Це говорить Андрій КРУПНИК, директор Одеського громадського інституту соціальних технологій, кандидат політичних наук, доцент Одеського інституту держуправління НАДУ при Президентові України.
– Андрію Семеновичу, відомо, що ваш громадський інститут діє не перший рік… Яка його місія?
– Ми працюємо вже майже десять років, з тих пір, як у складі міського центру соціальної допомоги виникла лабораторія нових технологій соціальної роботи. Офіційно як обласна громадська організація ми зареєстровані з 1999 року. Ми об'єднали наукових і практичних працівників, соціальних менеджерів з новаторським підходом до справи і прагненням до постійного вдосконалення.
Свою місію вбачаємо в тому, щоб захищати права й інтереси людей у взаєминах з владою та бізнесом.
Організовуємо впровадження своїх розробок у діяльність органів влади, комерційних структур і некомерційних організацій аж до одержання позитивного результату шляхом консультування, навчання, тренінгів, обміну досвідом, видання довідкової та методичної літератури. Наш кінцевий продукт – це працюючий соціальний механізм.
– Соціальний механізм, – що це таке? Чи є приклади, коли він створений і як діє за участю вашого інституту?
– Це, насамперед – механізм соціального замовлення, за підтримки партнерських організацій вперше побачив світ в Одесі у 2000 році. І зараз ми в складі конкурсної комісії Одеської міськради забезпечуємо методичний супровід і постійне вдосконалення цього механізму. Зокрема, ми розробили і передали на розгляд наступної сесії міськради проект програми вирішення пріоритетних проблем Одеси з використанням механізму соціального замовлення у 2006 році.
Ще один приклад – технологія соціальної діагностики. За її допомогою всебічно вивчається стан населення мікрорайону району, міста, виявляються гострі соціальні питання, аналізуються причини їх виникнення і розробляються форми і методи їх розв’язання.
Без точного знання того, що і якою мірою хвилює кожну конкретну людину, кожну сім’ю, кожну соціальну групу неможливо ефективно й адресно розв’язувати завдання задоволення потреб та інтересів людей.
В Одесі, у Чернівцях та інших містах за цією технологією проведено пілотні дослідження. І результат перевершив сподівання. Тому що досі ніхто ніколи не міг вірогідно оцінити, наскільки міська влада справляється із своїми завданнями, і якими повинні бути пріоритети її діяльності при вкрай обмежених фінансових ресурсах.
– Від чого залежить ефективність і результативність влади, довіра до неї населення?
– Нас хвилює професійна соціальна малограмотність і низька соціальна культура більшості керівників, у тому числі і тих, хто займається розв’язанням соціальних проблем. Дуже часто систему державної влади і місцевого самоврядування плутають із системою управління комерційним підприємством.
Але між підходом керівника бізнес-структури і керівника органу влади, особливо в соціальній сфері, є одна істотна різниця. Перший стурбований тим, як би ефективніше заробити й одержати при цьому максимальний фінансовий прибуток. А другий повинен думати про те, як би ефективніше витратити зароблені кошти та одержати при цьому максимальний соціальний ефект. Виявляється, не всі керівники органів влади, а особливо ті з них, хто раніше був бізнесменом, можуть перебудуватися.
І друге. Переважна більшість службовців державних і муніципальних органів розглядають людей, для яких вони працюють, лише як об'єкти своєї управлінської діяльності. Але людині недостатньо лише одержувати від влади якісь блага (та й це, як ми знаємо, проблематично). Люди хочуть знати, що кому належить, чому ухвалено те чи інше рішення, і самі хочуть брати участь у їх виробленні. Не кажучи вже про участь у кадровій політиці, коли часом просто неможливо миритися з діями деяких самодурів від влади. Іншими словами, люди хочуть бути не лише об'єктами, але і суб'єктами управління. З цим треба рахуватися.
– Розкажіть про своїх колег по інституту?
– Насамперед, це мій найближчий соратник і заступник – доктор педагогічних наук, відомий журналіст В.І. Брудний. Він має унікальний життєвий і професійний досвід соціолога, аналітика і громадського діяча. Зараз ми допомагаємо команді ентузіастів мікрорайону “Южний В, Г, Д” в реалізації їх програми активного довголіття людей літнього віку.
Член нашої команди Лариса Георгіївна Халєєва більшу частину свого життя присвятила навчанню і вихованню дітей. Вже понад 20 років вона очолює дитсадок № 75 у Приморському районі м. Одеси, де її стараннями впроваджено й успішно діє система виховання і навчання дітей на основі науково-методичної спадщини всесвітньо відомого педагога Марії Монтессори і видатного українського педагога С. Руссової.
Серед засновників інституту – відома в місті лікар-невропатолог Ольга Леонідівна Крупник, лікар найвищої категорії, завідувачка неврологічного відділення МЛ № 5. Будучи людиною творчою, вона провадить велику науково-практичну роботу з апробації нових методик лікування, оздоровлення та профілактики, у тому числі з використанням методів народної і східної медицини.
Гадаю, що народний артист України Семен Крупник не потребує рекомендацій.
Із задоволенням хочу назвати й інших відомих професіоналів, які на різних етапах працювали і продовжують періодично працювати у нашій команді. Це професор кафедри соціальних теорій Одеської національної юридичної академії Емма Августівна Гансова, завкафедри соціальної психології Інституту соціальних наук Одеського національного університету Валентина Іванівна Подшивалкіна, доцент кафедри філософських і соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України Петро Степанович Кривоцюк та інші.
– Наближається до завершення 2005 рік. Чим він був знаменний для інституту, особисто для Вас?
– Насамперед, хочу відзначити V Всеукраїнський конкурс “Молода економіка”. Одержано непогані результати: за кількістю учасників і вищих нагород, виборених на Всеукраїнському форумі у Києві, Одеська область посіла перше місце в Україні.
Навесні цього року на міжнародній конференції у Дніпропетровську з міжсекторного партнерства нам було довірено керівництво секцією “Механізми залучення комерційних і некомерційних структур до діяльності органів влади”, де ми успішно презентували розроблену нами методику стимулювання участі таких структур у вирішенні пріоритетних соціальних проблем територіальної громади.
В межах співпраці з Іванівською райдержадміністрацією та Іванівською райрадою Одеської області наш інститут розробив стратегію інноваційно-інвестиційного забезпечення соціально-економічного і культурного розвитку району на 2005 – 2011 роки, яка була ухвалена в листопаді цього року сесією Іванівської райради.
У тісному контакті з одеською міською організацією “Лицом к лицу”, очолюваної Олексієм Орловським, наш інститут працює над цілим комплексом програм, пов'язаних із розвитком самоорганізації населення. Одеса зробила серйозний ривок у створенні працюючих механізмів локальної демократії: з одного боку, – шляхом підсилення органів самоорганізації населення та інтеграції їх до системи місцевого самоврядування, з іншого боку – впровадженням механізму місцевих ініціатив, що дозволяє ініціювати розгляд у міській раді найактуальніших питань місцевого значення.
Так, відбулася Перша міська конференція органів самоорганізації населення, яка об'єднала всі діючі у нашому місті органи СОН (а їх вже нараховується понад 40, і вони охоплюють майже половину всього населення міста), було сформовано міську Координаційну раду і ухвалено розроблені нами основні положення програми підтримки цих органів.
Відбулися перші у нашому місті громадські слухання, організовані з ініціативи не влади, а громадськості, під час яких обговорювався проект рішення міської ради про механізм місцевих ініціатив.
– Як оцінюєте початок виборчої кампанії? Як вплине вона на діяльність інституту?
– Наша діяльність пов'язана із соціумом та благополуччям людей, є для нас єдиним і головним пріоритетом. І хоча при цьому в кожного з нас можуть бути свої політичні симпатії й антипатії, ми відкриті для співпраці з усіма, хто насамперед, як і ми, відстоює інтереси людей, дотримуючись принципів законності та порядності.
Члени нашої команди безпартійні, але ми співпрацюємо з представниками БЮТ, НСНУ, Соцпартії, партії Віче, Всеукраїнської партії народної довіри, Народної партії саме в тих питаннях, у яких наші позиції співпадають.
Особисто мене дуже турбує, що сьогодні політичні розбіжності між людьми загострюються, а загальнолюдські цінності відходять на другий план. Нам потрібно подолати ці труднощі. Потрібно підвищувати запас міцності нашого суспільства і втілити в життя принципи демократичної, соціальної, правової держави.
