Перш ніж зануритися з головою у нові передвиборні перегони, варто зупинитися й озирнутися назад. Що зроблено? Які проблеми залишилися кровоточити? Розмову в такому ключі ми запропонували голові Ренійської районної ради Миколі Михайловичу АНГЕЛОВСЬКОМУ.
– Знаєте, справді є про що розповісти. Повноваження депутатського корпусу Ренійської районної ради четвертого скликання почалися з квітня 2002 року. Багато що зроблено в реалізації програм соціально-економічного та культурного розвитку. Газифіковано всі міські школи, дитячі садки району. Також газифіковано поліклініку і районну лікарню, районний Будинок культури, Школу мистецтв, Центр дитячої творчості, будинок райвідділу міліції. Це дуже великий обсяг робіт, який фінансувався з районної скарбниці. Крім цього, нам вдавалося залучати кошти з інших бюджетів. Таким чином було споруджено і здано в експлуатацію нову школу в селі Лиманське, у цьому ж населеному пункті збудовано артезіанську свердловину. У новому будинку працює Новосільська сільська рада. У Рені відкрився офіс Агенції транскордонної співпраці "Єврорегіон "Нижній Дунай". Здано в експлуатацію міжнародний пункт пропуску Рені – Джурджулешти. Відремонтовано спортивний зал у ЗОШ № 1 і споруджено новий спортивний майданчик у ЗОШ № 3. Буквально цими днями ми подали природний газ до Нагорненської школи, що коштувало районному бюджету 160 тисяч гривень. Нині впритул займаємося капітальним ремонтом і газифікацією районного історико-краєзнавчого музею. Попри те, що Державний бюджет 2005 року називають бюджетом проїдання, нам, на районному рівні, вдалося цілком виконати програму соціально-економічного розвитку, на яку було закладено 800 тисяч гривень.
– Миколо Михайловичу, якщо порівняти бюджет району 2002 і 2005 років – у чому їхня відмінність?
– Спостерігається динаміка зростання планової суми загального фонду бюджету. Якщо у 2002 році вона становила 15 мільйонів гривень, то в поточному – 25 мільйонів. Це пов'язано, насамперед, із збільшенням мінімальної заробітної плати і підвищенням заробітної плати працівників освіти, охорони здоров'я та інших сфер. Відчув бюджет стабілізацію роботи Ренійського порту, адже його частка становить добрих 30%. 11 листопада Ренійський порт перевантажив 2,5 мільйона тонн вантажів, тим самим виконавши річний план. Рік тому місячний фонд оплати праці на цьому підприємстві складав 1,2 мільйона, а сьогодні – 1,7 мільйона гривень. Якщо у 2002 році нам вдалося виконати бюджет на 92,5%, то за результатами виконання бюджету поточного року за 9 місяців досягли 103%.
– Миколо Михайловичу, поряд з цим залишилися об'єкти, на які так і не прийшло свято червоної стрічечки.
– Так. Ми й далі розв’язуємо проблеми, пов'язані із спорудженням Будинку культури в селі Нагірне, у чому маємо допомогу з боку народного депутата Ю.Б. Крука. Не вдалося нам завершити ремонт Котловинського будинку культури, хоча на цей об'єкт пішло загалом 300 тисяч гривень, і багато в чому це заслуга депутата облради від Ренійського району В.М. Новацького. На порядку денному стоять питання ремонту і газифікації амбулаторії в селі Новосільське, де ми, знову ж, консолідуємо кошти обласного, районного та сільського бюджетів. Триває спорудження станції водопостачання другого підйому в місті Рені – за допомогою обласного бюджету. У Рені почали споруджувати житлові будинки для потерпілих від повені – надійшли гроші з резервного фонду Державного бюджету. Займаємося і ремонтом та реконструкцією доріг, залучаючи як бюджетні, так і спонсорські кошти. Нещодавно розпочалася реконструкція Свято-Вознесенського храму, у чому чималих зусиль докладає депутат обласної ради С.Г. Арабаджи.
– Плани на перспективу? Хоча, мабуть, їх вже потрібно буде втілювати іншому депутатському корпусові.
– Велика частина запланованого мала здійснитися в межах державної програми розвитку Нижнього Придунав’я, що, на превеликий жаль, залишилося на папері. Але, все ж, не втратила свого значення. Це і завершення спорудження будинку районної поліклініки, будівництво поромної переправи Орлівка – Ісакча, газифікація Лиманського – це єдине в нашому районі село, яке ще не одержало дешевого палива.
– Після виборів Президента у Ренійській райдержадміністрації відбулася заміна кадрів. Судячи з результатів колегії облдержадміністрації, яка відбулася наприкінці жовтня, Ренійський район втратив свої позиції. Так, заборгованість із зарплати з 1 січня по 1 жовтня 2005 року збільшилася у 14,5 раза, тоді як у середньому по області – у 1,5 раза. Якщо в середньому на Одещині заборгованість за сплатами до бюджету збільшилася на 13,1%, то в Ренійському районі – у 2,4 раза. Заборгованість перед Пенсійним фондом в Одеській області зросла на 31,3%, а в цьому районі – у 2,3 раза. Миколо Михайловичу, чи не вважаєте Ви, що ці провали – свідчення непрофесійності нової команди?
– Політики не раз відзначали наявність кадрової кризи – не лише на місцях, але й у державі загалом. Формування керівника – це тривалий процес, що включає в себе здобування знань, надбання досвіду в процесі роботи. Державне та місцеве керування – це специфічна сфера діяльності. Традиційно в роки незалежності ми самі готували кандидатів на посади керівників, формували кадровий резерв. На жаль, основою кадрової політики теперішнього керівництва стала партійна приналежність. Крім цього, у нас у районі затривав процес призначення: довго ми чекали першого заступника з питань транспорту, зв'язку, економіки і житлово-комунального господарства. Лише недавно було призначено заступника із соціальних питань. Це, зрозуміло, не могло не позначитися на роботі. Щодо заборгованості за заробітною платою та іншими виплатами, то 80% від загальної суми припадає на підприємства АПК, що свідчить про складну ситуацію в сільському господарстві. Через зростаючі ціни на паливо, високі банківські кредитні ставки, низьку ціну на зерно та низку інших проблем, в аграрному секторі з'явилася заборгованість з виплати заробітної плати та інших сплат. Агропромисловий комплекс полишився без відповідної уваги з боку держави. Але ми працюємо: якщо станом на 1 жовтня заборгованість за зарплатою становила 197 тис. грн, то на 1 листопада ми її скоротили на 24 тисячі, до кінця року, сподіваюся, скоротимо до мінімуму.
– Як, на Ваш погляд, відбулися реформи в агропромисловому комплексі району?
– Мене, як аграрія, дуже хвилюють проблеми сільського господарства. Селяни одержали державні акти на землю, але не можуть цією землею скористатися через відсутність коштів, бо земельна реформа фінансово не забезпечена. Щороку гіршає ситуація у тваринництві. Проблемним питанням є стан соціальної інфраструктури на селі. Сільські ради не мають коштів, а господарства вже не спроможні допомогти. Ми сьогодні мусили сказати слова подяки керівникам наших СВК, які вкладають кошти в газифікацію сіл району – сподіваючись на те, що держава поверне ці кошти – відповідно до чинного законодавства. Борг перед Ренійським районом з боку держави – близько 4 мільйонів гривень, проте наші зусилля у поверненні вкладених коштів, на жаль, виявилися безнадійними.
– Робота якого сільського голови Вам імпонує?
– Хотів би відзначити Новосільського сільського голову Михайла Миколайовича Лучка. В селі споруджено чудову школу, новий будинок сільської ради; населений пункт газифікований і є центром національного історико-культурного розвитку в районі. Запорука успіху в тому, що в Новосільському єдиною командою працюють сільська рада, базове СВК, школа, дитячий садок, амбулаторія. Намагаються працювати на благо своїх громад також Петро Васильович Дахина – село Плавні, і ветеран місцевого самоврядування Савелій Петрович Чакир – село Котловина.
– Миколо Михайловичу, за неповні чотири роки роботи на посаді голови Ренійської районної ради у Вас склався імідж великого миротворця. Чому саме цей аспект у роботі так важливий для Вас? І чи навмисне Ви залишатися миротворцем у наступній передвиборній боротьбі?
– Останні три з половиною роки були одночасно дуже складними і цікавими у моєму житті. Мені вдалося попрацювати з трьома головами Ренійської райдержадміністрації. Це люди не лише різних вікових категорій, але і неоднакових характерів, складу ума та інтересів. З кожним з них ми працювали і працюємо згуртовано. За багатьма питаннями ми не сходилися в поглядах з Володимиром Васильовичем Чумаченком, з Сергієм Олександровичем Козієм, але всі питання розв’язувалися на благо людей, і я їм дуже вдячний за спільну плідну роботу. Ми залишилися друзями, і нині підтримуємо контакти. Районна рада є консолідуючою складовою всіх галузей влади і політичних партій. І потім: миротворчість – це основа християнства. Я – християнин, я знаю, який важливий мир. Щодо майбутньої передвиборної кампанії. Можливо, політичні погляди в нас різні, але завдання – одне. Лише спільними зусиллями – практика це підтвердила сотні разів – ми можемо чогось домогтися.
Розуміючи це, я завжди закликав і закликаю співвітчизників, своїх земляків перекувати мечі на орала.
