Ювілеї і «Поміщиця чорнолуцька» побувала на іменинах селища

У долині Куяльник-ріки,

Що несе свої води

поволі,

Поселились мої

земляки,

Все шукаючи кращої

долі.

Так написав про Ширяєве місцевий поет з нагоди 210-ї річниці селища та 40-річчя утворення району. Ось такий подвійний ювілей недавно відзначили жителі цього краю.

Отже, Ширяєве, яке колись називалося Степанівкою, було засноване наприкінці XVIII століття вихідцями з Болгарії на так званій Очаківській землі. За першим переписом 1795 року там налічувалось 36 дворів з 289 мешканцями.

За архівними даними першим великим приватним землевласником в с. Степанівці згадується поміщиця Анастасія Чорнолуцька – дочка царського придворного лакея Степана Ширяя. Дворянка Чорнолуцька з чоловіком не жили в Степанівці. Вони мешкали в Одесі. Селяни цього села ніколи не бачили генерала. Лише сама Анастасія Степанівна з сином Сергієм приїздила у помістя. Коли ж поміщиця померла, її землі та Степанівка перейшли у спадок до сина Сергія Ширяя – ротмістра гвардії. В один із візитів до Степанівки він вирішив увічнити своє ім’я, перейменувавши його в Ширяєве.

Багато води стекло з тих пір у Куяльник-ріці, багато чого змінилось. Саме при це йшла мова на урочистостях з нагоди подвійного ювілею. Вітаючи жителів селища та району з цією подією, голова райдержадміністрації Людмила Іванівна Жаданова більше уваги приділила сьогоденню. Хіба могло колись кріпацьке село мріяти про газифікацію, про широку сучасну автомагістраль? Звичайно ж, що ні. А це сьогодні стало реальністю. І хоч ще є дуже багато проблем, Людмила Іванівна запевнила ширяївців, що в районі все робитиметься для того, щоб край ставав заможнішим, квітучішим. Працьовитим людям передав свої вітання голова облдержадміністрації Василь Петрович Цушко.

Згадували в цей день і героїчне минуле краю. А згадати є про що. Адже ця земля виховала дев’ятьох Героїв Радянського Союзу, одного Героя Соціалістичної Праці, заслуженого працівника сільського господарства України, заслуженого вчителя України, заслуженого артиста України, вчених, академіка, генералів, поетів та композиторів.

Багата і цікава історія, значні здобутки людей цього району. Тож було про що й про кого говорити промовцям. Понад 100 тисяч тонн хліба зібрали в цьому році тутешні хлібороби, взялись до ремонту доріг, продовжують газифікацію сіл і селища, розвивають малий та середній бізнес. Не кожен район може похвалитись, таким сучасним приватним підприємством, як “Сегрос”. Його продукція відома не тільки в області, а й далеко за її межами, окремі вироби цього цеху на різноманітних конкурсах були визнані кращими в Україні. Та основна цінність цієї благодатної землі – її люди. Не в багатьох районах є така сім’я, в якій виховуються 18 дітей. А тут є. Сім’я Тесів відома своєю працьовитістю, порядністю та й унікальністю.

З нагоди свята в райцентрі відбулось велике театралізоване шоу, в якому брали участь сама “поміщиця Анастасія Чорнолуцька з сином Сергієм”, “Одарка і Карась”, веселі музики. Не обійшлось і без духового оркестру, який поки що не поступається ніякій електронній музиці. В цьому величному дійстві брали участь культпрацівники, кращі аматори району, любителі художнього слова, пісні, танцю, гумору.

А завершилося свято піснею місцевого автора про рідний край. Її співали всі учасники великого концерту. А потім над селищем засяяв святковий феєрверк. Людей переповнювала гордість за свою малу батьківщину, за своїх земляків. І в цю мить всі вони були патріотами. Тож рядки вірша місцевого поета А. Кравченка:

О, Ширяєве, як кохаю я

Край героїв, пісень

і хлібів.

Все, що знаю я, все,

що маю я,

Все – для тебе, все –

тобі.

– міг повторити від свого імені кожен житель Ширяєвого – цього звичайного, на перший погляд, степового селища. І хоч в ньому немає показних архітектурних пам’яток, воно наймиліше й найдорожче для всіх ширяївців. І кожен з них впише свою неповторну сторінку в історію району, селища, а Ширяївщина займе своє заслужене місце в історичному вінку України.

Выпуск: 

Схожі статті