14 березня Одесу знову мала відвідати Юлія Тимошенко. Не склалося. Політики – теж люди, вони також хворіють. Ще напередодні ввечері Юлія Володимирівна брала участь в програмі одного з центральних українських телеканалів. Але вже тоді було помітно, що тримається здебільшого зусиллями волі. Тому не дивно, що перед заключною частиною вибочих перегонів члени її команди вирішили дати пані Юлії можливість трохи перепочити й одужати. Однак попередньо заплановані заходи (прес-конференція у міському штабі БЮТ на Морвокзалі та мітинг на Куликовому полі) залишилися в силі. До Одеси прибули Микола Томен¬ко та Василь Онопенко – третій та четвертий номери відповідно у виборчому списку блоку до Верховної Ради. Микола Томенко до того ж є заступником лідера БЮТ, Юлії Тимошенко. Саме він і прийняв на себе «перший удар» у вигляді прес-конференції. Як і належить фахівцю з гуманітарних питань, Томенко виявився людиною досить балакучою:
МИ завжди були переконані, що Юлія Володимирівна саме і є єдиним чоловіком в українській політиці, – сказав він на початку свого виступу,– але після того, як вона перейшла Рубікон в триста мітингів по Україні, ми, як справжні чоловіки, вирішили, що її здоров’я дорожче і прийняли рішення дати їй можливість кілька днів підлікуватися. На Одещину ми приїхали з Василем Онопенком, а в інших регіонах країни наша команда працює так само активно. Наш підхід до виборчої кампанії принципово від¬різняється від підходу інших політичних сил. І мені постійно задають запитання про відсутність великої кількості політичної реклами, якихось інших речей… Ми свідомо прийняли рішення про те, що практично відмовляємося від прямої політичної реклами. Тобто є певний кліп, є якийсь загальний спокійний імідж – це просто свідчення того, що ми є і працюємо. Вся решта сил перекинута в регіони. Ми претендуємо на те, що ми практично єдина команда, яка до кінця виборів проїде всі сільські райцентри. Тому що у нас не лише «перша десятка», а десь порядку тридцяти чоловік з команди постійно їздять. І це не просто поїздки. Наша позиція – не ховатися за широку спину Віталія Кличка чи талію Руслани, а все таки іти до людей, звітувати про те, що ми робили аж ті 216 днів, коли були в уряді, і говорити про те, що ми будемо робити, в разі якщо наша команда знову повернеться в уряд і буде працювати в парламенті.
Отака приблизно дуже проста схема нашої роботи. Сьогодні, наприклад (тобто у вівторок – авт.) ми з Василем Онопенком були в Ізмаїлі і Татарбунарах, де по півтори-дві години спілкувалися з людьми. І з багатьох моїх інших колег в Києві зараз немає практично нікого. У нас зараз вічна проблема, коли сесійний тиждень, – вибрати хто залишиться, щоб «підстрахувати всі кнопки», тому що цей останній тиждень так само для нас принциповий з погляду Закону про відміну депутатської недоторканності (я маю на увазі недоторканність депутатів місцевих рад). Для цього нам потрібно 226 голосів.
Я розумію, що був підписаний Меморандум Ющенка-Януковича. Але зараз, коли слухаю моїх колег-мініс¬трів, – таке враження, що вони ніколи не працювали в парламенті. Тому що, перш ніж Ющенко підписував Закон, потрібен був позитивний висновок уряду. Отож всі урядовці написали позитивний висновок, в тому числі і міністр внутрішніх справ. Якщо він був проти, то потрібно було зробити публічну заяву: уряд був «за» підписання Закону, а я – «проти». Тоді б це було чесно. Секретаріат Президента також підтримав це рішення, а вже тоді Президент по¬стବ¬вив свій підпис. І у нас стало майже 300 тисяч недоторканних депутатів. Адже після того, як з’явився цей Закон всі ради стали збільшувати кількість депутатів: було близько 240 тисяч, а буде практично 300 тисяч. Тому наша принципова позиція – не іти з парламенту доти, доки цей Закон не буде відмінено.
Ще одна тема, яка нас непокоїть, – ми винесемо на розгляд питання про звіт Центральної Виборчої Комісії і уряду про стан підготовки до виборчої кампанії.Тому що, звичайно, зараз не стріляють, але із списками – та сама історія. Після однієї превірки ми, наприклад, виявили в Маріуполі кілька сотень «довгожителів» по 120-130 років. Тобто абсолютно очевидно, що в списках є тисячі «мертвих душ». Реєстром списку займається Міністерство внутрішніх справ і місцева влада. Тому хотілося б почути якусь зрозумілу відповідь: наскільки ми готові до виборів? Такі дві основні парламентські тези, які ми б хотіли почути.
І ще один момент. Я вже приїз¬див у ваше місто. І колись давно нବпи¬сав статтю про те, в чому полягає місія Одеси як вільного міста. Казав і кажу, що ця місія несумісна з таким міським головою, як Руслан Боделан. Можемо про це дебатувати. Тоді теж було багато замовних статей у відповідь, що я «подонок и в высшей мере подонок», як казав Леонід Кучма у відомих записах, що я нищу одеську громадськість… І тепер мені соромно за нову владу, яка так і не спромоглася якось «зустрітися» з Боделаном, не може нічого зробити з Ківаловим… неначе нічого не трапилося в цій країні. Тоді давайте відмінимо третій тур виборів в країні, будемо вважати, що другий тур не був сфальсифікованим. Для мене Ківалов зараз – це індекс безхребетності і безпринципності сьогоднішньої влади.
Помилки треба виправляти. Хоча, звичайно, робити це треба не під час виборів. Тому що зараз у мене таке враження, що ми були найгеніальнішим урядом. Кожен міністр під час виборів починає робити заяви про те, що ми раніше робили з Тимошенко і це вважали популізмом. Міністр охорони здоров’я починає згадувати про розвиток сільської медицини. Так ми ж це робили! Згадують різко, що потрібно виплачувати гроші на дітей… А чого ж ви в цьому бюджеті не заклали, як ми передбачали, збільшення в 2-3 рази виплати по догляду за дитиною від одного до трьох років? Треба пенсіонерами займатися – так звичайно ми думали не на 8% підняти мінімальну пенсію в цьому році при інфляції 11-12%, а на 50%.
Всі різко почали підтримувати наші ідеї під час виборів. А перед цим це ж був суцільний «бюджет проїдання», суцільний соціальний популізм і так далі. Тому я хотів би, щоб перед виборами люди не просто про все це говорили, а якось документально оформили. От наш блок, наприклад, підписав «свій» документ, близько двадцяти принципових позицій, навколо яких ми готові об’єд¬натися працювати в уряді. Давайте, хто готові – приєднайтеся і зафіксуй¬те цей момент. Бо знову може виникнути ситуація, коли ми прийдемо в уряд, а нам скажуть: ви що, хочете виконувати те, що обіцяли? Бо так вже було… Коли ми заднім чилом підняли пенсії і виплатили їх кількома траншами, коли зробили нормальну ви¬плату при народженні дитини – то були «неправильними» людьми. А зараз про це всі звітують.
Треба зупинити тупу політичну рекламу, де одні кажуть про те, що «бандити наступають», а інші стверд¬жують, що в Україні вже розпочався голод. Мені хотілося б, щоб Янукович не ховався від Тимошенко. По рейтингах вони найбільш «прохідні» кандидатури на посаду прем’єр-міністра, то хай проведуть якусь дискусію чи дебати. Хай обговорять питання пенсій, освіти, науки! Сподіваюсь, що такі дебати ще будуть. Так само ми готові дебатувати з Єхануровим з приводу газового питання.
Я оптимістично дивлюся в майбутнє і на цю виборчу кампанію зо¬крема, тому що країна і суспільство змінилися. А якщо влада не змінилася до кінця, то це трапиться після наступних виборів.
ВІДПОВІДАЮЧИ на подальші запитання журналістів, пан Томенко сформулював свою позицію стосовно багатьох питань. Так, Говорячи, про певний антагонізм між БЮТ і Партією Регіонів, він заявив:
– Якщо в парламенті буде формуватися більшість, де буде Партія Регіонів – ми не будемо в цій більшості. Ми будемо в опозиції. В цьому полягає наша стратегія. Не думаю, що «регіони» готові будуть примкнути до нашої програми, бо там першою стоїть корупційна справа Кучми. Але будемо сподіватися створити більшість власними силами.
Стосовно скандальної ситуації навколо Придністров»я було сказано наступне:
– Для того, щоб претендувати на якусь геополітичну роль, потрібно професійно і системно виконувати цю місію. Якщо Україна задекларувала роль посередника, то це означає, що потрібно послідовно вести цю роботу і з Росією, і з Молдовою, і з Придністров’ям. Очевидно, що у якийсь момент ця робота не була послідовною, і нарешті виникла ситуація, коли є, принаймні, два суб’єкти – Росія та Придністров’я – незадоволені перебігом подій, які склалися. Я не вважаю, що це є успіхом української зовнішньої політики. Очевидно, потрібно шукати якесь інше, більш адекватне рішення.
Ще одне питання стосувалося однієї з кандидатур до Одеської міської ради від Блоку Юлії Тимошенко. На прес-конференції цю особу було звинувачено у фінансових махінаціях, використанні «мертвих душ» та намаганні отримати депутатський мандат, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Та, оскільки редакція нашої газети, не володіє якимись даними з цього приводу, прізвища цієї людини ми поки називати не будемо. З цього приводу Микола Томенко попросив надати йому якісь матеріали та обіцяв розібратися у ситуації. Крім того, він заявив:
– Я думаю, ми єдина політична сила, яка має сміливість і політичну волю активно виключати кандидатів із списків. Ми вивчимо ці матеріали. На вчорашній день ми вже виключили 180 людей із числа наших кандидатів в депутати. Причому особливо постраждали від «чисток» ті регіони, де я куратор: і Черкаська область, і місто Київ… На щастя, у нас є така норма в Законі про вибори до місцевих органів самоврядування: закон дозволяє нам за день до виборів ви¬ключити будь-яку людину. На жаль, це не стосується Верховної Ради, там можна це зробити за 15 днів до виборів. У нас є спеціальна комісія, я передам туди ваші матеріали і будем приймати рішення.
Наступна проблема, піднята під час розмови з одеськими журналістами, – суперечливі колізії навколо Одеської кіностудії. Звучали навіть такі слова, як «таємна приватизація» та «захват заради землі».
– Зробимо дуже просто, – сказав Томенко. – В майбутньому ми можемо діяти навіть шляхом створення відповідної комісії. А поки що громадськість Одеси може заявити, що хоче взяти участь у чомусь на зразок «Дня відкритих дверей» Одеської кіностудії. Щоб керівництво просто показало всю територію, і що воно там планує робити. Можна створити невеличку групу з журналістів та експертів. Думаю, і мерія не буде проти делегування своїх людей. А , умовно кажучи, місяця через два може приїхати і парламентська комісія. Поки я бачив ті документи, які подавалися. І там було чітко сформульовано, що жоден метр не може бути відчужений, і що кіностудія не може використовуватися в якихось інших – не мистецьких – цілях. Тому я гадаю, що потрібно іти одразу двома шляхами: і парламентсько-урядовим контролем, і контролем громадським.
А от чутки нібито Юлія Тимошенко та її оточення мають якийсь особливий інтерес до національно відомого ринку “7-й кілометр”, Микола Томенко категорично спростував:
– Це все казки. Більше того, я маю інформацію, що наші донецькі “колеги” тоді, коли були переконані у своїй перемозі на президентських виборах, розробили своєрідний кадастр “ненасильницької приватизації” багатьох цікавих об’єктів. Мабуть, і до “7-го кілометру” вони виявляли інтерес. А щоб приховати цю справу, вирішили використати ім’я Тимошенко.
Як відомо, чималою популярністю в громадських приймальнях БЮТ користуються юридичні консультації з програми «Справедлива пенсія». Завершення виборчої кампанії у бага¬тьох людей похилого віку викликає тривогу: чи матиме програма своє продовження? Чи будуть працювати громадські приймальні після 26 березня, а якщо так – то у якому статусі і режимі?
– Обов’язково будуть. Президія нашого блоку вже прийняла таке рішення. Ми вже зараз намагаємося якось попередньо закріпити депутатів Верховної та обласних рад за округами, щоб було з кого спитати. І, відповідно, громадські приймальні ми розглядаємо як засіб комунікації нашої політичної сили. За тією програмою, яку ми плануємо, в Одесі мусять бути, як мінімум, дві громадські приймальні – обласна та міська. А далі будемо дивитися, яка буде процедура. По ідеї, нова редакція Закону про політичні партії (яка набирає чинності з обранням нового парламенту) передбачає часткове державне фінансування партій. Левову частку цих грошей ми плануємо витрачати на утримання громадських приймалень. Більше того, ми збільшимо там штат юристів, які виконуватимуть функцію своєрідних “народних адвокатів”. Адже люди звертаються не лише з приводу пенсій, а й з питань паювання землі, квартирних проблем тощо. Тому Блок Тимошенко буде фінансувати діяльність таких приймалень і після завершення виборчої кампанії.
ПІСЛЯ завершення прес-конференції Микола Томенко вирушив на Куликове поле, де Василь Онопенко вже спілкувався зі сцени з учасниками мітингу. Того дня Куликове поле мало вигляд якогось потрійного кільця. Навколо сцени – ядро “тимошенківців”, далі – тонке, але поважне кільце правоохоронців, а навколо – обруч з “регіоналів”. Молоді люди гучно сурмили в дитячі сурми, намагаючись перекрити гучномовці своїх політичних опонентів. Тим часом, Василь Онопенко (після чергового скандування “Ю-ля!”) заявив, що обов’язково передасть їй вітання від одеситів, і “це стане найкращими ліками”. На полі вистачало символіки БЮТу: прапорів та прапорців, червоно-білих стрічок, портретів Юлії Володимирівни... А зі сцени пролунала навіть присвячена їй пісня.
– Одеса – прекрасне місто, – говорив Василь Васильович. – Але – хіба достатньо коштів лишають місцевому самоврядуванню? Ми пропонуємо більше зборів та податків лишати на місцевому рівні. А що стосується податка на додану вартість, то ми пропонуємо включати його у вартість товару. Тоді кожна людина, роблячи ту чи іншу покупку, непомітно буде сплачувати цей податок. І він ітиме у кишеню держави, а не невідомо у чию кишеню...
Далі Микола Томенко, який вийшов “на зміну” Василю Васильовичу, озна¬йомив присутніх з тими планами, які БЮТ наміряється здійснити в Одеській області у найближчі п’ять років, якщо Юлію Тимошенко буде обрано прем’єр-міністром України. Не будемо перераховувати усе, згадаємо хоча б такі важливі пункти, як створення в області не менше ста тисяч нових робочих місць, підтримка малого підприємництва та фермерства, будівництво об’їзного шляху навколо Одеси та розширення меж самого обласного центру з метою розвитку міської інфраструктури та багато іншого.
Як заявив Томенко, такі плани затверджено для кожного з регіонів України. І представники Блоку Юлії Тимошенко вважають, що їх виконання є цілком реальним.
Ірина ТКАЧЕНКО
Сплачено з виборчого фонду БЮТ
