артистів-виконавців, представників творчих професій, виготовлювачів фоно- і відеограм, говорить голова цієї громадської організації С.К. СТУПАК.
З нашого досьє:
С.К. Ступак – лібретист, продюсер, доцент Київського національного університету культури та мистецтв, судовий експерт Міністерства юстиції України, консультант Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності.
– Сергію Костянтиновичу, ми вже повідомляли, що при облдержадміністрації створено обласну робочу групу по боротьбі з незаконним виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо- і відеопродукції, компакт-дисків та інших об'єктів інтелектуальної власності. Ви взяли участь у першому засіданні. З чим пов'язаний Ваш приїзд до Одеси?
– Якщо я поясню, чим займається наш «Оберіг», відразу стане зрозуміло, з якою метою ми прибули до вашого міста. Справа в тому, що наше об'єднання створене ще в 1990 році і відразу ж взяло участь у громадських і культурних процесах країни. Пізніше, починаючи з 1997 р., «Оберіг” займається в основному захистом авторських прав. По суті справи це – перша всеукраїнська громадська організація колективного управління майновими правами суб'єктів суміжних прав. Йдеться, насамперед, про артистів – виконавців, виготовлювачів фонограм, відеограм і т.д.
– Чи захищені їхні права, насамперед, законом?
– Безумовно. Він так і називається – Закон України «Про авторське право і суміжні права». Отож його 43-я стаття передбачає вільне комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм (далі будемо їх називати просто комерційними записами). Але за однієї умови, що виконавцям, виготовлювачам фонограм, відеограм буде виплачено гонорар. Йдеться про публічне використання цих записів – у кафе, магазинах, ресторанах і нічних клубах. Цей список можна продовжити, адже мова йде не тільки про підприємства торгівлі, харчування, але також про транспорт (літаки, поїзди, «маршрутки»). Або, припустимо, про готелі і просто міські площі... На багатьох з них останнім часом часто демонструють кліпи через який-небудь вид екрану. З вашого вікна теж видно Куликове поле... І якщо тут вкотре провадиться свято або якась урочиста акція, їхні влаштувальники повинні заплатити за музичне оформлення...
– Сумніваюся, що всі і завжди справно платять... Навряд чи той же водій «маршрутки» або начальник поїзда взагалі знає про такий закон...
– Згоден. Більшість не знає, а інші роблять вигляд, що не у курсі своїх зобов'язань. Наприклад, ми перевіряли один з ресторанів у Криму, де його господар заявив: «Ми, мовляв, годуємо людей, а не розважаємо їх музикою». Але він як суб'єкт комерційної діяльності використовує її для активізації своїх економічних інтересів. А чи можна уявити собі нічний клуб без музики? Можу і далі перелічувати підприємства і заклади, де записи використовуються усвідомлено, є складовою бізнесу. Навіть той же водій «маршрутки», врубивши музику, працює на публіку...
– Знаєте, з одним з них я якось вступила у дискусію (від дикої «попси» голова розколювалася), так він назвав мене божевільною...
– Три роки тому, коли «Оберіг» активізував свою діяльність, на мене теж дивилися як на божевільного... Сьогодні ситуація змінюється на краще, настав злам – у багатьох областях триває активна робота щодо укладання договорів. Багато бізнесменів зрозуміли, що наші візити – це не чергові «наїзди» самодіяльної організації. Практика виплати гонорарів авторам існує в усьому цивілізованому світі, має давно відпрацьовану форму. Залишимо осторонь високорозвинені країни, але навіть у Хорватії, Румунії цей процес давно налагоджений – триває активне збирання авторської винагороди, поповнення держскарбниці... Там, де влада працює разом із правоохоронними органами, жодних проблем немає. Повернулися обличчям до закону в Кіровоградській, Черкаській, Херсонській, Львівській областях.
– Хоча, зрозуміло, звикати до «інших платежів за законом» нам ой як не хочеться...
– Тут Ви праві, особливо, якщо говорити про Одеську область. Південний регіон з добре розвинутою індустрією розваг повинен давати непогані збори. Додамо торгівлю, готельний сектор... На першому засіданні робочої групи при облдержадміністрації говорилося про дуже грубі порушення, які допускають в області суб'єкти господарювання (різних форм власності) у сфері інтелектуальної власності. І там, і тут використовуються аудіовізуальні записи, фонограми з комерційною метою, але без виплати винагороди авторам, виготовлювачам. З 52-х телерадіокомпаній тільки 15 уклали договори, ось, мабуть, і все. Інші грубо порушують закон! Усе це веде до великих матеріальних, політичних збитків держави, ускладнює вступ України до Всесвітньої торговельної організації.
– Треба розуміти, що подібний негатив зафіксовано не тільки на Одещині... Як судовий експерт Міністерства юстиції України щодо авторських і суміжних прав консультант комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, Ви, напевно, маєте й інші приклади...
– Наш «Оберіг» справді брав участь у розробці законів «Про авторські і суміжні права», «Про кінематограф», «Про гастрольну діяльність в Україні» та інших. Уже багато років ми активно працюємо в сфері захисту прав тих, хто творить, і навпаки, боремось із піратством, з тими, хто гальмує розвиток культури і духовності в суспільстві. І не дивно, що саме «Оберіг» першим одержав свідоцтво про свої повноваження щодо збирання і розподілу винагороди за використання опублікованих комерційних записів. Серед інших держава першим вручила нам такі права, і не випадково ми є лідерами зі збирання роялті, зокрема, за кабельну ретрансляцію. Визнано «Оберіг» і на міжнародному рівні – уже другий рік ми є членами профільної міжнародної організації (SCAPR), яка поєднує подібні структури з тридцяти країн світу. Ми тісно співпрацюємо, підписавши відповідні договори, зі своїми партнерами з Росії, Балтії, Греції, Малайзії тощо. Наші юристи можуть дати консультації з будь-яких питань авторських і суміжних прав.
Якщо ж говорити про авторське право, то це – досить складний і одночасно тонкий процес, особливо, якщо врахувати, що ще з пострадянських часів у нас домінує принцип «усе навколо моє»... І в плані негативу прикладів досить. Наприклад, багато киян знають відому мелодію І. Шамо про улюблене місто, яку щогодини відбивають на ратуші в Будинку профспілок. Діти композитора (син і дочка) живуть у Німеччині і часто з гордістю розповідають про це своїм знайомим. Отож, німці дивуються, мовляв, навіщо вам працювати, адже ви багатії, можете жити на одному гонорарі... Хоча, на жаль, це не так, незважаючи на те, що за законом протягом сімдесяти років після смерті автора права його спадкоємців повинні бути захищені. При суміжних правах цей термін скорочено до 50 років.
На перший погляд, може скластися враження, що інститут колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав не відображено у Господарському і Цивільному кодексах. Така думка помилкова. Закон закріпив (а я вже посилався на 43-тю статтю) за виконавцями, виготовлювачами фонограм, відеограм право на одержання винагороди. Механізм його реалізації також узято з багаторічної і визнаної практики – через організації колективного управління, якою є «Оберіг».
– Проте збирати гонорар, ділити, виплачувати його нелегко…
– Так, проблем чимало, але справа зрушилася з мертвої точки. Як правило, ми починаємо з підписання договорів. І тут власник ресторану або казино повинен прикинути, що йому вигідніше – укласти договір і регулярно платити невеликий (до 1%) відсоток від свого доходу або ж конфліктувати із законом. Адже ми можемо скласти протокол, звернутися до прокуратури і тоді платити доведеться значно більше – порахують усю суму з дня ухвалення постанови Кабміну від 18.І.2003 р. про виплату авторської винагороди.
Роботи в нас непочатий край, але якщо чесно, то в південному регіоні вона тільки починається. А успіх залежить від того, наскільки злагодженими будуть дії усіх, хто причетний до цього, і, насамперед, правоохоронних і контролюючих органів. Багато чого залежить також від інформованості суспільства, тому сподіваємося, що і «Одеські вісті», й інші ЗМІ регулярно висвітлюватимуть цю тему.
