Болградський район посідає одне із провідних місць в Одеській області за чисельністю череди на кількість ріллі. Хоча тваринництвом тут ґрунтовно займаються лише деякі сільгосппідприємства. Зразково-показові ферми 80-х років минулого століття збереглися у ДВГ ім. Суворова, розташованому в селі Оксамитне. Курс на збільшення поголів'я взяли СВК "Бессарабія" у Червоноармійському та приватні сільгосппідприємства "Колос" та "Герюш" у селі Виноградівка. Провідне ж місце у районі за кількістю поголів'я посідає СВК "Криничне".
Однак не кооперативи та великі приватні сільгосппідприємства виводять Болградський район на лідируючі позиції. Як свідчить статистика, переважна частина поголів'я міститься аж ніяк не на товарних фермах. Так, із 9,3 тисячі голів великої рогатої худоби 5,8 тисячі голів на особистих подвір’ях селян, тобто 63%. З 18,9 тисячі свиней на подвір’ях вирощуються 13,3 тисячі, тобто 70%. Що стосується овець, то у приватному секторі їх 90%, птиці – 94% від загального поголів'я. І та тенденція, яка намітилася в селах району – населення почало різко скорочувати кількість поголів'я – не може не викликати тривоги. Питання настільки гостре, що райдержадміністрація та депутати районної ради визнали за необхідне винести його на чергову сесію.
Чому жителі Болградського району почали пускати під ніж свою живність? На думку фахівців управління сільського господарства та продовольства Болградської райдержадміністрації, причин тут багато. По-перше, зменшується кількість населення в селах. По-друге, населені пункти "старіють", тому що відсоток пенсіонерів все більший та більший – молодь виїжджає. По-третє, відчутно підвищилися соціальні виплати пенсіонерам та зарплата працюючим: сьогодні немає потреби, задля того, щоб вижити, тримати корову. Ось і везуть її на м'ясокомбінат, під ніж – люди просто втомилися від фізичних перевантажень. Якщо є на подвір’ї корівка, отже, у господарів не буває вихідних, і щодня треба прокидатися о п'ятій ранку. Крім того, корова із молодняком, 2-3 поросят, конячка й птиця – це 120 – 150 кілограмів гною щодня! Куди і яким чином вивозити таку кількість? Ось і виходить, що гнойовими купами обросли не тільки яри, пустирі, але й вулиці наших сіл. Мухи, аміачні випари – і все це поруч із житловими будинками.
– У цій ситуації є вихід, – переконаний начальник управління сільського господарства та продовольства Болградської райдержадміністрації Сергій Георгійович Сакали. – Сільські голови разом із керівниками сільгосппідприємств можуть вирішити питання вивезення гною: достатньо людям безкоштовно доставляти солому, а потім забирати готові компости. Таким чином, сільгосппідприємства могли б накопичувати органіку із подальшим вивезенням її на поля.
Для багатьох СВК органічні добрива не зайві. Є господарства, де взагалі немає тваринництва, в інших його постійно скорочують.
Виступаючи із доповіддю на сесії, начальник управління сільського господарства та продовольства райдержадміністрації вкотре намагався переконати керівників у тому, що займатися тваринництвом є сенс, тим більше, що держава вже не перший рік послідовно й цілеспрямовано підтримує цю галузь. Так, при здачі молока доплачується 20% понад закупівельну ціну. Держава видає дотації виробникам яловичини: на кожен кілограм – 1,3 гривні, на свинину – 1 гривня. Одержують допомогу ті, хто займаються вівчарством: за 1 кілограм вовни дотація складає 6 гривень, за утримання вівцематок та ярок понад 40 голів – по 40 гривень за голову. Також допомагає держава утримувати молочну череду, доплачуючи по 400 гривень тільки за те, що корова є в наявності.
– Болградський район – один із тих, що може відновити поголів'я усіх видів без купівлі за межами району, – говорить С.Г. Сакали. – Навіть у тих селах, де СВК всю худобу пустили під ніж, є можливість обзавестися фермами, викуповуючи або беручи живність в оренду у населення. Далекоглядний керівник пішов би ще далі, можна знайти форму взаємовигідних відносин: СВК виробляє соковиті та грубі корми, продає їх населенню, а потім викуповує продукцію.
Фахівці управління сільського господарства та продовольства вважають, що вже сьогодні необхідно вжити термінових заходів щодо укомплектування маточного свинопоголів’я, адже за правильної постановки справи це виробництво дасть фінансову віддачу вже через 8-10 місяців. Тим більше, що у всіх господарствах зернофураж є, а підготувати одне приміщення для приймання опоросу під силу кожному. Крім цього, за зиму можна обладнати пташник для утримання 4-6 тисяч голів птиці і до осені 2006 року мати істотний прибуток від реалізації яйця.
І ще один аргумент на користь розвитку тваринництва: за прогнозами аналітиків дефіцит свинини прогнозується на 3-5 років, яловичини – на 10 років.
Після сесії, на якій було ухвалено відповідне рішення, депутати та запрошені керівники ділилися своїми думками. Одні доводили, що тваринництвом є сенс займатися, другі переконували, що за існуючих темпів зростання цін на ПММ та інших "сюрпризів" ринкової економіки дуже складно впроваджувати довгострокову програму відтворення поголів'я.
Безумовно, сьогодні кожен господарник самостійно планує роботу, вибудовує економіку свого підприємства. Але не можна не помітити: чим далі у майбутнє дивиться керівник, тим грунтовніше він займається тваринництвом.
Болградський район
