Про цю дружбу написано й сказано чимало слів. Нагадаємо, що ще у 1986 році в Одесі побував Дейвід Харлі, американський педагог із Балтімора (штат Меріленд). Три дні він спілкувався із вчителями та дітьми одеської школи, директором якої була Алла Петрівна Бистріна. «Залізна завіса» не перешкодила їм знайти взаєморозуміння, тому що справжні педагоги завжди спілкуються однією мовою – довіри, любові та відданості. І насамперед, до дітей. І не дивно, що незабаром почався обмін делегаціями: одеські школярі вперше побували в Балтіморі у 1988 році.
Минали роки. Школа стала кращою гімназією Одеси, у неї з'явилося рідкісне ім'я – імені Алли Бистріної. Погодьтеся, не так багато у нас в Україні шкіл, які названі ім'ям директора. Час від часу вчителі та діти здають своєрідний іспит, підтверджуючи це звання. За даними моніторингу, проведеного міським управлінням освіти, саме гімназію № 1 визнано кращою в Одесі. Одним словом є що показати та про що розповісти гостям із будь-якої країни, у тому числі з міста-побратима Балтімора. Ось і нещодавно балтіморці відвідали із черговим візитом одеську гімназію. Для Дейвіда Харлі (а він викладає у школі Мак Дона історію та економіку) цей візит, можна сказати, ювілейний, він приїжджав до нашого міста удесяте. Та й сама гімназія цього року відзначає двадцятиріччя. То ж, як бачимо, свято.
– Програма його була дуже насиченою; американські діти побували в Криму, відвідали місто Білгород-Дністровський, оглянули його величну фортецю, – розповідає директор одеської гімназії № 1 С.Ю. Петрусенко.
Гості побували в міському управлінні освіти, де зустрілися із його начальником С.В. Козицьким. Американські школярі уважно слухали його розповідь про ті демократичні перетворення, які відбулися в країні останнім часом. Нагадаємо, що С.В. Козицький був довіреною особою Президента України В.А. Ющенка під час президентських виборів. Згадував Сергій Васильович і свій візит до Балтімора. Керівник американської делегації Семюель Кесофф вручив послання балтиморського мера одеситам. Як і прийнято, сторони обмінялися книгами про свої міста та пам'ятними подарунками.
Після офіційної частини часу для неформального спілкування не залишалося – діти поспішали до Києва. Проте викладач гімназії Світлана Іванівна Пастух докладно розтлумачила мені «схему» перебування американських гостей – старшокласниці мешкали у сім’ях своїх одноліток-одеситок. Так. Мартіна Дент оселилася у Дарини Двояковської, Саманта Фрост – у Ганни Прядко, а Моллі Хейсліп мешкала у Ганни Латишевої. Зовні запам'ятати дівчат були нелегко: наші й американські школярки схожі. Усі як на підбор – гарні, життєрадісні, із добрими посмішками. І це добре. Все ж таки, сьогодні має бути більш того, що поєднує, зближує людей різних країн, допомагаючи їм спільно вибудовувати прогресивну модель життя. Тому не здалися черговими фразами слова, що подібні візити навчають дружити молодь.
