ОДЕЩИНА – ЗА НЕЗАЛЕЖНЕ ТЕСТУВАННЯ
У ході чергової прямої телефонної лінії, яку цього разу проводив начальник управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації Дмитро Демченко, першим було питання про вступ до вузів випускників шкіл, котрі мають сертифікати незалежного тестування.
– Коментуючи цьогорічні правила прийому до вищих навчальних закладів, хотів би відзначити (це важливо і для батьків, і для дітей), що на всі спеціальності, як і торік, будуть дійсними сертифікати, що їх одержала частина потенційних абітурієнтів у Центрі незалежного тестування, – сказав Дмитро Демченко. Вже четвертий рік на Одещині, як і в п`яти інших найбільш насичених вузами областях України, діє це правило. І коли по державі в цілому у випускників загальноосвітніх шкіл та їхніх батьків простежується певне побоювання, навіть супротив щодо незалежного тестування, то в області торік була черга на його проходження і навіть невдоволення тих, хто не зміг цього здійснити. Тобто наші випускники і їхні батьки зрозуміли, що, отримавши подібний документ, його, завіривши нотаріально, можна розсилати у всі 360 вузів країни (на відповідні спеціальності) і чекати рішення приймальних комісій. Коли абітурієнтові надходять позитивні відповіді, скажімо, з 10 точок, – протягом тижня слід чітко визначитись, куди подавати документи на вступ. При цьому зовнішнє тестування не є обов`язковим як на Одещині, так і по Україні в цілому. Оскільки його проведення вимагає значних фінансових витрат, то з цього року для кожної області введено квоту. Для Одеської вона складає 1600 місць, хоча випускників шкіл буде понад 20 тисяч. Тобто серед претендентів на незалежне зовнішнє тестування встановлюється конкурсний добір. І це є нормальною європейською практикою.
Дмитро Демченко також детально зупинився на непростому питанні реформування мережі середньої освіти.
– Це не самоціль, – сказав він, – а життєва необхідність з точки зору економіки.
Скажімо, витрати на підготовку одного учня у сільській школі, де налічується до 100 дітей, складають 4-5 тисяч гривень, а в навчальних закладах, укомплектованих двомастами та більше учнів – півтори тисячі. Це по мінімуму, аби забезпечити педагогів і обслуговуючий персонал зарплатою та покривати комунальні послуги. Відтак – витрати на маленькі школи в кілька разів більші, а результати на виході (рівень знань) гірші, ніж у великих школах.Чому? Та тому, що об`єктивно немає можливості забезпечити малокомплектний навчальний заклад повноцінним набором педагогічних кадрів, кожен з яких, згідно із законодавством, повинен мати завантаження не менше 18 годин на тиждень. Практично ж у малих школах на подібне можуть розраховувати лише математики та вчителі мови і літератури. Викладачі ж природничих дисциплін (хімії, біології, географії) мусять, аби набрати 18 годин, вести від двох до чотирьох предметів. Таке “багатоверстатництво” аж ніяк не сприяє забезпеченню учня високим рівнем знань. Отож необхідно шукати оптимальні шляхи, аби це було вигідно і з економічної точки зору, і з точки зору освітніх послуг, що надаються. Звідси й виникла ідея створення освітніх округів та базових шкіл (останні мають добре обладнані кабінети і класи, їдальні, транспорт для підвезення-доставки додому дітей із навколишніх невеликих сіл і повністю укомплектовані висококваліфікованими кадрами). Одеська область однією з перших в Україні розпочала втілювати в життя цю реформу згідно з власним планом, розрахованим на п`ятирічний термін. Хоча процес дещо гальмується психологічним фактором.
– Звичайно, мати, батько, школа під боком – це добре, – вів далі Дмитро Демченко. – Але не менш важливо, щоб дитина отримала гарну середню освіту. Бо це шанс, який дається раз на все життя. Переконуємо у цьому батьків, знайомлячи їх в деталях з роботою базових шкіл, до яких автобус справно підвозить і відвозить дітей, де вони забезпечені гарячим харчуванням, де в класах та кабінетах тепло, світло і затишно, де вчителі однаково уважно ставляться до всіх школярів, не ділячи їх на “своїх” і тих, “яких привозять”. Крім того, подібне реформування не означає, що малокомплектні школи припинять своє існування. Вони будуть функціонувати на рівні початкових, а приміщення, котрі вивільнилися, віддадуть під дошкільні заклади. Такі комплекси школа-дитсадок не матимуть ніяких проблем щодо забезпечення висококваліфікованими педагогічними кадрами.
СПИРАЮЧИСЬ НА АГРОПРОМИСЛОВИЙ СЕКТОР
Саратський район – один з небагатьох на Одещині, де, на основі колишніх колгоспів та радгоспів, зберегли систему кооперативного господарювання в агропромисловому комплексі. Про це повідомив у ході чергової прес-конференції у рамках днів районів голова тамтешньої райдержадміністрації Анатолій Негодяєв. Звичайно, нові агроформування створювалися на базі роздержавлених матеріально-технічних та земельних ресурсів. Але у переважній більшості сільських громад власники майнових і земельних сертифікатів вирішили не розтягувати трактори, комбайни, реманент, худобу і, головне, земельні наділи, а довірити їх одному господарю, котрого самі ж і обирали. Як показав час, такий крок цілком себе виправдав. Сьогодні район, у сільськогосподарському секторі котрого зайнято майже 60 відсотків працездатного населення, є одним з провідних в області виробників зерна (торік зібрано майже 170 тисяч тонн), винограду (36 тисяч тонн), молока (32 тисячі тонн), м`яса (3,4 тисячі тонн) та інших видів сільгосппродукції. Саратці посідають перше місце в області за кількістю поголів`я великої рогатої худоби (майже 11 тисяч голів, третина з яких – дійне стадо). Торік, скажімо, тваринники отримали за реалізований молодняк ВРХ мільйон 230 тисяч гривень дотацій від держави. Фінансова підтримка виробництва продукції рослинництва у 2005 році склала близько двох мільйонів гривень. Сільгосппідприємства району мають найбільший в області фонд заробітної плати – майже 26 мільйонів гривень, а середня заробітна плата одного працюючого в АПК минулого року коливалася в межах 485 – 530 гривень.
Стабільна робота сільськогосподарської, втім, як і решти галузей виробництва, сприяла тому, що район забезпечив 8 мільйонів 400 тисяч гривень власних надходжень до бюджету, виконавши план за даним показником на 105 відсотків. Це дало можливість у 12 загальноосвітніх школах із 30 провести капітальний ремонт опалювальних систем, зробивши їх менш енерговитратними. Те ж саме стосується і 4 дитячих садків. В усіх школах створено комп`ютерні класи. Полагоджено також системи опалення в дитячому відділенні і головному корпусі центральної районної лікарні, ряді амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів, виконано чимало інших робіт на об`єктах медичного обслуговування населення та соціально-культурного призначення. Серед пріоритетних заходів на поточний рік – дальше виконання програми розвитку виноградарства, у рамках котрої передбачена закладка 300 з лишком гектарів нових багаторічних насаджень. Передбачено також ремонт близько 30 кілометрів районних автомобільних шляхів. Обсяги капітальних вкладень на це складуть 3,5 мільйона гривень. На виконання програми “Власний дім” з районного бюджету передбачено виділити 100 тисяч, а на проведення капітальних ремонтів шкіл і дошкільних закладів – півмільйона гривень. Крім того, за рахунок субвенцій з державного бюджету планується ремонт водопроводів у селах Фараонівка, Кулевча та в районному центрі.
