…Вона говорить по телефону:
– Ні, вибачте, сьогодні я не можу Вас прийняти, буду прибирати в домі, себе доводити до ладу. Приходьте завтра, це буде дуже добре: я варю борщ, і зможу почастувати Вас.
Катерина Георгіївна любить варити борщ, і виходить він у неї чудово. Вона й інші страви вміє і полюбляє готувати, але борщ – це домашня, фірмова...
Катерина Георгіївна Філімонова-Шутко народилася у 1907 році в Олександрії, що неподалік від Вознесенська, у сім’ї священика. Очевидно, через декілька років батько одержав парафію у невеликому містечку на південь від Варшави, і сім’я переїхала туди. Приклад і уроки батька, який все життя був не просто духовним пастирем, але й, як зараз сказали б, дуже “соціальною”, публічною людиною, який близько до серця приймав усі турботи та прикрощі своїх парафіян, виховали в Катерині Георгіївні добре й вимогливе почуття любові до людей, спокійну гідність та відповідальність у роботі.
А працювати їй на своєму віку, довжиною майже в усе ХХ сторіччя, довелося чимало. І в передвоєнному Києві на фабриці, і в Підмосков'ї, у роки війни на оборонному заводі, випускала парашути у вимотуючій голодній тризмінці... Після війни багато років пропрацювала в Одесі, в редакції газети “Защитник Родины”. Виховала і підняла, як говорять, сина, потім займалася онуком та онучкою. Зараз не нарадується на правнучку, яка живе в Москві...
Звичайно, 98 років – це не кругла дата, коли промовляють промови, підносять адреси та подарунки, а іноді навіть медалі або інші нагороди. Але й ця дата сама по собі викликає замилування та повагу до цієї спокійної, розумної та мужньої жінки, яка знає й любить життя у свої 98.
Вона живе одна в однокімнатній квартирі п'ятиповерхового будинку. Доля розметала найближчих їй людей по білому світу, але за будь-якої можливості вони приїжджають під її теплу руку, до її доброго серця, очей, які все розуміють. Вони телефонують їй звідусюди, діляться своїми досягненнями та турботами, запитують поради й навіть дослухаються до них. І, звичайно, їй допомагають в усьому чудові сусіди. А ще є газети, собака, телевізійні новини, фільми...
Найбільша любов, турбота та гордість Катерини Георгіївни – її син. Анатолій Михайлович Шутко – випускник Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О.С. Попова, доктор технічних наук, лауреат Державної премії СРСР, один із провідних спеціалістів у світі щодо радіометричних досліджень земної поверхні, володар Золотої медалі Ватикану за провадження цих робіт. Зараз він завідує лабораторією аерокосмічних досліджень Інституту радіотехніки та електроніки в Москві й одночасно є заступником директора дослідницького Центру НАСА при Алабамському Агротехнічному університеті в США. Три-чотири рази на рік він приїжджає до матері, а в інший час регулярно телефонує їй із будь-якої точки земної кулі. А Катерина Георгіївна знає по іменах усіх його співробітників, а половину із них – в обличчя, знає всі подробиці про його роботу – в Росії, в Україні, в Болгарії, Сполучених Штатах, Голландії...
Іноді вона виступає його секретарем і спокійно говорить по телефону далекому співрозмовнику, дивлячись у папірець, залишений сином півгодини тому:
– Ду ю вонт Анатолій? Пліз, колл афтер уан ауер. Хі віл кам бек... Він повернеться через годинку, передзвоніть...
Тридцятого вересня, у день народження, в будинку Катерини Георгіївни, як завжди, були родичі та сусіди, син та його друзі, телефонували онуки та племінники. На столі – пироги та салати, приготовлені господинею. Були тости та побажання. Катерина Георгіївна й сама може пригубити із скляночки червоного сухого та трохи шампанського.
Бажаючи іменинниці здоров'я, бадьорості, оптимізму, душевної рівноваги, ми її запевняємо: “Ми любимо вас, Катерино Георгіївно!”
