говорить Великодолинський селищний голова Олександр Лаврентійович Базелян
– Олександре Лаврентійовичу, згадую Ваш виступ на одній із сесій райради, коли Ви спокійно, але дуже наполегливо обстоювали «велике будівництво» – нову селищну лікарню. Судячи з усього, вдалося вборонити…
– Почну з головного: привчив себе не ділити справи на “великі” та “малі”. Кожна з них, якщо йде на користь людям, має сенс. Що стосується “великого будівництва”, то ви самі сьогодні побачили – за короткий термін виконано величезну роботу. Вже вигнано перший поверх із червоної цегли. Додамо до цього підготовчі роботи, фундамент і раніше підготовлену техдокументацію... Відступати ми не мали права – за нами здоров’я людей, а це сьогодні найвище благо для кожної людини.
Загалом вартість цього об’єкта складає понад 11 мільйонів гривень. Селищна рада свої півмільйона вже виділила. Сподіваємося й на допомогу райдержадміністрації – до кінця року нам обіцяли мільйон гривень, зрозуміло, що за наявності фінансів вони мусять надійти. Новобудова освячена батюшкою, тут уже побували багато керівників, і зокрема й голова облради Ф.І. Влад.
– Головний лікар Великодолинської селищної лікарні Володимир Антонович Кривицький у бесіді зі мною наголосив, що за таких темпів та уваги до об’єкта, можна здати його й раніше, ніж за три роки…
– Він має рацію. Для нас найголовніше знайти джерела фінансування. Гроші ніколи не лежать під ногами, а тим більше в наш час. Намагаємося заробляти їх самі. Новобудова триває, але й до старенької лікарні на 50 ліжкомісць не соромно зайти, тут зроблено ремонт. Охайно, тепло…
– В одній із палат лежала пенсіонерка Марія Петрівна Цимбалюк, яка сказала, що деякі хворі навіть не хочуть із лікарні додому йти…
– Лікарі в нас справді чудові, а головлікар не тільки хороший фахівець, але й дуже добрий адміністратор. Він переїхав до нашого селища з Миколаївської області, де керував охороною здоров’я в одному з районів. Завдяки зусиллям медиків, нам удалося організувати в лікарні триразове харчування. Зрозуміло, що “котлети по-київськи” тут щодня не пропонують, але на перші страви, другі, а найголовніше, – овочі, фрукти, багаті на вітаміни, ми спроможні. До того ж, багато хто одержує харчі з дому.
– Але й ті, хто не одержує, зважаючи на все, не скаржаться. В їдальні мені нахвалювали обід – домашній наваристий суп, овочеві голубці, компот…
– Якщо щиро, то головлікар Володимир Антонович іноді мене “дістає”, як зараз модно говорити, своїми візитами та проханнями… Але де дітися – у нього найвразливіше місце… До того ж, із першого дня, коли він розпочав роботу, домовилися з ним – працюватимемо, а не вдаватимемо ніби працюємо… І ось наслідок: за вікнами старої відремонтованої лікарні ростуть поверхи нової. А він уже носиться з іще одним проектом – у майбутньому підготувати житло для молодих лікарів-фахівців, адже без квартири важко закріпити їх у будь-якому місці.
– До речі, коли вже зайшло про молодь, – Вас називають її захисником і помічником. Про це я вже писала в інтерв’ю з Юрієм Нікітинським, лідером молодіжного руху у Великодолинському…
– Тут не треба відкривати жодних Америк. Якщо для тих, хто закінчив середню школу, технікум або вуз, немає годящої роботи, пристойної зарплати, то красиві гасла та заклики звучать просто, як знущання. Так, молодим жити в майбутньому, але трудитися, добре заробляти їм треба вже сьогодні. До того ж, молодь хоче жити по-новому, тобто щодня дедалі краще... Тож робочі місця в нас на першому місці. В одній статті не можу перелічити всі підприємства, але найбільші назву. Це, наприклад, Великодолинський завод ЗБК, Аккаржанський із випуску залізобетонних виробів. У ЗАТ “Вікторія” займаються переробкою винограду, а у ВАТ “Перемога” його вирощуванням.
– Особисто я мало вірю, що випускників коледжів і вузів можна привабити випуском бетонних панелей або підв’язуванням виноградної лози… Тим більше, що під боком “7-й кілометр”…
– Згоден. Тому ми й розвиваємо інші сфери – транспорт, торгівлю, побутове обслуговування. Майстерні з ремонту побутрадіотехніки, швейні, станції техобслуговування автомобілів, ринки – вибір чималий. Самих тільки підприємств торгівлі та харчування (різної форми власності) у нас близько вісімдесяти (!). Додамо до цього десятки фермерських господарств, транспортні та комунальні... Скажу більше, у таких фірм, як “Аквавінтекс”, “Формет”, “Артеміда” – хороша перспектива, а якщо говорити про “Інжпроект”, то завдяки цьому українсько-японському підприємству в нас успішно виконується інвестиційна програма з ремонту, техобслуговування та продажу знаменитих “тойот”.
– Тепер зрозуміло, чому у Великодолинському мешканців більше, ніж у самому райцентрі, зокрема й молоді…
– Так, від нас не їдуть геть, але життя, як будинок – його підвалини треба закладати глибоко й міцно. Тому соціальна сфера в нас – на першому плані. Квартирна черга в нас (на 12 тис. чоловік населення) невелика, здебільшого в ній бюджетники – вчителі, лікарі... Цього року одержала квартиру Е.Р. Піраковська, педагог середньої загальноосвітньої школи № 2. Є змога й власне житло побудувати, при цьому діє система гнучких знижок. Будматеріали місцевих заводів корінним мешканцям доставляють, не стягуючи плату за перевезення.
Ще один інвестиційний проект – фірма “Каркас – СМ” – будує житло в кредит. Такий кооператив вигідний передусім для молодих. При цьому за договором 10% квартир одержать знову ж таки наші бюджетники.
– Зважаючи на все, і “залишкові сфери” у вас не скривджені…
– Ні, в нас три міцні школи, два дитячі садки. Є простір і для майбутніх музикантів, спортсменів – школи цього профілю – гордість району. Відкрили ми і власний навчальний заклад, де готуємо фахівців сільського господарства рідкісного профілю. Тож і учням (1800 чоловік), і молодим людям (близько чотирьох тисяч) є де розвернутися. Для них три будинки культури, дві бібліотеки, де допоможуть і себе виказати, й інших оцінити. Негоже підліткам безцільно бродити по вулицях або коротати вечір з ігровими автоматами. У такому середовищі, без високої мети вони просто задихнуться…
– Духовна криза – це дуже серйозна проблема, але, мабуть, не єдина…
– Так, гострих питань у нас, як і скрізь, чимало. Сьогодні на першому місці – екологія, адже будівництво очисних споруд, дренажних систем потребує великих коштів. Вважаю, що недопрацьовуємо й за добробутом, вихованням побутової культури серед мешканців. Мені, колишньому педагогові, всі ці огріхи особливо впадають в око. Але, як мовиться, ліпше трудитись, аніж нудитись…
