– Одеса не продається.
– Це чому ж?
– Бо її давно продано.
(Старий анекдот)
Як відомо, для виконання розпорядження Президента України від 20 квітня 2005 року «Про комплексну перевірку дотримання вимог законодавства, реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин, використання й охорони земель» було створено обласну робочу групу, що складається з представників правоохоронних органів, керівників обласних управлінь, провідних фахівців з земельних питань. Її очолив заступник голови облдержадміністрації І.М. Чорбаджи.
Про перші результати роботи комісії «Одеські вісті» вже писали (див. статтю «Крига зрушила» в газеті за 18.06.2005 р.). Тоді ж відзначалося, що документи перевірки по місту Одесі вчасно не надійшли, а в поданій довідці багато які проблеми були просто обійдені. Нова перевірка в серпні місяці провадилася вже силами робочої групи. І ось що з’ясувалося…
Матеріали перевірки важко сприймаються після першого читання. Довелося багато абзаців перечитувати по кілька разів. А іноді жахатися: чи не сон це про дикий розгул? Вакханалія, як казали древні. І пов’язували цей безлад із надмірним уживанням дарів природи. Ні, вино тут ні при чому. Це просто безпрецедентний виклик загальновживаним нормам, де законом стало бажання окремих посадових осіб.
Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002 року “Про зміну кордонів міста Одеса Одеської області” загальну площу міста розширено до 16242 га. Відтоді минуло понад три роки. Але досі міським управлінням земельних ресурсів не проінвентаризовано й чверті цих земель. Немає нового Генерального плану міста, не визначені категорії земель за їхнім цільовим призначенням. А дедалі частіше лобіюється думка про те, що з Одеси треба зняти статус курортного міста. Які ж наслідки з цього випливають?
За останні шість років було змінено цільове призначення 65 га (!) земель оздоровчого та рекреаційного призначення, більшу частину з яких (44 га!) було передано безкоштовно (?) у приватну власність окремих громадян. В разі продажу цих земель навіть за мінімальними цінами вторинного ринку до міського бюджету могло надійти понад 78 млн гривень.
Більш того, на порушення ст. 4 Земельного кодексу України Одеська міська рада змінила цільове призначення та передала в колективну та приватну власність майже 50 гектарів земель природоохоронного оздоровчо-рекреаційного призначення. Хоча ці землі відносилися винятково до державної форми власності і не підлягали будь-якому передаванню без відома Верховної Ради України.
За невиправдано низькими цінами здійснювався продаж земельних ділянок так званого несільськогосподарського призначення. Як наслідок, “загублено”, за дуже скромними підрахунками, ще 36 млн гривень, з них третина тільки за останні півтора року.
Але й це ще не все. Трохи відпочинь, читачу, щоб подужати ще одну “новину”. За останні п’ять з половиною років втрати міського бюджету склали 114 млн гривень. А якщо виходити зі сформованих нині цін на вторинному ринку, то йдеться про “кругленьку” суму – понад 500 млн гривень. При цьому безповоротно втрачено ділянки землі оздоровчого та рекреаційного призначення, цінність яких, як відомо, жодними доларами не виміряти.
А далі перейдемо до подробиць. І щоб вгамувати якоюсь мірою інформаційний голод одеситів, розповімо їм, як усе це робилося на практиці.
З 1 січня 2003 року було зареєстровано близько 400 договорів на оренду земельних ділянок. Оплата за ухвалою сесій міськради встановлювалася в процентному відношенні до грошової оцінки землі. Згідно зі ст. 21 Закону України “Про оренду землі” максимальна річна орендна плата встановлюється в розмірі 10 відсотків. Але це правило не для одеських керівників. Де є максимум, там, як відомо, мусить бути й мінімум. І встановлюється норма лише 4 відсотки. Чи не правда, завидна турбота про “бідних” товстосумів Одеси?
До особливих орендарів і ставлення тричі особливе. Тут перед ними хіба що килимової доріжки не розстеляли та оплесками з оркестром не зустрічали. А інше, як то кажуть, по повній програмі.
Ось тільки два приклади. З підприємством “СКВО” було укладено договір на 49 років на оренду ділянки землі площею 0,8 га для обслуговування офісно-житлового комплексу. А от навіть занижені чотири відсотки виявилися образливими для дуже дорогоцінних клієнтів. Тому опустили планку взагалі до одного відсотка, щоб злі язики не казали, що задурно віддали. Як наслідок, із 400 тисяч місто має в десять разів менше.
Той же підхід і до ТОВ “Таврія-В”, що розмахнулося на все місто. Бідному клієнтові теж виділили 0,92 гектара (!) землі в Аркадії по вулиці Піонерській, 28. Одесити та гості міста можуть щодня споглядати спішне будівництво, яке незабаром затьмарить обеліск міста-героя на площі 10 Квітня, і прикриє огляд для трамваїв, що тут розвертаються. Цьому власникові багатьох супермаркетів теж пішли назустріч і встановили орендну плату в розмірі одного відсотка нормативної грошової оцінки землі. А це якісь 39,7 тис. гривень на рік. Чи не правда, дуже дивна, щоб не сказати більше, арифметика, коли в цьому приморському регіоні ціна кожної сотки землі підскакує за 10 тисяч доларів США.
І ще про гроші. Створюється враження, що міському бюджету вони просто не потрібні, і їхнє надходження йде нестримним потоком. Тільки підставляй кишені, даруйте.
А насправді все зовсім інакше. Жоден орган виконавчої влади міста не веде облік нарахування орендної плати, її відповідності до нормативних вимог і своєчасної сплати. Жодного контролю за ходом відповідальних грошових операцій, як і за великою заборгованістю орендарів, що накопичується. І жодної повної достовірної інформації. Усе це таємниця за сімома печатками.
А тепер про те, яка склалася система продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення. У 2003 році декількома рішеннями міської ради було визначено 31 таку ділянку. Договорів було укладено назагал 18. Наступного року в переліку з’явилися 23 адреси, зате договорів закупівлі-продажу укладено вдвічі більше.
За цією голою статистикою ховається багато що. Скажімо, в першому разі йшлося про багато земельних ділянок, що перейшли “у спадщину” з радянських часів заводам і іншим промисловим підприємствам. Тепер, коли за землю треба платити, багато хто почав відмовлятися від зайвої площі. Ось для таких ділянок треба було знайти покупців. Але ніхто не морочив собі голову цією витівкою. В засобах масової інформації марно шукати оголошення про продаж. А забігаючи трохи вперед, скажемо, що за останні три роки продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення взагалі здійснювався без попередніх конкурсів і земельних аукціонів, що є брутальним порушенням законодавства.
Але якщо в промисловій зоні такі ділянки іноді залишаються поки що незатребуваними, то в інших районах претендентів багато, і вибір відбувається лише самій міськраді відомими шляхами. Так, поза списками, затвердженими на сесії міськради, ТОВ “Лукойл” (Одеський нафтопереробний завод) виділено ділянку 18 гектарів по вулиці Шкодова гора, 1. Виділялися додаткові ділянки і фізичним особам.
А щоб уникнути конкурсів і аукціонів, провадиться суто “одеська” акція. Ділянки спочатку даються в оренду, і буквально через кілька днів оформлюються документи на купівлю-продаж тому ж клієнтові. Так було з ТОВ “Вуаль”, ТОВ “Діана-Н” і деякими іншими, мабуть, дуже бажаними клієнтами.
На те, що ці взаємини мали далеко не однозначний характер, вказує такий факт. У жовтні 2002 року міськрада ухвалює: хто внесе оплату за куплену ділянку до 31 грудня, той і платитиме на 20 відсотків менше. Це положення проіснувало й весь наступний рік, що принесло ще одну втрату коштів у сумі близько мільйона гривень.
Тепер про факти брутальних порушень законодавства з боку конкретних керівників обласного і міського масштабу, що погріли руки на цих самих ділянках.
Це колишні начальники управління охорони об’єктів культурної спадщини, які, користуючись своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, передали в оренду за навмисне заниженими ставками будівлі школи колишнього дитячого містечка. Внаслідок цього бюджет втратив майже 250 тисяч гривень. Хоча сума досить умовна. Адже до будинків було “пристібнуто” солідну ділянку землі. Одесити зрозуміли, що йдеться про рекламовану раніше школу “АСТР”, яку очолює дочка Руслана Боделана. А за особливі заслуги В.Ф. Палієнко згодом став заступником голови виконкому міськради. Що й казати, дуже потрібною людиною виявився, тому треба було тримати під рукою.
Зловживали й посадовці інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Одеси. Вони без будь-яких на те підстав дали дозвіл ТОВ “Міський центр стратегічних розробок” на провадження будівельних робіт по вулиці Канатній, 15, внаслідок чого було цілком зруйновано пам’ятку архітектури – будинок графа Волконського. Чи не правда, досить дивне починання для тих, хто повинен займатися стратегічними розробками?
Не уник спокуси й колишній директор Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова І.М. Логай. Він слізно звернувся до колишнього мера міста з проханням про відчуження від території НДІ скромних 0,45 гектара землі. Яка була при цьому мотивація, ми не знаємо. Але прохання, всупереч усім законам, було задоволено. А далі все пішло за відомою схемою. Ділянку поділили між трьома приватними особами. Ось така “дитяча витівка” принесла місту збитку на 1,5 млн гривень.
Ви запитаєте, а куди дивилося при цьому управління земельних ресурсів Одеського міськвиконкому. Виявляється, найчастіше дивиться в чужі кишені. Буквально недавно двох його працівників піймано на гарячому. Чиновники вимагали 800 доларів у приватного підприємця за невнесення в акт перевірки виявлених порушень. Підтверджується відомий вислів про те, що в Одесі завжди можна відкупитися.
Незначні спочатку порушення переростають у гучні карні злочини. Прокуратурою області заведено справу за фактами незаконного вилучення 5,3 га землі від покійного вже ЧМП та передання права на земельну власність ТОВ “Алькор”. Останні за таку акцію сплатили 5,2 млн гривень. А об’єкт “тягне” на всі 100 мільйонів. Справді, грабувати – то грабувати!
“Завдяки” зусиллям “Укрпрофздравниці” та її дочірнього підприємства в Одесі, яке багато років очолював К.Д. Жила та потуранню, а то й цілковитій підтримці міськради, кількість санаторно-курортних закладів із 28 доведено до 9, а їхня площа скоротилася на 65,44 (!) гектара. Чи варто казати, що це особливі землі рекреаційної зони, які й ціни не мають!
Ухвалою Одеської міськради від 28.01.2005 року для будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських будівель передано земельну ділянку 3,32 га, що належала санаторію ім. Горького, у приватну власність 35 фізичних осіб. Аналогічним чином були відчужені (а вірніше – захоплені) земельні ділянки санаторіїв “Дружба”, “Україна”, “Червоні зорі”, ім. Чувиріна, “Маяк”, “Примор’я”, “Мирний”, “Лермонтовський” і багато інших.
Наприклад, землі санаторію “Дружба” продавалися та перепродувалися кілька разів. Державний бюджет від цих злочинних дій втратив, з урахуванням середньої вартості земельної ділянки в Аркадії, 140 млн гривень.
Був вироблений цілий технологічний ланцюжок розграбування санаторних територій. Спочатку курортно-лікувальний заклад усіма правдами й неправдами доводився до банкрутства. Потім з’являвся спонсор-благодійник, що нібито ладен допомогти й у ремонті будинків, і в утриманні об’єктів, але за це йому треба “відстібнути” скромний, можна аварійний, будинок і гектар-другий землі. І місія ця здійснювалася за цілковитої підтримки і благословення міськради.
Так сталося і з санаторієм “Україна”, де було відібрано й передано приватним особам 0,8 га землі для 12 “вкрай нужденних” осіб. І фактично останні заволоділи земельною ділянкою, вартість якої на сьогоднішньому ринку складає понад 14 млн гривень. От такі, з дозволу сказати благодійники, що запустили свої щупальця та прибрали у власність землі санаторію ім. Чувиріна, “Зелений Мис” і багатьох уже перелічених закладів.
Брав у цих “іграх” особисту участь і Руслан Боделан. Скажімо, 27 березня 2003 року він звертається до голови правління ЗАТ “Укрпрофздравниця” Є.О. Колесника зі слізним проханням дати згоду на передання до земель міста ділянки на скромні 0,4 га і, звичайно, одержав великодушний дозвіл. За законодавством усе мусить бути інакше, але потрібна підстраховка, притуплення пильності особливо цікавих. Землю забирають у ЗАТ “Валентина”.
А що ж далі? А далі ця земельна ділянка 0,4 га по Курортному провулку, 2, була розподілена між 5 фізичними особами. Причому ділянки передані безкоштовно (?) у приватну власність для індивідуального дачного будівництва. Вельми щедрий подарунок вартістю два мільйони доларів США!
А в міськраді при цьому не перестають голосити, що немає грошей, що треба провести другу позику, що треба затягнути пояси та не нарікати на розбиті до неможливості дороги і мерзенне комунальне обслуговування.
Глибоко вдихнімо ще раз, любий читачу. Навіть вибіркова перевірка показала, що багато новобудов, що сьогодні піднімаються в престижних районах міста, ведуться, м’яко кажучи, незаконно, без наявності правоустановчих документів на землекористування. Чи не тому так ретельно поспішають, забиваючи палі і вдень, і вночі, виганяючи стіни та перекриття без вихідних і святкових днів. Думають: побудуємо, а потім усі докладеться: і земля, і відповідні документи. Адже так було не раз. Чи буде й у даному разі? Поживемо – побачимо.
А поки що повідомляємо деякі адреси незаконних будівництв. Це комплекс будинків за адресою проспект Шевченка, 4-а, де, виявляється, будівельні роботи веде ЗАТ “Футбольний клуб “Чорноморець”. А військова частина А-3095 “споруджує” незаконно будинок по вул. Маршала Говорова, 10-а, а Міністерство внутрішніх справ України (також незаконно!) виганяє поверхи по вулиці Піонерській, 20-б.
З порушенням законодавства ведуть будівництво ТОВ “Паляниця” ТОВ “Транс-ОЙЛ”, НП “Апро Инвест”, Одеський центр зайнятості, Одеський коньячний завод і багато інших. Це просто якесь безладдя!
Якщо взяти в руки олівець і ретельно порахувати, які і кому землі “відійшли” від територій курортів і будинків відпочинку, то виходить “безхазяйний” залишок не в скромних сотках, а гектарах. За них ніхто тривалий час не платить жодних податків. А це знову сотні тисяч, а то й мільйони гривень. По деяких ділянках, як не намагалися перевіряльники, інформацію так і не вдалося здобути. Воістину, “Terra incognita” в центрі Одеси.
Землі, займані оздоровчим комплексом “Турист” після деяких маніпуляцій “усохли” на 1,5 тисячі квадратних метрів. Це ж не голка, яку можна втратити і не знайти. Але якщо дуже хотіти, і при цьому скористатися послугами “добрих людей”, то скромні мрії збуваються. Втім, друзі-землевпорядники не тільки допомогли в “усушці й утрушуванні”, але і зменшили суму податку за один квадратний метр у 2 – 4 рази.
І що ж виходить у підсумку. Тільки по Приморському району використовується 17,8 га (!) землі без оплати. Мовляв, внаслідок затривалого роками оформлення документів. А вірніше, внаслідок заступництва, що дало можливість і грошей не платити (у бюджет, звичайно), і землею користуватися. А це знову 1,5 млн гривень.
Та ж картина, може меншою мірою, виявляється в інших районах міста. У Малиновському районі налічується понад 600 великих і малих підприємств, які досі не мають правоустановних документів на земельні ділянки. І не поспішають їх мати, якщо за такої ситуації і плати можна уникнути. І довели борг понад два мільйони гривень. Ми вже не говоримо про дрібніші “хитрощі”, коли земельні ділянки використовуються не за призначенням, передаються третім особам, на них провадиться будівництво об’єктів, організуються не передбачені сертифікатом трудової діяльності різні додаткові комерційні послуги тощо.
Наші читачі у своїх листах і дзвінках не раз із тривогою запитували: хто це забудовує узбережжя моря, порушуючи 100-метрову санітарну зону, вирубуючи й без того рідкі дерева та чагарники. Повного списку добути не вдалося. Але окремі адреси і виконавці є. Почнемо з ТОВ “Бульвар”, що затіяло будівництво на території природно-заповідної зони в парку ім. Шевченка. Начебто будують будинок для Поста № 1 біля пам’ятника Невідомому матросові. Хто там буде жити, ще побачимо. А поки що скажемо, що внаслідок будівельних робіт знищені газон та інші насадження. Довелося й будівництво призупинити.
На землях природно-заповідного фонду рекреаційно-оздоровчого комплексу – санаторію ім. Чкалова будівництво веде ТОВ “Магеллан”. Претензію йому пред’явлено просто сміховинну: неправильне складування будівельних матеріалів. Щоправда, штраф накладено на 26 тисяч гривень, і будівництво нібито призупинили.
У рекреаційній зоні веде будівництво чотирьох зблокованих двоповерхових котеджів МП “Вланев”. ПВФ “Одлес” жене поверхи адміністративно-готельного і житлового комплексу за адресою Фонтанська дорога, 123. Земельну ділянку поділено на три адреси. Тільки за однією є потрібні документи, за другою їх немає, а за третьою, що значиться як пожежний проїзд, оформлено знову на приватну особу.
Нещадній атаці піддався парк “Юність”, розташований на Літературній вулиці. Це восьма станція Фонтанської дороги. Та ж таки міська рада виділила тут ділянки приватним особам для будівництва житлових будинків, а вірніше, дач і котеджів. До справи взялося ЖБТ “Аркадійське”, що не церемонилося ні з насадженнями, ні з атрибутами парку. Вирішено роботи призупинити. Але Васько слухає і... веде далі свою будівельно-руйнівну справу.
А ось особливий приклад цілковитої зневаги закону та здорового глузду. Одеситам, особливо екологам, добре відомий “історичний” дуб “Чорна ніч”, якому судилося вирости на незручному для підприємців місці – за адресою провулок Матросова, 1. Яких тільки заходів не вживали захисники природи. Але все марно. Тут господар ПП “Кузнецова”. Хто за цим прізвищем – не знаємо. Але достеменно відомо, що всесильна особа. Інакше як зрозуміти, що на земельній ділянці, відведеній заповідному дубові, під виглядом реконструкції провадяться будівельні роботи. Ні прокуратура, ні інспекція МАБК Одеського міськвиконкому до порушника жодних заходів не вживають. Не помічає ситуації й Шевченківське відділення міліції, розташоване за сто кроків.
І все-таки не все так однозначно. Буває, екологи і справу заведуть, і матеріали відповідні підготують, і в суд подадуть. Але звідти часто йдуть осоромленими. Так, ухвалою Господарського суду Одеської області визнано права власності на об’єкти, розташовані в рекреаційній зоні пляжу Аркадія – кафе “Пато”, “Ірочка”, бар “Тропіканка”, пляжу “Ланжерон” – кафе “Шаланда”, “Міраж”, двоповерховий будинок пана Ф.О. Желєзняка, клуб моржів “Хвиля” і т.д. Приморський суд узяв під захист кафе “Еквадор”, “Ітака”, інших об’єктів в Аркадії та на Приморському бульварі і по вулиці Віри Інбер.
Така ж була реакція на багато позовів природозахисних органів у Київському та Малиновському районних судах.
Тепер, після намальованої далеко не повної картини жорстокого знищення рекреаційної зони вздовж морського узбережжя, стає зрозумілою розкручувана певний час міськрадою думка про те, що місто не можна назвати курортним, що для цього немає належних підстав. І ухвала з цього приводу на державному рівні ще з часів СРСР начебто не має належних підстав. А якщо, мовляв, говорити по суті, то вимогам лікувально-курортної зони відповідає хіба що скромний закуток на околиці Одеси за назвою “Куяльник”.
Тому скажемо кілька слів про цей “закуток”. Телеглядачі мали змогу влітку бачити багато передач із цього курорту, в диких бур’янах і руїнах. Хіба таким мусить бути ставлення до землі, “посипаної” грішми? А новою перевіркою встановлено ще один факт, що не вкладається в жодні рамки. Виявляється, ще 1985 року був затверджений проект так званих округів санітарної охорони об’єкта. За двадцять років положення цього проекту не враховані при оформленні документів про землекористування і, звичайно, кордонів цих самих немає в натурі.
Взагалі створюється враження, що на “Куяльник” чекає гірка доля вже згадуваних санаторіїв і курортів. Його доведуть до банкрутства, а там з’явиться благодійник-товстосум, що під найблагороднішим виглядом подасть спонсорську допомогу і попросить за це скромний напівзруйнований будинок. Далі – за вже описаним раніше сценарієм.
На жаль, навіть у такій дуже об’ємній статті неможливо перелічити всі факти брутальних, а скоріше злочинних порушень Земельного кодексу України. А що ж далі? – властиво запитує наш читач.
Хочемо втішити його й себе, що розмова ще далеко не закінчена. Вестиметься далі найближчим часом. Найімовірніше, в останні дні вересня, коли відбудеться чергове засідання робочої групи облдержадміністрації.
Які будуть підсумки заходів, вжитих облдержадміністрацією, – ми неодмінно повідомимо читачам.
