано понад 300 комп’ютерних класів. Але потрібно бодай у півтора рази більше. І передусім у сільських школах глибинки, де діти, нам на сором, посьогодні “пізнають” комп’ютер за підручниками та наочним приладдям.
Ще один клопіт – недостатня готовність шкільних приміщень до осінньо-зимового періоду. Чекають іще ремонту щоп’ятий дах шкільних будинків, не готові до сезону деякі котельні. Минулого року розпочато газифікацію 13 шкіл, але на половині з них роботи давно призупинено.
Не занадто веселий вийшов звіт. Ліквідація багатьох із названих недоліків, здається, стане найкращим подарунком для наших дітей.
Про зиму з тривогою
Складності є з приготуванням до зими житлово-комунального та паливно-енергетичного господарства області.
У серпневому звіті проти назв Татарбунарського й Тарутинського районів – ганебний нуль. Серед не надто квапливих виявилися, на диво, Овідіопольський і Комінтернівський райони.
Як відомо, до зими дбайливі господарі готують передусім соціальні об’єкти. Про школи вже говорили. Лікарні й інші медичні установи до опалювального сезону готові на 67 відсотків. А в Котовському й Савранському районах узагалі ще не починали цієї нагальної роботи.
Тепер про придбання твердого палива, якого заготовлено менше третини потреби. Чого бракує? Гроші на це є, їх давно перераховано до районів. Але треба проводити тендери на закупівлю того ж таки вугілля. Про це деякі представники районів говорили так довго та безпорадно, начебто це дійсно нерозв’язне завдання.
Звичайно, проблеми є. І насамперед у так званих військових містечках і будинках, що належали раніше військовим частинам. Це в Білгороді-Дністровському, селищі Чорноморському Комінтернівського району. Багато труднощів треба перебороти комунальним службам у Рені, Кілії, Вилковому, селищі Петрівка Комінтернівського району. Але в інших районах таких непередбачених обставин, що ускладнили б ситуацію, начебто й немає.
І кілька слів про заборгованість за енергоносії. Цифри блукають зі звіту у звіт. Називаються десятки мільйонів. Але за регулярної квартплати від населення в таке важко повірити. Та й самі постачальники електроенергії, газу, тепла, води не схожі на банкрутів. Коли ж буде внесено ясність у цьому питанні? І скільки можна тримати в заручниках і звинувачувати все населення області?
Про гроші й адміністративну реформу
На решті питань зупинимося лише фрагментарно.
Звіт про використання коштів обласного бюджету розвитку ще раз підтвердив: справи кепські. Скажімо, по управлінню капітального будівництва ОДА отримано всю суму 6,5 млн гривень. І що ж далі? Оплачено самі роботи лише на третину, а зроблено ще менше, й те лише на трьох із дев’ятнадцяти об’єктів.
Та ж невесела картина і з проведенням ремонтно-реставраційних робіт на об’єктах культурної спадщини. Тут гроші навіть не передано цілком виконавцям робіт. А на окремих об’єктах досі не проведено потрібного тендеру на визначення підрядника. А літо минуло. Як би потім не довелося наприкінці року знову ганебно повертати гроші до бюджету як невикористані.
Інше питання, побігом розглянуте на засіданні – знову про адміністративно-територіальну реформу. Читачі знають, що її обговорення практично згорнуто й на зустрічах у верхах, і в пресі. Але ідея ще не похована, і “тихою сапою” вона проникає на трибуну обласних нарад. У даному разі власний альтернативний варіант реформи запропонувала Українська асоціація місцевої та регіональної влади. Не коментуватимемо її. Тим більше, що її зміст став домашнім завданням для голів райрад і мерів міст обласного значення.
І, на завершення, про істотні зміни в Бюджетному кодексі України. Вони спричинять за собою вже з початку нового календарного року зміни в майнових відносинах і бюджетному фінансуванні окремих об’єктів соціальної сфери.
Іншими словами, ці самі об’єкти з державної власності буде переведено в комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст. Сам цей процес досить складний і викликає чимало труднощів, особливо юридичного характеру.
Але головне в іншому. Ці об’єкти з січня 2006 року утримуватимуться коштом місцевих бюджетів. Що це таке, можна вже бачити на прикладі сьогоднішніх сільських клубів, бібліотек, ФАПів та інших об’єктів, які передано сільським радам.
Засідання Координаційної ради вів і постійно коментував ситуацію голова облради Ф.І. Влад. За кожним питанням була конкретна ухвала. Справа тепер за виконанням наміченого.
