Енергетична тема продовжує залишатися в центрі уваги української громадськості. Одесити знають, наскільки підступними і непередбачуваними бувають місцеві зими, і з якими побутовими неприємностями вони пов’язані. Серед цих неприємностей не останнє місце посідають відключення електроенергії. Звинувачувати в цьому самих енергетиків в більшості випадків не варто. Устаткування старе, зношене, а навантаження взимку зростають.
Більше того, Одеська область не має власних джерел енергопостачання, за винятком Одеської ТЕЦ, яка покриває лише 4% потреб регіону в електроенергії. Ані до розвалу Радянського Союзу, ані після нього центральна влада так і не затурбувалася розвитком енергетики в регіоні.
Вже доводилося писати про критичне становище з енергопостачанням Півдня Одеської області, який одержує електроенергію від Молдавської ДРЕС (“Енергетичний капкан” – “ОВ”, 28 жовтня 2005 р.). На даний час слід ще раз пригадати, яке значення має ця електростанція для регіону.
Як відомо, Україна запропонувала Молдові та іншим країнам об’єднання ГУАМ створити “Придунайський енергетичний міст”. З ініціативою цього проекту на початку нинішнього року виступила Одеська обласна рада, яку на той час очолював Сергій Гриневецький. Зацікавленість одеситів в проекті очевидна – розвиток енергетичних потужностей, зокрема будівництво в Ізмаїльському енергорайоні парогазової електростанції, дозволило б посилити енергетичну самодостатність Одеської області і, зокрема, зменшити залежність Придунав’я від постачань електроенергії від Молдавської ДРЕС.
Проект був позитивно сприйнятий не тільки в Києві, але і в Кишиневі. Секретар РНБО Анатолій Кінах нещодавно заявив, що Україна готова спорудити електроенергетичний міст до Молдови. Правда, поки що не зрозуміло, що мається на увазі.
Зацікавленість молдаван в українському мості очевидна. Будівництво нових молдавських енергетичних потужностей розпочнеться наступного року. А поки що Молдавська ДРЕС планує підвищити тарифи на електроенергію з 3,05 до 4,08 цента за кВт/годину, мотивуючи це зростаючими збитками електростанції. Якщо в 2004 році вартість природногу газу складала 50 доларів за тис. куб. метрів, то зараз Молдавська ДРЕС купує російський газ за ціною 87 доларів.
“Будувати мости я не вмію, ми займаємося енергетикою, – заявив нещодавно генеральний директор Молдавської ДРЕС Сергій Сисков. – Сьогодні в Україні тариф на електроенергію складає 3,5 цента за кВт/годину, притому, що вартість природного газу, що постачається з Росії, – 50 доларів за тисячу куб. метрів. Якщо ціна російського природного газу буде збільшена для України до 80 доларів (приблизно до тієї ціни, за якою одержує газ Молдавська ДРЕС), отже, тарифи українських постачальників електроенергії зростуть в 1,6 раза. Після додавання витрат на транспортування, на підставі розрахунків виходить, що вартість української електроенергії для Молдови складе, як мінімум, 4-5 центів за 1 кВт/годину”.
На думку молдавських енергетиків, надії Молдавії на українську електроенергію виглядають проблематичнішіми, якщо брати до уваги можливість збільшення “Газпромом” з 2006 року ціни на природний газ для України до 160 доларів за тисячу куб. метрів. При такому розвитку подій українська електроенергія виявиться занадто дорогою для забезпечення 70 відсотків енергоспоживання внутрішнього ринку Молдавії.
Проте “Придунайський енергетичний міст” будувати треба. Мотивація тут не тільки економічного плану. Питання створення нових енергетичних потужностей необхідно розглядати в контексті національної безпеки.
Від енергопостачання з МДРЕС залежить не тільки Придунав’я. З п’яти підстанцій 330 кв. Одеських магістральних електромереж чотири пов’язані високовольтними лініями з молдавською електростанцією. Відділення МДРЕС від мереж Об’єднаної енергосистеми України може викликати своєрідну ланцюгову реакцію, яка призведе не тільки до повного знеструмлення південно-західної частини Одеського регіону (а це десь вісім районів), але й до порушення електропостачання великої частини Одеси. І це не страшилка, а цілком можливий варіант подій.
Сьогодні з 12 енергоблоків Молдавської ДРЕС працює два-три (іноді говорять і про один енергоблок), тоді, як за раніше встановленими нормами наполегливої праці станції в період зимових навантажень мають працювати чотири. “Страхування” у вигляді додаткових енергетичних потужностей в Одеській області просто немає.
Вихід один – найближчим часом необхідно ухвалення політичного рішення щодо розвитку енергетичних потужностей в Одеському регіоні. Скоріш за все, проблема вирішуватиметься вже після парламентських виборів. І багато чого залежить від того, наскільки сили, які прийшли до влади як на центральному, так і на регіональному рівнях, усвідомлюють стратегічну значимість цієї проблеми для області і України в цілому.
