Погожого недільного ранку, повертаючись із ринку, я звернув увагу на дівчину дошкільного віку, яка, тримаючись за мамину руку, крокувала поруч з нею по тротуарній доріжці біля парку і щось жваво розповідала. На неї не можна було не звернути уваги: кучеряве волосся, пов’язане двома великими бантами у хвостики, щасливе, усміхнене обличчя з рожевими щічками, сяючі оченята, в яких потопали яскраві промінчики з блакитно-сонячного неба.
Раптом із кущів вистрибнуло руде пухнасте кошеня і прожогом побігло на дорогу.
– Киця, киця, – потягнулася рученятами дитина за втікаючою тваринкою, але та вже вибігла на проїжджу частину дороги. І саме в цю мить мене, велосипедистку, обігнав зелений легковичок, водію якого лише б трішечки загальмувати: кошеня ж бо швидко перебігало асфальтівку. Натомість водій ще додав швидкості, спрямувавши автомобіль на бідолашну тваринку. Кошеняті поталанило (якщо це ще можна назвати таланом) потрапити між колеса машини. Переверталося воно під легковичкою під розпачливий зойк дитини. Коли ж машина проїхала, кошеня, жалібно нявкаючи і спираючись на передні лапки, потягнуло за собою перебиті задні.
Мені важко у повній мірі передати словами, як у кущах надривно голосила травмована тваринка і як, розмазуючи кулачками сльози по, ще якусь хвилину тому щасливому обличчю, гірко плакала дівчинка, а матері ніяк не вдавалося її заспокоїти. Зате водій легковичка навіть не помітив, що його байдужість і бездушність до кошеняти в одну мить перетворили для дівчинки гарний, сонячний ранок в похмурий і непривітний день. Ніби уламок дитинства залишився на асфальті.
Більше всього в ту хвилину мені хотілося, щоб той водій подивився в дитячі очі, в яких уже не потопали сонячні промінчики, а розливалися біль і страждання.
Іноді ми, дорослі, робимо такі вчинки, над якими навіть не задумуємось. Не кажучи вже про те, щоб аналізувати їх, відверто подивитися на себе в цій ситуації сторонніми очима і просто збагнути і усвідомити, що такі наші дії можуть негативно впливати на вразливу дитячу душу, залишаючи в її свідомості болісні емоційні спогади.
