АБО ПРО ТЕ, ЯК МИСЛИВСЬКІ УГІДДЯ В ЗАПОВІДНІЙ ЗОНІ СТАЛИ ОБ'ЄКТОМ «ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ»
Від зустрічі з кореспондентом "Одеських вістей" директор Придунайського біосферного заповідника О.М. Волошкевич відмовився. Заявив, що об'єктивності від обласної газети не сподівається, пригадавши публікації про будівництво вітчизняного судноплавного каналу Дунай – Чорне море.
Наша газета справді не раз писала про ті блага, які дав економіці Придунав’я, тисячам працівників морегосподарського комплексу судноплавний канал. А також про те протистояння, що було з боку сусідньої держави, яка не бажає втрачати своєї монополії на "ворота" до європейської водної магістралі. Адміністрація заповідника, нагадаємо, теж виступала проти будівництва судноплавного каналу, адже він проходить по території, позначеної на картах зеленими кордонами, що гарантують флорі, фауні і хисткому ландшафтові дельти Дунаю недоторканність.
Особисто я поважаю позицію вітчизняних екологів, які стали на захист підвідомчої території. І вважаю за потрібне зважати на їхні аргументи. Саме тому, коли постало питання про іншу ділянку Дунайського біосферного заповідника – Стенцівсько-Жебріянівські плавні (СЖП), я передусім, зателефонувала О.М. Волошкевичу. Але, на жаль… Олександр Миколайович лише порадив вивчити матеріали, опубліковані в газетах "Дельта и человек" і "Дунайская заря", де викладено точку зору й докази адміністрації заповідника. Таким чином, замість інтерв'ю з директором, я змушена цитувати витяги з газет. Отже, про суть проблеми.
1998 року Указом Президента України Дунайському біосферному заповідникові було передано в постійне користування територію Стенцівсько-Жебріянівських плавнів площею 7143 гектари. "Діючи в інтересах місцевих природокористувачів, з огляду на історично сформовані традиції господарського використання природних ресурсів СЖП, адміністрація заповідника змогла переконати тодішнє керівництво Мінприроди не запроваджувати передбачений на цій території режим заповідної зони, який виключає всіляку господарську діяльність. Правове закріплення здобула пропозиція з боку заповідника віднести плавні до зони регульованого заповідного режиму. Це дозволило зберегти такі важливі види господарського використання плавнів, як полювання та рибальство", – пише "Дельта и человек".
Далі. 1999 року було укладено, а 2002-го – переукладено договір про умови ведення полювання і мисливського господарювання на території плавнів між заповідником – як користувачем земельною ділянкою, і Кілійською районною організацією мисливців і рибалок (КРОМР) – як традиційним користувачем цих угідь.
Минув час, і між партнерами вкрай загострилися відносини. Зрештою адміністрація заповідника виступила з ініціативою розірвати договір з громадською організацією.
Чим же незадоволений заповідник?
Погортаємо газету "Дельта и человек". Перше: були порушення фінансових зобов'язань з боку КРОМР. Ідеться про 10 тисяч гривень, які щороку перераховуються громадською організацією на рахунок заповідника, але з порушенням термінів. Тут потрібно відзначити, що плата за користування мисливськими угіддями згідно зі ст.24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", запроваджується лише з 2010 року. Проте КРОМР, відповідно до договору, вносить плату. Так, у 2002 – 2003 роках заповідникові було перераховано 32,6 тис. грн.
Друге: працівники заповідника запевняють, що єгері при "потуранні з боку керівництва КРОМР масштабно займалися і займаються рибним браконьєрством і прихищають інших браконьєрів". Так, сидіти на бочці меду з ложкою і не зачерпнути?.. Але наскільки масштабні зловживання службовим становищем? В газеті називається лише один викритий у браконьєрстві єгер. Його вже звільнено. Своєю чергою на сторінках районної газети "Наше время" мисливці розповідають про те, що і серед працівників заповідника теж не всі святі, і наводять аналогічний факт браконьєрства.
Третя претензія: науковці заповідника стверджують, що в плані відновлення ресурсів плавнів громадська організація працює неефективно і наводять такий приклад. КРОМР було виготовлено 1 тисячу штучних гнізд, близько 50 з них були обстежені працівниками заповідника, і "практично жодне не було птахами освоєне". Зразки цих гнізд були направлені на експертизу орнітологам Азово-Чорноморської орнітологічної станції НАН, в експертному висновку говориться: "Дикі качки, гуси і лисухи не займуть жодного з цих "гнізд", тобто ефективність цієї роботи дорівнює нулю, марно витрачено час, робоча сила та кошти. Бачу непрофесійність, виразне бажання окозамилювання…"А ось що пише начальник Придунайської регіональної інспекції Р. Браткова: "На виконання заходів щодо охорони і відтворення мисливських тварин, включаючи біотехнічні заходи, при плані 5839 грн витрачено: 2003 року – 6042 грн, 2004 р. – 25840 грн. Щорічні перевірки, що проводяться мисливствознавцем Ізмаїльського держлісгоспу і держінспектором Придунайської регіональної інспекції щодо дотримання природоохоронного законодавства при мисливському господарюванні Кілійським КРОМР, значних порушень не виявили".
На сторінках газети "Дельта и человек" науковці заповідника висувають товариству мисливців і рибалок претензії щодо експлуатації шлюзів, виконання меліоративних робіт, порушення цілісності дамб. Громадська організація, своєю чергою, відперечує на сторінках районної газети. Публікації опонентів сповнені натяків на особисті інтереси.
Протистояння сторін зайшло далеко. Тому група депутатів Кілійської районної ради – М. Іванов, О. Євтюхов, Д. Молдован, І. Наньєв і М. Разумний звернулися з відповідним депутатським запитом, який було розглянуто на жовтневому пленарному засіданні. Депутати зокрема пишуть: "Для здійснення своєї діяльності Кілійське районне товариство мисливців і рибалок уклало договір про мисливське господарювання з обласним управлінням Держкомітету лісового господарства і, відповідно до ухвали Одеської облради, одержало всі необхідні узгодження від власників і користувачів територіями. Відповідний договір було укладено і з Дунайським біосферним заповідником… За час свого існування товариство створило належну матеріальну базу, здійснило і далі здійснює капіталовкладення, передусім, у природовідновлювальні заходи… Саме Кілійське районне товариство мисливців і рибалок… цілком і доступно задовольняє інтереси мисливців і рибалокнасамперед, тих, що мешкають у Кілійському районі. Проте Дунайський біосферний заповідник розвиває ініціативу розриву договору… Це призведе до того, що будуть ущемлені інтереси як мисливців і рибалок, що мешкають у Кілійському районі, так і інших громадян. Про це свідчить досвід Ізмаїльського і Ренійського районів".
Наведемо думку начальниці Придунайської регіональної інспекції Р. Браткової: "Вважаю, що вагомих причин для дострокового припинення права користування мисливськими угіддями Кілійським районним товариством мисливців і рибалок немає. Щодо бажання Дунайського біосферного заповідника розірвати договір з КРОМР і укласти аналогічний договір з більш вигідним у матеріальному плані мисливським користувачем треба сказати таке. Передання мисливських угідь комерційній структурі призведе до того, що місцевим, рядовим мисливцям, буде перекрито доступ до мисливських угідь через астрономічні ціни на ліцензії та відстрільні картки, що може викликати соціальний вибух. Наочним прикладом є створення мисливського господарства ТОВ "Дельта Дунаю" на території Ізмаїльського і Ренійського районів. Заплатити 750 грн за ліцензію на кабана простому смертному не по кишені! Місцеві мисливці позбулися традиційного полювання в Кугурлуйських плавнях. Після численних мітингів і скарг до керівництва країни для жителів прилеглих сіл було встановлено пільги на відстрільні картки, але полювати вони мають право лише в "резервації", де мало дичини. В цінні мисливські угіддя їм доступу немає!"
Начальниця Придунайської регіональної інспекції дійшла висновку, що "важливу роль у конфронтації відіграло некоректне поводження керівництва КРОМР стосовно колективу ДБЗ".
Депутати запропонували, і сесія підтримала, створити комісію для вивчення проблем, що виникли у мисливських угіддях Стенцівсько-Жебріянівських плавнів. Представники заповідника, на жаль, відмовилися увійти до складу цієї комісії.
Загальновідомо, що попит породжує пропозицію. Сьогоднішній день є платоспроможний попит на мисливські угіддя Нижнього Дунаю, зокрема вищезазначені плавні. Подобається нам це чи ні, але в лоно незайманої природи летять хлопці на джипах – і ладні за відпочинок на зеленій травичці платити "зеленими". Слід шукати способу задовольнити цей попит. Голова КРОМР С. Скопкін вважає, що це можна зробити в межах тієї ж громадської організації, яка реалізує відстрільні картки не лише членам своєї організації, але й кожному охочому. А. Волошкевич пише: "Цілком назріло завдання створення альтернативного КРОМР мисливського товариства".
Якщо говорити без лукавства, то проблеми, пов'язані з штучними гніздами, дамбами, шлюзами тощо розв'язанні у робочому порядку – аби бажання! Але бажання немає. А як дивиться на війну за мисливські угіддя районна влада? Голова Кілійської райдержадміністрації Олег Анатолійович Гречанний, виступаючи на згаданій сесії районної ради, сказав: “Нехай сторони розв’язують конфлікт у судовому порядку”.
Якщо підходити до проблеми формально, то представник Президента має рацію. Проте треба зважати враховувати, що наше законодавство – воно, даруйте, як дишло. Припустім, заповідникові вдасться розірвати договір, а потім у Стенцівсько-Жебріянівських плавнях з'явиться комерційна організація, яка надаватиме послуги заможним світу цього. Тоді, що діяти з третьою статтею Закону України "Про мисливське господарство і полювання", яка виголошує, що мисливські тварини є власністю народу України? А не жменьки товстосумів! Адже люди прийдуть до стін Кілійської райдержадміністрації з плакатами, вимагаючи здійснення своїх законних прав! І Олег Анатолійович тільки безпорадно розведе руками. Як зараз це роблять його колеги в Ізмаїлі й Рені.
Не можна не зважати, що в Кілійському районі щодо риболовлі, полювання та інших контактів людини з природою куди набагато глибші традиції. І не шанувати їх не можна.
Щоб дійти мудрого розв’язання, мабуть, треба, передусім, відповісти на одне запитання: хто в домі господар? Дунайський біосферний заповідник, як користувач земельною ділянкою, – і годі?..
Мені здається, що депутати районної ради добре вчинили, втрутившись у конфлікт, створивши спеціальну комісію, яка напевне дасть принципову оцінку – як керівництву КРОМР, так і позиції адміністрації заповідника.
І наостанок. Щодо об'єктивності ЗМІ. Об'єктивність – це коли на одній газетній сторінці наводяться всі точки зору. Істина зазвичай десь посередині. Читач її знайде.
