Сьогодні день енергетика – свято світла і тепла. Але в багатьох назріває велике побоювання, як би воно не відбулося в них при свічках. Не тому, що люди настільки ощадливі, щоб виключити всі лампочки і сидіти в темряві, відмовитися від улюблених передач по телевізору або радіопрограм, перестати користуватися пральними машинами і перейти на прання вручну. І не тому, що вони занадто романтично сприймають цю професійну дату. А тому, що налаштовані скептично стосовно забезпечення регулярності електропостачання. Відключення світла, що почастішали, їх просто-напросто вже дійняли!

Традиційним, як вітання, в редакції газети стало запитання: «Ну що, сьогодні світло буде?» І відразу надходить новина, як по вулиці Канатній мешканці трьох будинків вийшли на дорогу і перекрили рух, бо не знайшли іншого способу звернути увагу на відключення їхніх квартир від електроживлення.

16 грудня телефонують колеги з Одеського обласного державного радіо: «Як у вас зі світлом?».

– Поки що горить, поспішаємо з версткою... Відключать – уся робота пропаде.

– А в нас на Троїцькій аварія. З 10 ранку не можемо вести радіомовлення, – говорить директор радіо Сергій Комар. – Сидимо при свічках.

– Нічого, – кажу, – ми при свічках навіть самого губернатора Василя Цушка приймали.

Але Комару від цього не легше. 24, 25 листопада не могли включити передавальну апаратуру майже всі 24 години. 29 листопада – протягом двох годин. Монтаж на комп'ютерах, зрозуміло, не провадився. План мовлення не виконувався. Рекламодавці незадоволені. Така робота загрожує фінансовими ускладненнями.

Періодично відключають від електроживлення будинки на Черемушках. Сусіди просиділи три дні, правда, не при свічках, а при світлі автомобільної лампи на акумуляторах. Раділи тільки діти: була вагома причина, щоб не робити уроки.

А дорослі люди запитують одне одного: що ж далі? Невже повертаються часи трирічної давності, коли енергетичний параліч охоплював цілі райони, зупинялися підприємства, і страждала вся індустріальна система. Тоді навіть термін придумали «віялове відключення». Невже в Міненерго України не враховують сумний досвід минулого і не вдаються до спроб знайти резервні джерела або розробити план переключень, перерозподілу енергії по об'єктах хай не стратегічної важливості, але від роботи яких також залежить забезпечення нормального рівня побуту тисяч городян? Чому воно не бере на себе відповідальності за ремонт побутової електроапаратури, яка зіпсувалася в результаті перепадів напруги? Чому вони не інформують про свої пошуки? ЗМІ готові надати їм трибуну для конкретних повідомлень, на яких з надією чекають одесити.

А поки що, замість постскриптуму, наводимо “рецепт” народного способу, як зробити «каганець». Потрібно в блюдечко налити олії або навіть смальцю, просочити ним гнотик, зроблений зі скрученої марлі. Один його кінець, занурити в «пальну суміш», другий – підпалити сірником. Щоб від вогню не тріснув фаянс, краще гнотик підняти цвяшком, що спирається на краї блюдця. Світла «каганець» дає мало і дуже коптить. Але без електролампи і це – ліхтар!

І все-таки безвідносно до всіх неподобств, вітаємо всіх енергетиків, які здійснюють ремонтні, відновлювальні роботи, обслуговують високовольтні лінії й у підсумку забезпечують нас електрикою, з їхнім професійним святом. Хай буде світло!